WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Л. Мартович - талант могутній, невмирущий - Реферат

Л. Мартович - талант могутній, невмирущий - Реферат

Повернути його - годі. Лихвар посягає на помірочок, котрий годує всю Грицеву родину. Перспектива видатків на похорон мучила його, може, більше, як хвороби чи смерть. "А звідки ж я ще тобі на похорон візьму, за що тебе поховаю? За свої сльози?" - голосила над живим ще чоловіком Грициха.
У словах Грицихи - жахлива правда мужицького життя і смерті, страшна своєю оголеністю й екстремальною ситуацією, в якій висловлена. Жінка, як і Гриць, прекрасно знає, що чоловік "хоть би подужав, то нічого не порадив би". Тому вибух нестримного жалю і гніву, обурення й докору адресується не Грицеві, австро-цісарському урядові з його законами, які "за бідними людьми, за каліками не обстають".
Глибоко символічний підтекст має марення Гриця і щире признання про свою неминучу смерть радикалові Петрові. Мартович вірив, що реалізація сподівань на щастя селянства невіддільна від радикального руху, який охоплює селянську масу, усвідомлюючу себе як клас, здатну відкрито висловити свою ненависть до класового ворога. Під впливом радикальної пропаганди прозрівають селяни - герої оповіданьпро буржуазну демократію і вибори ("Квіт на п'ятку", "Смертельна справа", "Війт", "Хитрий Панько" та ін.).
Мартович віддав багато сил і енергії питанню виборів до галицького сейму і австрійського парламенту, організовуючи віча, агітуючи за се-лянських кандидатів, виступаючи з публіцистичними статтями і художніми творами. Вибори були одною із найважливіших соціально-політичних проблем в Галичині. Австрійська конституція не давала ніяких політичних прав трудящим. Існуюча куріальна (виборча) система, дія різних цензів: маєткового, віткового, осідлості, позбавлення голосу військових і жінок - все це давало привілеї великим землевласникам і буржуазії, насамперед польській шляхті. Один селянський депутат, за підрахунками І. Франка, виступав від 75 тисяч населення, тоді як один панський - від 50-ти осіб. Але й ці ампутовані права трудящих порушувались терором, шахрайством, підкупом при самих виборах.
Не дивно, що австрійська конституція з її фальшивими словами про рівність і свободу піддавалась нищівній критиці громадсько-культурними діячами, письменниками, радикальною пресою. Оповідання Мартовича засвідчують, як багато зробив він у вирішенні завдання всебічного політичного викриття і сатиричного висміювання австро-цісарської влади з її виборчою системою та підготовки селянства до революції.
Оповідання "Квіт на п'ятку" і "Смертельна справа" написані як антитеза на одну і ту ж тему - роль і потреба агітації .у національному і політичному прозрінні мас. І в першому і в другому оповіданнях діють затуркані селяни - Микола Підпалений і Петро Підошва. Обидва - виборці і голосують за українського кандидата. Перший - з намови попа, несвідомо; другий - під впливом радикальної агітації, усвідомлено.
На соборчику в отця декана принагідне обговорювалася і справа виборів. Виступ отця Альойзія на ньому розкрив його політичну орієнтацію, що зводилась до заперечення всяких передвиборних віч і агітацій. Вони зайві, бо і мужикові забагато накладається до голови тими вічами". Достатньо, на думку Альойзія, підготувати одного виборця, найбільш відданого отцеві, написати йому картку з прізвищем українського кандидата, і він проголосує, як найсвідоміший виборець. Отже, без агітацій, без пробудження диких інстинктів, але "пасторським наставленієм" можна не тільки весь народ прибрати до рук, а й ніякий "вітрогон не важив би ся зазирати до наших сіл і викликувати заколот межи пастирем і парафіянами".
Отець Альойзій задоволений. Сьогодні він вислав свого наймита Миколу на вибори. Уявляв, як той проголосує, і смакував свою перемогу. Був зворушений до сліз від любові до того простого народу, готовий розцілувати його. Та при зажуреному виді Миколи охота цілуватися відпала, хоч велика прихильність до нього ще не зникла. Діалог з Миколою не виправдав і найменших ілюзій отця. "А егомость же як мені квіт написали? - з болем докоряв попові наймит.- Та як писар із Вишнева виписав квіт, то в дверях виплачували по п'ятці, а я як свій показав, то той якийсь комісар ізгікав на мене: "Так тобі, каже, виписав піп, то, каже, кольку дістанеш, не п'ятку".
Це, власне, єдина і принагідна згадка про підкупну систему виборів до австрійського парламенту. Вжита вона для того, щоб показати повну громадянську глухоту народу, якому політична агітація потрібна, як хліб, як сонце, як повітря. Перейнятий "патріотичним" почуттям, отець намагається переконати наймита в аморальності брати гроші за голос. Микола має протилежні переконання. Він позбавлений п'ятки, за котру можна купити пацятко, як слимака. Ціле життя вони з дружиною стягалися на таку суму даремно. Чоловік чувся скривдженим, обікраденим. Сатиричний ефект досягається тим, що обидва співбесідники не розуміють один одного і говорять "різними мовами".
Боротьба за шматок хліба, злидні, відповідне оточення на чолі з демагогом-пустодзвоном Альойзієм явно не сприяли прозрінню народних мас, які і не підозрювали про існування якихось інших, громадських, інтересів. Тому зусилля передових людей були спрямовані на те, щоб пробити мур мужицької упертості і темноти, пробудити класову активність, спонукати до єднання і радикальних дій.
Як письменник-громадянин, Мартович вважав своїм обов'язком допо-могти трудящому люду позбавитися духовного рабства. Тому-то з такою симпатією відображає "культурні проблиски" народу, показує, як під впливом радикальної агітації в селян зароджується почуття самосвідомості, народної честі, людської гідності, громадського обов'язку.
Як і його односельчани, Петро Підошва ("Смертельна справа") перейнятий дрібновласницькими інтересами. Про рівень свідомості громади говорить сама назва села - Тупівці. "На правибори в селі Тупівцях прийшов лиш війт і сім радних, бо в селі навіть ніхто й не розумів, що воно таке ті вибори й до чого вони". Так починається оповідання. Епізод обрання виборця - це сатира на сільську старшину, на війта і радних, котрі з меркантильних цілей хочуть стати виборцями. Всі вони виступають проти кандидатури війта, який "уже доста наївся тих десяток, що брав за голос. Нехай пустить і другого. Нехай би й другий собі заробив". Пообіцявши одному радному клинчик на отаву, а іншому дати п'ятку, Петро Підошва зібрав собі три голоси і став виборцем.
В другому розділі оповідання Мартович показує народне віче в сто-долі, на якому виступає селянський бесідник. За допомогою алегоричних образів народної казки оратор дає влучні політичні оцінки й характеристи-ки, допомагає громаді зрозуміти реакційний характер буржуазно-помі-щицького устрою, зокрема австро-угорської конституції, закликає тупівських людей одностайно виступити на захист своїх прав, віддати голос за
Loading...

 
 

Цікаве