WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творчість та життя Л.Костенко - Реферат

Творчість та життя Л.Костенко - Реферат

етики, світогляду:
Не треба класти руку на плече.
Цей рух доречний, може, тільки в танці.
Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не треба думати мізерно.
Безсмертя е ще де-не-де.
Крім того, це ще й відмова від загальноприйнятних принципів мистецтва, творчості, що інколи звучить парадоксально, однак органічно для світосприймання Поетеси:
Поетів ніколи не був мільйон...
Великі люди не вміють писати віршів.
О, як натхненно вміє він не грати!
Заперечна частка не структурує образ ліричного "я":
Я не жінка. Найкращі лицарі
наді мною зломили меч.
Я в людей не проситиму сили,
я нічого в житті не просила...
Я, що прийшла у світ не для корид,
що не люблю юрби і телекамер...
А у вірші "Я пішла як на дно" сильна позиція кінця твору включає естетично довершену фразему, що передає ідею духовної суверенності ліричної героїні:
Забуваю свій голос. І вчуся тихо конати.
Крижаніє ріка. Вже немає ні хвилі, ні хмар...
Так зате хоч одне: перетлілі мої канати
в не мої Великодні не сіпає жоден дзвонар.
У словнику Ліни естетично проакцентованими є однослівні поетичні одиниці з не-, такі конденсати, що філігранно окреслюють межі індивідуально-поетичного світу; в них звучить мотив невимовлених слів:
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
...усе чекає невимовних слів.
Промовляє таїна буття і поезії:
Світ незбагненний здалеку і зблизька.
Ти дома - тільки в невідомості.
Ще кожен вірш, як перше "ма".
Це так природно - музика і час,
і Ваша скрізь присутністьневловима.
Декларується ідея окремішності "я":
Я хочу в степ. Я хочу в непоміченість.
Говорячи про естетику лексем з не-, звичайно ж не можна оминути увагою концептуально навантаженого поняття неповторності, яке не тільки вписується в аналізовану мікрогрупу, а й синтезує найважливіші ідеї, що структурують ієрархію поетичної моделі світу, вибудувану на підвалинах заперечення повторного, звичного. Світ, час, в якому протікає буття, - неповторні:
Усе святе, усе неповториме...
І неповторність кожної хвилини
Шукає шлях від болю до перлини.
Індивідуальна свобода - це неповторність:
І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!
Всі інші хай проходять мимо,
аби в повторах не згубить
одне,
своє,
неповториме...
Кохання - поза межами повторного, звичайного:
Любов неповторна
моя валторна...
Ти прийдеш знов. Ми будемо на "ви".
Чи ж неповторне можна повторити?
І нарешті Поезія, що вбирає в себе Світ і Слово (що одночасно є не-словом):
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Поезія Ліни Костенко - справжня, неповторна в найглибшому сенсі цього слова.
Заключне слово
Історичні асоціації, багатство яких вирізняє поезію Ліни Костенко, а також діапазон моральних роздумів, окреслюють важливий для лірики 60-70-х років спосіб мислення, протиставлення культури і традиції процесам, які відбувалися у сфері офіційного культурного життя. Спротив тоталітаризмові, переконання, що поезія для духовності народу є важливою засадою його існування, що за нею - одвічна правда, бо поезія висловлює те, що в інших формах уже заглушене, задушене, - споріднює поезію Ліни Костенко з моралістикою Неслава Мілоша. Пов'язуючи минуле з сучасним, поетеса розширює часопросторові площини. Важливим є також переплетіння традицій: національної, міфологічної, історичної. Компонуючи їх майже як дослідник, авторка "Неповторності" апелює до етики, а якщо не може сказати чогось упрост, прямо, то вдається до іронії. Іронічну позицію вживає щодо сучасності, щодо безоглядних досягнень науки, які людина використовує проти себе, щодо технологічного баласту, що веде до обездуховлення І гедонізму. Ліна Костенко захоплена гуманістичними ідеями - одна з важливих рис поезії шістдесятників,
- які трактує як спосіб протистояння холодному технологізмові й глухоті сучасної епохи. Духовне життя може існувати тільки в просторі вільної культури, де повторюваність і змінність виступають чинниками єдиного ненормованого процесу обміну, перетворення, наслідування, творення. Загальне й індивідуальне в літературному процесі має виступати як особлива єдність вибору й комбінації. Але справжня поезія це не тільки стиль, уміло підглянута манера, інтелігентно виспівана ідея. Це також, а може, передовсім, відвага заглянути в майбутнє: "слух майбутнього - абсолютний". Неповторність і відвага є мистецьким і життєвим девізом Ліни Костенко. А ще
- вірність собі, непокірність. Ліну Костенко характеризує енергійне простування проти течії, право на збереження власної індивідуальності у творчості під тиском ідеологічної машини, уміння брати з великої європейської традиції найцінніші вартощі без епігонства. Неповторність Ліни Костенко радше духовна, ніж формальна, вона визначає її спосіб існування в сучасній літературі - сприйняття традиції і водночас наявність індивідуальних рис поетеси, яка ніколи не ступала стоптаними стежками і вперто прагнула до вироблення власного, притаманного тільки їй стилю. Ліричне "я" поезії Ліни Костенко змагається з історією, порушує моральні проблеми, що стоять перед людиною XX століття, замислюється над жорстокістю цієї епохи, Ідо так брутально топтала будь-які вияви гуманності й водночас була сповнена гуманістичними ідеями. Найважливіша пам'ять (історична, особиста, родинна) полягає в тому, щоб не загубити чогось важливого в процесі побудови власного трибу життя. Поетеса, засвоївши уроки Тараса Шевченка, мовчазно, в щонайвищих алюзіях виспівала пісню про голод, про репресії проти української Інтелігенції, і, з другого боку, увібрала досвід чудового
світу середземноморської культури з перспективи України, відгородженої від Європи політичною завісою. Звідси така важлива здатність поетеси виражати власний досвід у суперечностях і розтерзаності свого часу без лакування й полірування. У поезії Ліни Костенко індивідуальний стиль змагається зі стилями культури, вразливість творчої індивідуальності - з ідеями епохи, біографія - з історією. Поетеса, яка не все могла висловити, виспівати, усвідомлює, що з нею завжди залишаються іронія або мовчання. І ці дві останні цінності, які відсилають нас до її біографії і прикмет індивідуального стилю, вона зберігає як незаперечну печать власної неповторності.
Список викорисаної літератури
1.Брюховецький В.С. Ліна Костенко. Київ "Дніпро" .1990 р.
2.Журнал Дивослово. 2001 .3.
3.Ф.С.Кислий. Українська література.
Loading...

 
 

Цікаве