WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Cлово каменяра про кобзаря - Реферат

Cлово каменяра про кобзаря - Реферат

народу українського...епоху і в житті самого Шевченка" [9, С.86].
Поєднуючи в своїй особі ерудита і аналітика, сумлінного дослідника та емоційного художника, І.Франко здійснив в есе "Тарас Шевченко" виважені й влучні узагальнення про суспільне та літературне подвижництво свого великого попередника. "Коли б мені пришлось одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, - міркує І.Франко, - то я сказав би: се поезія бажання (підкреслення І.Франка - І.Б.). Свободне життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, - се ідеал Шевченка, котрому він був вірним ціле життя" [9, С.93].
Якщо значна частина радянських шевченкознавців упроваджувала атеїзм Кобзарю, то раніше І.Франко, навпаки, пов'язував витоки морально-етичних засад його творів з біблійними мотивами "То ж не дивно, - приходить він до висновку, - що й найвищий дотеперішній здобуток людськості на полі мо-ральнім, велику ідею любові ближнього, сю основну ідею християнства, Шевченко в головній мірі вважав ділом женщини - Марії, матері Ісусової" [9, С.94].
У шевченкіані І.Франка окреме місце займає есе "Шевченко героєм польської революційної легенди" (1886). Цей невеликий твір мав кілька публікацій українською і російською мовами. Згодом він побачив світ окремим виданням, що свідчить про особливу зацікавленість автора в його поширені серед читачів. На відміну від уже згаданих нами есе, цей витвір І.Франка, зберігаючи основні прикмети науково-біографічного жанру, набув деяких ознак художнього життєпису. Зокрема, за допомогою художнього домислу у розповіді про Шевченка вкраплюється легенда про популярність його в народі, серед польських революціонерів.
Спочатку І.Франко, згадуючи про краківське антиавстрійське повстання 1846 року, розмірковує над тим, що подібні круті історичні переломи глибоко розворушували фантазію людську і сприяли "витворенню обіч правдивих історичних оповідань також цілого круга оповідань казкових, наполовину або й цілком видуманих" [9, С.31]. До останніх, на його думку, належить і польська революційна легенда. Її казковий герой виразив народну мрію про соціальну і національну незалежність рідної землі, про "свободне і щасливе життя поляків".
У Франка викликав щире захоплення той факт, що в брошурі польською мовою невідомого автора "Про сучасні відносини України до Польщі" (певно, виданій 1859 р. - І.Б.) він надибав "ту саму польську революційну легенду, прив'язану до особи нашого Кобзаря, Т.Шевченка, і то ще, мабуть, за його життя!" [9, С.32]. Адже, наголошується, Шевченко, як і польські революціонери, "також ходив поміж народ, братався з ним ... Його поезії, писані прекрасною, чистою мовою українською, носить високе знам'я народності, суть чисто занадто поривисті, занадто розпучливі, занадто гайдамацькі" [9, С.33].
Такий перегук мотивів легенди настільки схвилював І.Франка, що він дозволив собі розлого передати її зміст в своєму есе. У такий спосіб, нам здається, Каменяр прагнув підкреслити глибокий внутрішній зв'язок між українським пророкам і польськими патріотами, наголосити на народному характері подвижництва синів двох країн. Подібне Франкове прогнозування актуальне і для наших днів, коли незалежні Украйна й Польща зміцнюють взаємозв'язок в ім'я добробуту своїх народів.
Погоджуємося з дослідниками в тому, що від перших виступів у шевченкознавстві на початку 80-х років XIX ст. і аж до однієї з останніх статей про Кобзаря, написаних за кілька років до своєї смерті, І.Франко несхибно захищав і помножував традиції великого попередника. Його пра-цям про Шевченка властиві глибина думки, наукова обґрунтованість, тонкість спостережень, багата аспектність в аналізі й синтезії [1, С.58].
Але у спадку І.Франка чільне місце займає і поетична шевченкіана. Як і для прозових творів "при створенні життєписів видатних письменників автора очікують безліч проблем, від вирішення яких залежить художня довершеність твору, його історична достовірність" [4, С.129]. В основному вона складається з таких віршів, як "Шевченко і поклонники" (1880), "Могила Тарасова" (1884), "В ХХІІІ-ті роковини смерті Тараса Шевченка" (1884), "В двадцять п'яті роковини смерті Тараса Григоровича Шевченка" (1886). Помиляються ті дослідники, які відносять ці поезії до історико-біографічного жанру. Адже згадані посвяти не засновані на фактах з життя Шевченка. Насправді, їх доцільно розглядати лише як поетичні роздуми Каменяра про незабутнього Кобзаря. Говорячи словами Богдана Мельничука, ці роздуми І.Франка є своєрідною "спробую перекинути місток від минувшини до сьогодення, підкреслити невмирущість тих, хто віддав себе народові" [6, С.122].
Справді, не вдаючись до вкраплення фактів з біографії поета у вірш "Шевченко і поклонники", І.Франко висміює псевдопоклонників Кобзаря і опоетизовує вічно живе діяння "апостола правди і науки". Ораторсько-публі-цистична тональність вірша обумовлена його полемічним характером. Як правило, це властиво для подібних послань. Скажімо, його поезія "В двад-цять п'яті роковини смерті Тараса Григоровича Шевченка" будується на розлогому риторичному запитанні, за допомогою якого емоційно здійснюється хвала батьку Тарасу:
Хто розбудить нашу "правду" п'яну"?
І хто голодним дасть поживний хліб?
Тарасе, батьку, наш замучений пророче -
Чи скоро буде світ по тій страшенній ночі?
Якщо правда, що для поетичного злету у вірш треба закласти крила, то такі присутні і в шевченкіані І.Франка. Подібним засобом він надає своїм посланням особливого романтичного звучання, нерідко використовуючи для цього наскрізну метафору. Саме такого характеру є його вірш "В XXІІІ - ті роковини смерті Тараса Шевченка". Наприклад, поет гнівно відхиляє надуману версію про те, що "Шевченко - міф":
Та ні, не "міф"! Від дуба степового
Розрісся вже цілий могучий ліс,
І не найдесь вже грому, вихру того,
Щоб його розвіяв і розніс.
Та ні дармі укази і доноси,
Що пригнетуть, не вб'ють твої слова!
З-під гнету їх сильнішою, ніж доси,
Повстане правда, вічна і жива ! [8, С.39-40]
Звичайно, із зрозумілих причин у шевченкіані І.Франка інколи трапляються зміщення фактів, суб'єктивні оцінки окремих творів про минувшину тощо. Проте в цілому його роздуми про Кобзаря належать до класики. Нами тільки штрихами окреслені окремі їх грані. Але цим прагнули привернути увагу на всебічне узагальнення на цю тему спадку І.Франка.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бернштейн М.Д. Франко і Шевченко. - К.: Дніпро, 1984.
2. Братусь І.В. Пошуки істини та краси. - К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000.
3. Братусь І.В. Осягнення національної свідомості в романі Оксани Іваненко "Тарасові шляхи" // Шевченкознавчістудії. - К., 1999. - С.137-144.
4. Братусь І.В. Аспекти вивчення жанрових особливостей історико-біографічних творів // Сучасний погляд на літературу. Випуск 4. - К., 2000. - С.128-132.
5. Братусь І.В. Національна основа роману Оксани Іваненко "Марія" // Гуманітарна освіта в технічному університеті: проблеми та перспективи. - К., 2001. - С.26-33.
6. Мельничук Богдан. Випробування істиною. - К.: ВЦ "Академія", 1996.
7. Муза Елена. Не занимательности ради. - Литературная газета. - 1975, 10 сентября.
8. Т.Г.Шевченко в художній літературі. - К.: Рад. школа, 1964.
9. Франко Іван. Твори: В 20 т. - К., 1955. Т.7.
Loading...

 
 

Цікаве