WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Василь Стус. Життя і творчість - Реферат

Василь Стус. Життя і творчість - Реферат

Василь Стус. Життя і творчість.
Народився 6 січня 1938 року в селі Рахнівка Гайсинського району Вінницької області в селянській родині. 1939 року батьки - Семен Дем'янович та Ілина Яківна переїжджають на Донбас у місто Сталіно (нині Донецьк), влаштовуються працювати на один із хімзаводів. 1940 року перевозять до міста дітей. 1954 року Василь закінчує зі срібною відзнакою школу, вступає до Сталінського педагогічного інституту на історико-філологічний факультет за співбесідою (бо медаліст). 1959 року закінчує навчання з червоним дипломом і їде працювати в село Таужня Кіровоградської області вчителем української мови та літератури. Цього ж року (22 листопада) "Літературна Україна" вміщує добірку творів поета з переднім словом Андрія Малишка. Після служби у війську на Уралі працює в м. Горлівці в 23-й школі (1961 - 1963).
1963 р. він літредактор у газеті "Соціалістичний Донбас". Але вже з вересня після успішного складання іспитів Стус - аспірант Інституту літератури АН України імені Т. Г. Шевченка. Друкується в часописах "Донбас", "Прапор", "Дніпро".
Письменник і близький товариш В. Стуса Юрій Покальчук згадує: "Літературне середовище України 60-х років, попри всю ліберальність хрущовської відлиги, не надто гостинно приймало упертого, безкомпроміс-ного, молодого донбаського поета. Може, трохи запізно потрапив він у Київ, бо ті, хто став "шістдесятниками", проскочили вже три-чотири роки тому в шерег вибраних, далі двері зачинилися, й на Україну повзли важкі часи".
Однак Василь Стус багато працює: над дисертацією ("Джерела емоційності поетичного твору"), пише вірші, критичні нариси, перекладає німецьких поетів, Гарсіа Лорку.
Влітку 1965 року розпочалися арешти в середовищі української інтелігенції, зокрема шістдесятників. На початку вересня на перегляді фільму С. Параджанова "Тіні забутих предків" у київському кінотеатрі "Україна" В. Стус підтримав протест І. Дзюби та В. Чорновола проти цих арештів. А вже наприкінці місяця Стуса відраховують з аспірантури, формально звинувативши в "систематичному порушенні норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу", хоча фактичною причиною відрахування був його виступ-протест.
З цього часу він працює на різних роботах - то в будівельній бригаді, то кочегаром, то на будівництві метро, то молодшим, а згодом старшим науковим співробітником Державного історичного архіву України, то редактором у відділі технічної інформації Міністерства будівельних справ.
У 1966-1968 pp. у видавництвах "Молодь" та "Радянський письмен-ник" лежать без руху його перша поетична збірка "Круговерть" та два варіанти збірки "Зимові дерева". Вони так і не були видрукувані.
Виступивши над могилою по-звірячому вбитої художниці Алли Горсь-кої (1970), Стус остаточно прирікає себе на подальшу мученицьку долю. У січні 1972 року його заарештовують. У звинувачувальному акті колегії з кримінальних справ Київського обласного суду від 12 вересня 1972 p., зокрема, значиться, що "Підсудний Стус, починаючи з 1963 року і до дня арешту - січня 1972 року, систематично виготовляв, зберігав і поширював антирадянські наклепницькі документи, що порочили державний радянський і суспільний устрій, а також займався антирадянсь-кою агітацією в усній формі. Так, в період 1963-1972 років написав і зберігав у себе на квартирі до дня арешту 14 віршів , в яких порочить радянський державний і суспільний устрій . У 1965-1972 pp. написав 10 документів антирадянського, наклепницького змісту, в тому числі два листи, що починаються словами "Шановний Петре Юхимовичу..." (листи до тодішнього глави Української республіки П. Ю. Шелеста - Т. К).
"Я боровся за демократизацію - а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад; мою любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української культури закваліфікували як націоналізм; мої невизнання практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, беріївщина та інші подібні явища, визнали як особливо злобний наклеп. Мої вірші, літературно-критичні статті, офіційні звернення до ЦК КП України, Спілки письменників і до інших офіційних органів сприйняли як докази пропаганди та агітації...".
І Стус одержав присуд: 5 років таборів суворого режиму і 3 роки заслання. Ув'язнення відбував у в'язниці Мордовської АРСР, заслання - в селищі Матросова Магаданської області. Присуджений термін відбув повністю.
До Києва повернувся влітку 1979 року. Згодом вступив до Української Гельсінської спілки, знайшов роботу - формувальником 2-го розряду в цех лиття на заводі по ремонту та виготовленню засобів механізації будівництва ім. Паризької Комуни. Через хвороби, набуті в зонах, не витримав фізичного навантаження, звільнився. В лютому 1980 р. його зараховують учнем намазувальника затяжної кромки на конвеєр Київського виробничого взуттєвого об'єднання "Спорт", незабаром йому присвоюють II розряд намазувальника затяжної кромки. У травні 1980 р. знову обшук на квартирі, арешт, а восени суд і ще суворіший вирок: 10 років таборів особливого режиму і 5 - заслання. Як писав Андрій Сахаров з Горького 1980 року у відозві "Учасникам Мадридської наради для перевірки Гельсінських угод, головам держав-учасниць Гельсінського акту", на цей раз Стус був "засуджений за згоду вступити в Гельсінську групу". Відбувати особливий режим ув'язнення він був відправлений до табору в селищі Кучино Пермської області, де в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері зустрів свій останній час. Михайло Горинь, що відбував тоді ув'язнення в тій же тюрмі, свідчить: "Ніхто не знає справжнього кінця. Чи то серце. Чи то грюкіт спальної дошки, що опускається лри стіні, і стогін Василя..."
Збірка поезій "Зимові дерева", що так і не була видрукувана в Україні, "мала звучати як символічне означення стану нашої духовності: замороженість, завмерлість, але й уперте протистояння зимі та назбирування сил для весняного пробудження" (І. Дзюба). У ній окреслилися основні три мотиви, які стануть характерними і для подальшої творчості митця: інтимна лірика; "переживання своєї національної сутності", "причетності до національної долі", "навдивовижу інтимне і водночас пророче переживання жертовності задля України", "відчуття історичної скривдженості України" (І. Дзюба); а також мотив "гротескного бачення і саркастичної інтерпретації буденного низького існування, того, що ми нині звемо бездуховністю, а тоді сприймали як вияви міщанства, обивательщини" (І. Дзюба). Характерні для другого мотиву вірші "Не можу я без посмішки Івана" (написаний як відгук-протест на арешт поета, літературного критика Івана Світличного), "Звіром вити, горілку пити...", цикл "Костомаров у Саратові".
Третій мотив виразно звучить в поезіях "Отак живу: як мавпа серед мавп...", "Балухаті мистецтвознавці!..", "У Мар'їнці стоять кукурудзи...". Збірка "Зимові дерева" - це щемливий біль про долю свого покоління, свого краю, провісницьке визначення своєї невтішної долі в розбурханому суспільстві нівеляції особистості:
Моє ж досьє велике, як майбутнє.
Напевно, пропустивкотрийсь із трутнів.
Із тих, що білий світ мені окрали,
Окравши край, окрали спокій мій.
("Не можу я без посмішки Івана...")
У ситуації розгортання наступу на будь-які вияви демократії поета дратує пасивність правдолюбів. Поетичне слово виявляє безкомпромісність і несхитність В. Стуса, що підтвердиться усім його подальшим життям.
Сидять по шпорах всі мужі хоробрі,
Всі правдолюби, чорт би вас побрав.
("Не можу я без посмішки Івана...")
Збірка "Зимові дерева" побачила світ 1970 року за кордоном, у Брю-сселі.
Наступну збірку поет називає "Веселий цвинтар", в якій посилюються гротескові мотиви, що зумовлюється погіршенням громадського і творчого становища поета, а також духовною і політичною ситуацією в Україні. Під час арешту ця збірка була конфіскована. Із сорока двох віршів кілька автор відновив по пам'яті, і вони згодом увійшли до збірки "Свіча в свічаді", виданій 1977 р. за кордоном видавництвом "Сучасність". До книжки увійшли також вірші із збірки "Зимові дерева", про які сказано у вироку суду, що вони мають "наклепницький зміст" (зокрема, "Не можу я без посмішки Івана...", "Звіром вити, горілку пити...", "Отак живу: як мавпа серед мавп...", "Балухаті мистецтвознавці!..", "Який це час?..", "У Мар'їнці стоять кукурудзи..." та інші), а також вірші, написані в
Loading...

 
 

Цікаве