WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дмитро Васильович Павличко – поет нової доби - Реферат

Дмитро Васильович Павличко – поет нової доби - Реферат

Шептицький крізь вікно
Вигляда тебе давно -
явно шаржований, здрібнений. Іноді замість гостроти соціальної оцінки знаходимо суто зовнішні ефекти. Ось - уже в значно пізнішій збірці "Гранослов" (1968) - розповідь про те, як "учителька тонка, дочка майора, короткозора голуба змія в червонім капелюшку мухомора" вигнала з класу учня, бо вінприйшов босий, та ще через те, що він українець, і паничі сміялись з нього "гнило-зубо".
Поезія Д. Павличка зростала на традиціях громадянської літератури, громадянської лірики, і сліди цього впливу простежуються в ранній період досить виразно. Але не менш чітко проступає процес формування власного творчого обличчя поета, того голосу, в якому в першу чергу окреслюється активна цілеспрямованість громадських засад, високий ступінь емоційної напруги. Поступово виробляються й утверджуються у творчості Д. Павличка характерні риси поетики, що залишаться притаманними йому при всьому розширенні поля поетичного обсервування, ускладненні образної палітри. Д. Павличкові завжди була чужа чиста споглядальність, спонтанна гра асоціацій, яка не підлягає певній меті. Домінанта думки, опанованість почуття, присутність задуму в творі й відповідна оркестровка, зрівноваженість частин і цілого -характерна риса його стилю. Кожна книга чи цикл має свою поетичну ідею, свій внутрішній стрижень, якому тією чи іншою мірою підпорядковані всі компоненти, що складають цілісність і вивершеність задуму. Це особливо видно зараз, коли творчість поета набула філософської глибини й поліфонічності в таких його цілісних книгах, як "Гранослов", "Сонети подільської осені", "Таємниця твого обличчя". Для реалізації почуття внутрішньої рівноваги поет шукає гармонійну й вивер-шену форму.
Минуле й сучасне, неволя й визволення - то був відправний пункт, першопоштовх поетових асоціацій. Дві долі краю - дві долі ліричного героя: одна, яка готувала йому за бунтарські вірші "казарму та тюрму", і друга - що прийшла у вересневі дні ("Дві долі"). Такий дещо загальний спосіб розкриття старого й нового згодом конкретизується, обростає м'язами життєвих ситуацій, реалізується через характери, складні конфлікти й зіткнення. Тут маємо той випадок, коли поетика перебуває в прямій за-лежності від життєвого матеріалу.
У подальшій творчості українського поета ми знаходимо все більше наслідків впливу на нього поетів різних культур, які кристалізуватимуть його власне поетичне багатоголосся, потребу розширення духовних горизонтів. І перш ніж перейти до книг, в яких творчість поета постала в новій якості вивіреного "гранослова", де колишня пристрасть зрівноважується здобутими на життєвих дорогах і вистражданими внут-рішньо досвідом і мудрістю - до книг "Гранослов", "Сонети подільської осені" та "Таємниця твого обличчя", необхідно пройти з поетом сторінками його книг, що викликані тими дорогами: "На чатах" (1961), "Жест Нерона", "Пальмова віть" (1962). Вони стали своєрідним поетичним звітом від поїздок до Австрії (1958), Канади (1961), Куби (1961), Фінляндії (1962).
Ці книги є продовженням тих тем і мотивів, що посідають центральне місце в "Любові і ненависті" (1953), "Моїй землі" (1955), "Бистрині" (1959)-поет почуває себе посланцем країни соціалізму, посланцем ідей миру і дружби.
Є в творах багато деталей і спостережень, схоплених уважним оком, трапляються й надто загальні й надто прямолінійні декларації. Є й наївні розмірковування, що ось молода католичка ревно молиться, і аж під старість збагне даремність своїх молитв, а от поет приревнував її тепер до старого Саваофа. Наче б переливи гумору, сатири, перехід від сумного до смішного й навпаки, але все нарочите, показне.
Перебуваючи на Кубі, поет ніколи й ніде не забуває, що він син Радянської України. Навіть гори Сьєрра-Маестра здаються йоту рідними Карпатами, де "булані мули, як гуцульські коні, несуть бесаги на хребтах горбатих", де леґінь - саме леґінь, а не юнак, не хлопець - "нагадує йому довбу-щука, що "не носить зайвих кобур, а три пістолі - за тугим ременем", де навіть хата над потоком - наче його рідна домівка і в ній поетова родина…
Збірки Д. Павличка "Моя земля" (1955), "Бистрина" (1959), "На чатах" (1961) завоювали неабияку популярність серед молоді, бо в центрі багатьох з них стояла жива людина, і почуття цієї людини були реальні, невигадані, а інтонації творів - щирі й природні, особистий світ ліричного героя включав у себе клопоти людей, був сповнений громадянськими турботами.
Згодом з'являться вірші В. Симоненка про доярок та буряківниць, у яких ноги ввечері болять від цілоденної нелегкої праці, його анафеми печі, яка з'їдає жіночі літа. Голова колгоспу з поеми І. Драча "Ніж у сонці" буде "прощатися" з волами, полями, односельцями та Бетховеном, просячи в ньо-го прощення за те, що знає він тільки симфонію полів, а от жодної його, Бетховена, симфонії не знає. А Б. Олійник у вірші "Про хоробрість" стверджуватиме, що невідомо, кому треба більше хоробрості - космонавту чи хліборобові...
У 1955 р. з'явилася збірка Д. Павличка "Земля", а в ній цикл "Любов", що згодом дістане назву "Пахощі хвої". Це любовна драма ліричного героя поета, аналоги якій треба шукати у "Зів'ялому листі" І. Франка (до речі, чи в пізнішій назві не криється вже натяк на перегук?). До того ж один вірш з циклу "Чого ти мною так гордуєш..." є прямим наслідуванням вірша - "Чого являєшся мені..." із "Зів'ялого листя". І все ж... На відміну від циклу І. Франка, що є наскрізь філософським, ліричний цикл "Пахощі хвої" соціальний. Точніше морально-соціальний, антиміщанський.
Розглянутими творами не обмежується доробок Д. Павличка в жанрі поеми. Є в нього ще поема для дітей - "Золоторогий олень", написана в дусі карпатських народних казок. Ідея благородства і сміливості, що здатні здолати скнарість, підлість і зраду, пронизує цей твір. В ній багато надзви-чайно точних психологічних характеристик, колоритних описів. Моральна основа "Золоторогого оленя" спирається на принципи народної етики, в яких єдність людини і природи виступає передумовою людського життя й поведінки, виміром людини. Мудра повчальність розказаної автором історії корисна не тільки для дітей, яким безпосередньо адресована, а й для дорослих, особливо в наш час, коли часто в поведінці людей переважає споживацьке ставлення до природи, коли прагнення здобути "золоті роги" оленя веде за собою невиправдане знищення тваринного і рослинного світу, і ой як потрібна безкорисливість Василька, його дружба з оленем для збереження краси і самої ж людини від духовного очерствіння. У цьому зв'язку "Золоторогого оленя" треба відносити до серйозних творів поета, до його високих ідейно-естетичних здобутків.
Loading...

 
 

Цікаве