WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Григорій Федорович Квітка-Основ’яненка літературна і громадська діяльність - Реферат

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненка літературна і громадська діяльність - Реферат

цих комедіях Квітка-Основ'яненко виявляє майстерне володіння комізмом слова, образу, ситуації, уміло користується народними засобами висміювання, спрямовуючи їх на дискредитацію персонажів з маєтних кіл, знижену чи викривальну їх характеристику.
Як учасник російського літературного пронесу кінця 30-х - початку 40-х років Квітка-Основ'яненко, на думку Бєлінського, належав до "блискучих і сильних талантів" (IV, 26). Своїми романами, кращими повістями, оповіданнями, нарисами він прилучався до "натуральної школи". Серед його численних прозових творів російською мовою слід виділити романи "Пан Халявский" та "Жизнь й похождения Петра Степанова енна Столбикова", повісті "Ганнуся", "Панна сот-никовна", "1812 год в провинний",оповідання "Званий вечер" із задуманого циклу "Губернские сценьї", історично-художній нарис "Головатий", близьку за жанром до фізіологічного нарису повість "Ярмарка", фізіологічний нарис "Знахарь".
Роман "Пан Халявскнй" (1840) становить собою історію типової для XVIII ст. поміщицької ролики Халявських, описану від імені головного героя - обмеженого поміщика Трушка Халявського, трохи схожого на фонвізінського Митрофанушку. (Сатиричною маскою героя-оповідача, освоєною ще в "Письмах Фалалея Повинухина", Квітка-Основ'яненко користується також у романі "Жизнь й похождения Столбикова"). Спостережливий письменник-реаліст правдиво відтворив життя отупілого від надмірної їжі та бездіяльності панства, ледачого, неосвіченого, позбавленого духовних інтересів, жорстокого щодо кріпаків. З логічною переконливістю показано, як умови кріпосницької дійсності формують типового поміщика з його експлуататорськими звичками, паразитизмом і невіглаством. Застосуванням специфічного прийому іронії - висміювальпо-внкривальної похвали, заперечного ствердження (цим прийомом Квітка користувався ще в ранніх "Письмах Фалалея Повинухина") "Пан Халявский" стає в один ряд з "Повістю про те, як посварилися Іван Іванович з Іваном Никифоровпчем" (1834) Гоголя та "Посмертними записками Піквіккського клубу" (1837, рос. переклад 1838) Діккенса.
"Пан Халявский", ця Квітчнна, за словами Бєлінського, "пречудова сатира, написана рукою відмінного майстра" (IV, 446), концептуально був спрямований проти консервативного слов'янофільства з його ідеалізацією "старих добрих часів", а також проти теорії єдності класових інтересів українського суспільства. За викривально-реалістичне, яскраве зображення потворного поміщицького побуту роман дістав високу оцінку Бєлінського, який, зокрема, писав у розгорнутій рецензії: "Наче на долоні бачите ви шановну старовину, сповнену неуцтва, лінощів, ненажерливості й забобонів... Барви Основ'яненка живі, картини надзвичайно смішні... Про оригінальність нічого й говорити: талант Основ'яненка відомий всім і кожному" (IV, 339, 400).
Роман "Жизнь й похождения Столбикова" (1841; перший варіант-1833) характеризується самим Квіткою-Основ'яненком як "сатира на все злоупотребления, делаемые людьми во всех званнях". Навіть після пом'якшення найгостріших моментів у зв'язку з цензурним переслідуванням роман має різко викривальну спрямованість проти поміщицько-чиновницького середовища, потворність і виродження якого змальовується з непересічним знанням безмежного моря фактів суспільно-адміністративних зловживань, беззаконня, хабарництва, обдирання кріпаків.
Творчість Г. Ф. Квітки-Основ'яненка відбиває багато визначальних рис історичної своєрідності його епохи, життя всіх прошарків тогочасного українського суспільства на рівні губернії. В українських творах, адресованих передусім простонародному читачеві, суперечності й конфлікти доби зображені більш приглушеними тонами - різкіше оголювалися суспільні недуги в російській драматургії й прозі письменника. При всій поміркованості Квітки-Основ'яненка з його творчості постають реальні обриси чиновницько-бюрократнчного, кріпосницького устрою в характерних виявах. На багатьох сторінках його творів панщина, кріпаччина характеризується як найважче становище людини; щоправда, робиться це найчастіше ніби мимохідь. З окремих різких штрихів вимальовується картина нелюдського становища кріпаків. У поміщика Кожедралова ("Дворянские вьіборьі") "все люди (кріпаки.- О. Г.) нищие", у Лук'яна Жиломотова ("Жизнь й похождения Столбикова") "все крестьяне разореньї й все одинаково бедньї". Макар Жиломотов дворових кріпаків "всех посадил на барщину... й еже-дневно погоііяег нх на работу, как скотов". Кріпаків у панських маєтках "порют на конюшне" так, що з поміщицькими дочками "делается дурнота". "Девки у меня духа моего трепещут, все работают, а я только погоняю",- хвалиться кріпосниця Староплутова ("Дворянские вибори").
Оті староплутови, забрьохи, пістряки, шпаки, халявські, жиломотови, переважна більшість персонажів з панівного класу, виведених Квіткою в російських прозових творах 40-х років,- це не творці життя, а споживачі, виразки на тілі кріпосницького суспільства.
Об'єктивно такі твори, як "Дворянские внборн", "Козир-дівка", "Пан Халявский", "Жизнь й похождения Столбнкова", відбивали пропшлість адміністративно-кріпосницького укладу життя. Кращі твори письменника будили соціально-класову свідомість народних мас, посилювали існуючу в народі ненависть до бюрократично-кріпоспицьких порядків, до визискувачів. Своїм гострим викриттям породжень тогочасного устрою Квітка-Основ'яненко об'єктивно сприяв розхитуванню підвалин експлуататорського ладу.
Показав письменник і факти боротьби зі зброєю в руках проти суспільних несправедливостей ("Предания о Гаркуше") та зробив спробу трактувати причини цієї боротьби як логічне й справедливе за своєю суттю прагнення "пресечь зло, искоренить злоупотребления, дать способи добродетельному действовать по чувствам своим".
У комедіях 20-30-х років Квітка-Основ'яненко проводить ідею про викорінення дворянсько-чиновницьких зловживань у губернії шляхом обрання чи призначення на адміністративні посади в повітах людей з офіцерства, діяльних і справді благородних у своїх помислах та вчинках. У письменника ще зберігалося уявлення про офіцерство з тих часів, коли значну частину цієї суспільної верстви складали найпередовіші люди доби 1812-1825 рр. Однак після масових репресій царизму щодо учасників декабристського руху склад офіцерства, його загальне духовне обличчя, настрої змінилися. І вже в першому варіанті роману Квітки-Основ'яненка "Жизнь й похожденпя Столбикова" (1833) читаємо: "Офицери в боях не дерутся, а только получают ордена". Негативно характеризуються порядки в армії, численні офіцери і навіть генерал-аншеф, з якими доводиться зустрічатися Столбикову.
З еволюцією літературно-естетичних поглядів письменника в бік їх демократизації, із збагаченням реалістичних основ художнього методу з його творчості зникають рупори просвітнтельсько-раціоналістич-них ідей типу ідеалізованих героїв з дворянства - Милова, Скромова, ївердова, Благосудова і місце основного
Loading...

 
 

Цікаве