WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Поезія Михайла Драй-Хмари - Курсова робота

Поезія Михайла Драй-Хмари - Курсова робота

бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.
Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір'я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.
1928
* * *
Я світ увесь сприймаю оком,
бо лінію і цвіт люблю,
бо рала промінні глибоко
урізались в мою ріллю.
Люблю слова ще повнодзвонні,
як мед, пахучі та п'янкі,
слова, що в глибині бездонній
пролежали глухі віки.
Епітет серед них - як напасть:
уродиться, де й не чекав,
і тільки ямби та анапест
потроху бережуть устав.
Я славлю злотокосу осінь,
де смуток мій - немов рубін,
у перстень вправлений; ще й досі
не випав з мого серця він.
Дивлюся й слухаю: прозоро
співає струмінь битія,
і віриться, що скоро-скоро
так само заспіваю я.
1925
"ЛЕБЕДІ" І ЇХ ТВОРЧА ІСТОРІЯ
У першій книжці альманаху "Літературний Ярмарок" поміж іншими творами - Миколи Хвильового та Івана Сенченка, Юрія Смолича й Остапа Вишні, Івана Кулика і Петра Панча - вміщено невеликий вірш Михайла Драй-Хмари - сонет "Лебеді".
У наступному числі альманаху читачів не міг не зацікавити багатозначний діалог в інтермедії, написаній Хвильовим. Допитливий хлопчина - "піонер" - задає батькові перед "сонетним малюнком" низку начебто наївно-прямодушних запитань: "Тату, хіба лебеді співають?.. А чому вони нездолані й приборкані?.. А чому я не чув їхнього співу, що "гримить переможно"?.. А що це, тату, за лід одчаю й зневіри вони розбивають?.." Відповіді батька позначені цілим спектром відтінків: тут і нотка ніби легкого роздратування з непогамовної допитливості хлопця, і вимушена стриманість, і ледь помітна лукава посмішка, і явна недомовка, і прозорі натяки. На перше запитання батько відказує: "Ці, синку, якраз "співають". Юний співбесідник продовжує дошкуляти: "А чому?" - "Тому, що вони "співці". "Піонер" дивується: "А хіба й серед лебедів бувають співці?" На запитання: "А чому там написано про "неволю й небуття"?" - батько відгукується: "Та годі, кажу тобі: вони ж, бачиш, приборкані". У відповідь на запитання: "А хто їх приборкав?" - чується досить сумна репліка: "Самії себе приборкали".
У літературі діаспори маємо кілька згадок про "діалог" в інтермедії Миколи Хвильового. (Можна послатися хоча б на доповідь Юрія Шереха на з'їзді МУРу в 1948 р. у Мюнхені, на статтю Б. Перського (В. Міяковського) у часописі "Київ", 1951, кн. І). Коментуючії "діалог" у "Літературному Ярмарку" як алегоричне відтворення "долі українського п'ятірного грона неоклясиків" у сонеті Драй-Хмари, Б. Порськни слушно твердить: "Хвильовий дав своє завуальоване тлумачення сонета "Лебеді" з позитивної позиції в поставі до неоклясиків".
Істотні деякі додаткові чинники, пов'язані з "діалогом". Відомо, що "Літературний Ярмарок" відзначався невимушеною веселістю й винахідливістю, розкутістю й дотепністю. Але як і задерикуватість, так і іронічність і явно "епатажні" пасажі утверджувались "ярмарком" на чітких позиціях - естетичних і суспільних. Не випадково, мабуть, видавці "періодичного альманаху-місячника" з посмішкою, здавалося б, побічно, жартуючи, але ж настійно привертали читацьку увагу до "Лебедів".
У тому ж 1-му (за грайливою нумерацією "ярмаркому", 131-му) числі альманаху, де був видрукуваний сонет Драй-Хмари, на значній відстані від нього,- як післямова до повісті Майка Йогансена "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альцести у Слобожанську Швайцарію" - йде "інтермедія патосу", у котрій ніби ненароком, мимохідь, без будь-якого зв'язку, кинуто побіжну заувагу: "На цім, власне, і кінчається інтермедія патосу. Тоді полетіли драй-хмарівські "Лебеді" на південь - далі через гори і величезні моря" (с. 201). Цю ж саму ремарку наведено (із точним посиланням на сторінку, де вона вперше прозвучала) у другій книжці альманаху в мікроувертюрі, що передує "діалогові": "Один із членів ярмаркому був свідком, як одно дитинча запитувало в свого "батенька", чи не водяться тут, мовляв, вальдшнепи. А на ярмарку ними й не пахло. На ярмарку демонструвалося "благородніших" птахів, що про них на сторінці 201 написано..." І далі дослівно повторюється загадкове речення про "драй-хмарівських "Лебедів", що полетіли на південь через гори і моря. "Діалог" оточено системою значущих натяків. "Якщо читач справді цікавиться цією породою птахів", редакція альманаху готова прийти "на допомогу". Виявляється, що "в розгарі ярмарку" був "підмічений" епізод з батьком і допитливим сином. Зацитований уривок з сонета (дві терцини) супроводжується зауваженням: "Оце й притягувало деяких відвідувачів". Нарешті небайдужний і заключний акорд, що завершує в інтермедії весь епізод: "Один із членів ярмаркому, слухавшії цей діалог між батьком і сином-піонером, подивився кудись на захід і змовк", він "почухав потилицю" і "пішов писати вражіння з ярмарку замість інтермедії в черговому числі".
Як бачимо, публікації "Лебедів" надавалося неабиякої ваги. Редакція альманаху зробила чимало, щоб зосередити увагу на сонеті Драй-Хмари, підкреслити його смислову значущість, імпульсувати громадську думку до розмислів над ним. Можна припустити також, що згадка в інтермедії про вальдшнепів асоціювалася з гірким спогадом Миколи Хвильового про долю його роману "Вальдшнепи".
Таким чином, сонет М. Драй-Хмари "Лебеді" поставав перед читацькою громадою у своєму істинному змісті, неприйнятному, точніше, крамольному чи навіть "вибуховому" з офіційного погляду. Це був хай дещо замаскований, але в свою чергу виклично сміливий коментар до сонета.
Без особливих труднощів розшифрували драй-хмарівську алегорію і казенні ортодокси, зробивши, природно, свої оцінки. Це були, ясна річ, політичні, жорстокі - у дусі часу - висновки. Автора сонета таврували як носія і проповідника ворожої ідеології. "Є у нас, правда, на теренінашому й елементи "приборкані" (диктатурою пролетаріату), і у цих елементів є підстави для "одчаю і зневіри", є у них і співці, і "п'ятірні грона", і навіть "дерзальники",- з погрозливою багатозначністю проголошував один із критиків. (Новицький М. На ярмарку. X., 1930, с. 11).
Драй-Хмара намагався відвести від себе звинувачення. У четвертій книжці альманаху він пропонує своє (слід визнати, не надто переконливе) тлумачення твору. Він посилається насамперед на сонет Маллярме, який був для нього взірцем. У заключних же терцинах, твердить Драй-Хмара, він нібито натякав на "п'ятьох поетів "Абатства", що зреклися еготизму (тобто побільшеної думки про себе - ред.) і, наблизившись до сучасності, розбили лід "одчаю і зневіри", в якому замерз темний геній Маллярме".
Вірш Стефана Маллярме пройнятий скорботою і відчаєм. "Краси пречистої безсмертний гордий син" - Лебідь у перекладі сонета, зробленому невдовзі Драй-Хмарою, вкрив себе навік "холодним сном зневаг". Безнадійні його змагання в пустелі, "як мертвої землі засяє сонний сплін". Ударом своїх крил він не в змозі розбити лід і вирватися з крижаного полону. Безвихідь, трагізм як лейтмотив французького сонета, що визначає його атмосферу, відтворюють й інші перекладачі Маллярме. У М. Терещеика, наприклад, "Самотній лебідь скрив своє ясне чоло Презирства гордим сном у марному вигнанні", "Немає більш йому надії заспівати Про край омріяний і прибраний у шати, Коли кругом нудьга і крижані світи". "Мертве озеро під білим покривалом" зображено у перекладі О. Зуєвського. "Смуток і зима" тут сковують пісні. "Власним голосом, ніколи не луналим"
Loading...

 
 

Цікаве