WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Панас Мирний - Реферат

Панас Мирний - Реферат

Тече потік у ярочку... Ось його початок: б'є джерельце з-під гори, мов ящірка,сюди-туди звивається в траві. А далі - поголубіла стрічка, поширшала, вже дзюркотить і журкоче струмок, по дорозі нові джерела його наповнили, і - потекла річка-невеличка... Так і велика ріка починається,- десь під горою, на луці або в лісі з маленької кринички. У неї вливаються струмки і потоки, річечки і ріки, вітер гонить хвилі по ній, і вже вона поїть своїми водами ниви, луки, ліси і відбиває в собі голубе небо і хмари, сонце і чайки, що пролітають над нею, журавлині ключі і гордого орла в піднебессі, блискавицю і веселку, місяць і рясні зорі, вечірню заграву і рожевий світанок... Плине широка й глибока ріка повз міста і села, поміж плавнями і степами. А ось і гирло. Тут береги ріки обриваються, і води ринули в море, в океан...
Отак і життя людини. В одного воно - як гірський, потік, що бурує й котить каміння в долину, в другого - мов у тої степової річечки,- тихе, мілке, заросле лепехою... А в третього - як та живодайна, повновода й могутня ріка. Плесо її широке, береги оперезані плавнями, течія чиста й невпинна. Все росте, буяє і в ній і коло неї.
Така ріка життя й великого художника слова українського - письменника Панаса Мирного (Панаса Яковича Рудченка).
Народився він за кріпаччини,- 13 травня 1849 року,- а помер після Жовтневої революції, коли ше не втихли громи боїв громадянської війни,- 28 січня 1920 року в Полтаві.
Почалося його життя в тихому містечку Миргороді на Полтавщині. Потекло воно вузеньким срібним струмочком раннього дитинства.
Глибокий слід залишають у пам'яті перші дитячі враження.
А які ж то були враження?
Батько Паньсів, Яків Григорович, спочатку служив на посаді канцеляриста, а потім став бухгалтером повітового казначейства. Мати, Тетяна Іванівна, походила з сім'ї дрібного чиновника. Панас Мирний в одній статті згадував; "Батькові жалування у ті часи було дуже невеличке, і якби не своя земелька, то доводилося б сім'ї й голодувати. А сім'я уже була хоч і невеличка, та й немала на такий достаток: окрім старшого Івана, було ще два хлопці та дівчина. Кожного треба було й одіти і ще про невеличку освіту потурбуватися..."
Батько з усіх сил тягся, щоб кожному з дітей дати освіту. На кого ж він хотів їх повиучувати? В тих умовах дітям чиновника єдиний стелився шлях - у писарі, в казначеї, в бухгалтери, тобто в чиновники. Поле діяльності - канцелярія; вислужування, рабське схиляння перед начальством; нудні папери, рахівниця... І то була батькова мрія - пустити синів по цій дорозі. Така доля призначалась й малому Панасові.
Ой, чи не замулиться, чи не пересохне струмок його життя, чи не заросте лепехою? Де ті джерела й потоки, що наповнять його живлющою водою?..
Віддали Панаса вчитися в Миргородську початкову школу. 1867 року батька перевели з Миргорода в Гадяч, туди і вся сім'я переїхала. Там 1858 року Панас вступив до повітової школи, в якій провчився чотири роки.
Добре йому давалась наука, багато він читав і почерк мав чудовий. А добрий почерк для службовця в канцелярії - то майже талант.
Та найбільшою втіхою для Панаса були книжки.
Згадаймо лишень, що писав Тарас Шевченко про своє дитинство:
Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п'ятака -
Бо я було трохи не голе,
Таке убоге - та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду...
І якщо кріпацький хлопчик Тарас Шевченко дуже рано переписував собі на аркуш пісні Григорія Сковороди, то чи міг не познайомитися з ним дуже рано й Панас Рудченко на Лівобережній Україні - яку в свій час уздовж і впоперек обходив Григорій Сковорода і залишив по собі славу серед письменного й неписьменного люду? Мабуть, і портрет Сковороди висів у батьківській хаті. Бо то ж таки була сім'я службовця, і вчився ж Панас у міській повітовій школі, а не в глухому селі в дяка. Мабуть, малий Панас також в дитинстві чув пісні від кобзарів і лірників, ве відаючи, що то "псальми" Сковороди, як вони тоді звалися. І ті мудрі пісні заронили йому в душу зерна великих дум про життя людське.
Звичайно ж, читав він славетну "перелицьовану "Енеїду" Котляревського, бо ім'я Котляревського було відоме на Полтавщині і вся Полтавщина пишалася своїм земляком та його творами.
Не міг Панас не перечитати ще в школі творів Миколи Гоголя - теж земляка, його "Вечори на хуторі біля Диканьки", "Миргород", "Сорочинський ярмарок", бо це ж усе писано було про рідні місця Панаса Мирного. Молоду уяву також заполонили образи козаків-запорожців - Тараса Бульби, Остапа і всього товариства низового - безтямно хоробрих, сильних, гордих, вільних, цілком протилежних тому затурканому дрібному чиновництву, серед якого минало дитяче і юнацьке життя майбутнього письменника.
...Од людей щоденно чував Панас про сваволю панів і про ту кривду, яку вони чинили покріпаченому селянству, чув зойки й плачі поневолених, на ярмарку слухав думи, що їх співалж кобзарі про минуле України. Слухав пісні й казки народні.
Враження від почутого та прочитаного лягало в його дитячу пам'ять, як зерно в грунт. Колись воно зійде, зазеленів, заколоситься!
Панас мав старшого брата Івана, який дуже рано почав займатися літературною працею. 1860 року, тобто коли Іванові було 15 років, надрукував він у газеті "Полтавские губернские ведомости" перші свої зібрані фольклорні матеріали.
Наслідуючи брата, яким він дуже пишався, Панас почав і сам записувати народні пісні та приказки, в нього поглибилась увага до слова, до народної мови. 1862 року, коли Іван був вільним слухачем Київського універзитету і було йому всього сімнадцять років, з'явилася його перша стаття в петербурзькому журналі "Основа", в якому друкувалися тоді поезії Тараса Шевченка та твори інших українських письменників. Тремтячими від хвилювання руками узяв Панас той номер журналу. Скільки було радості в обох юнаків!
Хтось скаже: "Та невже ж він у тринадцять років міг цікавитися такими речами?"
А чому - ні?
Леся Українка свій вірш "Надія", який і досі чарує нас своєю мелодійністю, написала 1880 року, коли їй було всього дев'ять років. Вірш породили думки про важливу подію,- її тітку О. А. Косач було вислано за діяльність проти царського уряду.
Перша збірка поезій Максима Рильського - "На білих островах" - вийшла в світ, коли поетові було 15 років.
Панас закінчив Гадяцьку повітову школу 1862 року, на цьому його шкільна освіта й закінчилася. Але ж учитися він не перестав - навпаки, він іще з більшою наполегливістю здобував
Loading...

 
 

Цікаве