WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життєвий і творчий шлях О.Кобилянської - Реферат

Життєвий і творчий шлях О.Кобилянської - Реферат

в ліричних взаєминах з коханою дівчиною Анною - душевно тонкою натурою, на долю якої випали тяжкі страждання. Михайло, як і Анна, ніжний душею, лагідний вдачею. Він у розпачі й близький до самогубства, коли його забирають до війська. Михайла манить до себе батьківська земля, яка чекає на його дужі селянські руки. Сцена зустрічі Івоніки з сином у казармі - одна з найзво-рушливіших у повісті.
Молодший син Сава і Рахіра, на противагу Михайлові й Анні, змальовані темними барвами. Саву в його лихих вчинках до певної міри ще стримували батьки, від яких він сподівався одержати належну йому частку землі й одружитися з Рахірою. Але батьки були проти цього шлюбу, бо Рахіра не мала землі, була ледащицею і злодійкою. Крім того, вона доводилася Саві двоюрідною сестрою. Підвладний лише своїм почуттям, Сава вирішує таки одружитися з Рахірою. Та вона цілком резонно застерігає його: "Як не будеш мати землі, то не зможемо побратися! З чого нам жити?" А батько за непослух погрожував усю землювіддати Михайлові - він з дитинства працював на ній, не покладаючи рук. Так старший брат став на заваді молодшому. Усе це, зрештою, призвело до трагічної загибелі Михайла. Його смерть сколихнула село, вона в саме серце вразила старих батьків, зламала молоде життя Анни, вивела з душевної рівноваги Саву, який, хоч і одружився з Рахірою, не знайшов з нею щастя.
Анна, тяжко переживши трагедію першого кохання, одружується з іншим. У неї народився син, якого батьки мріють вивчити. З нього будуть люди, як покине землю, як здобуде освіту, гадають обоє. Вірою в те, що ці надії здійсняться, закінчується сумна й трагічна повість про землю.
Прикінцеві мажорні акорди повісті оптимістично настроюють читача, вселяють впевненість у тому, що молоде покоління зуміє перебудувати життя, знайде шляхи до щастя.
О. Кобилянська з великою правдивістю і художньою переконливістю показала, як в умовах приватновласницького суспільства влада землі для селянина стає фатальною, як власницькі інстинкти знищують високі людські почуття. Факт братовбивства, що ліг в основу твору, письменниця розробила в плані психологічного аналізу внутрішнього світу героїв, тому за ідейним змістом, суспільпо-громадсь-ким звучанням повість "Земля" вийшла далеко за рамки родинної хроніки. Епіграф до повісті взято з твору норвежця Йонаса Лі: "Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша". О. Кобилянська наголошує, що предметом її дослідження будуть не стільки зовнішні факти і події, скільки їхній внутрішній зміст. І справді, явища соціально-побутові перелом-
ються тут крізь призму психології, внутрішнього світу людини.
15
Психологічному аналізу, власне, підпорядковано все: і композиція, і художні засоби, і пейзаж, що з традиційного тла, на якому розвивається дія, переріс у самостійний образ-символ, несучи в собі відповідний до розвитку сюжету настрій. Наприклад: образ "сусіднього ліска", де має відбутися вбивство, образ таємничої мряки, що огортає поля, образ темної ночі тощо. Цьому підпорядковані й психологічні деталі (нез'єднані руки Михайла й Анни, що символізують трагічну історію їхнього кохання, та ін.), і вся та внутрішня гармонізація мови, кольорова гама, що нею користується письменниця для змалювання природи.
Повість "Земля" - ця вершина реалізму Кобилянської - поставила її авторку в ряд найвидатніших українських художників слова початку XX століття. На думку І. Франка, висловлену 1905 р. в листі до відомого хорватського славіста Ватрослава Ягича, цей найвидатні-ший твір письменниці, "крім літературної та мовної вартості, матиме тривале значення ще й як документ способу мислення нашого народу в час теперішнього важкого лихоліття" '.
Інсценізована, екранізована, перекладена багатьма мовами народів СРСР та зарубіжних країн, повість письменниці завдяки своїй великій життєвій правді, високій художності стала одним з найпо-пулярніших творів української літератури, ввійшла у світову культурну скарбницю - поруч з такими творами, як "Земля" Е. Золя, "Мужики" А. Чехова, "Селяни" В. Реймонта...
На початку 900-х рр. творчість О. Кобилянської розвивається здебільшого у реалістичному напрямі, про що свідчать такі оповідання, новели й повісті, як "Сліпець", "Через море", "За готар", "Думи старика", "В долах", "Ніоба", "За ситуаціями" та ін.
Зразки тонкого художнього аналізу селянської душі маємо в новелах "У св. Івана", "Час", "За готар" та інших. Письменниця заглиблювалася в різні душевні стани своїх героїв, зображала їх у розмаїтих соціальних і морально-етичних ситуаціях, сфокусовуючи увагу насамперед на гуманних, доброчинних рисах характеру. З цього погляду особливу увагу привертає оповідання "За готар". Благородній селянській жінці, матері-страдниці Магдалені, яка втратила чотирнадцять дітей, авторка протиставляє образ черствого, користолюбного духовного пастиря. Якийсь страшний фатум тяжить над Магдаленою, її переслідують невимовні страждання: одне за одним гинуть діти, мати почорніла з горя, "Смерть і слабість у хаті все повиживали",- наголошує письменниця. Але душею Магдалена лишилася благородною жінкою, готовою пожертвувати всім для врятування незнайомого їй селянина-заробітчанина, якого знайшли напівмертвим на межі села (на готарі). У ставленні до конаючої на
1 Франко І. Зібр. творів: У 50 т.- Т. 50.- С. 282.
16
морозі "чужої" для села людини виявляється страшна черствість, абсолютна байдужість священика-скнари і, навпаки, безмежна душевна доброта простої жінки - бідної, прибитої своїм ненастанним горем. Для священика знайдений на морозі напівживий незнайомець - тільки чужинець, якийсь волоцюга, "лише клопіт для села; загине, то й ховай даром, трудись за бог зна які гріхи...". Тому духовний пастир умиває загребущі руки від дармового клопоту, наказує ще живу людину перетягнути за межі свого села, хай чуже село дає з ним раду. "За готар,- прошептав зимним, хитрістю переповненим голосом.- Затягніть його за готар... Сусіднє село нехай собі з ним голову б'є..."
Прагнучи розширити сферу своїх художніх пошуків, письменниця звертається до розробки деяких абстрактно-символічних тем і образів ("Акорди", "Хрест", "Місяць" та ін.), підпадаючи під певний вплив модерністських течій. Але ці моменти в творах О. Кобилянської не були панівними, сама ж письменниця аж ніяк не вважала себе однодумцем теоретиків і адептів "чистого", безідейного мистецтва. В листі до О. Маковея від 15 грудня 1902 р. вона категорично заявляла: "А щодо мене, то я ніколи декаденткою не була і не буду, бо мені всякий декадентизм противний". ' Зрештою, в реалістичному ключі витримана -збірка оповідань О. Кобилянської "До світа" (1905) та її повісті, що вийшли друком у цей час.
Одним із видатних творів письменниці є
Loading...

 
 

Цікаве