WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Григорій Федорович Квітка-Основ’яненка літературна і громадська діяльність - Реферат

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненка літературна і громадська діяльність - Реферат

офіцером. Однак, акцентуючи на соціальній природі розбещеності капітана, па його суто панському ставленні до "мужички" Оксани, письменник трактує основну колізію як безкарне насильство й знущання типового представника гнобительського класу,-з його розбещеною мораллю та панськими правами й можливостями,- над безправною, беззахисною селянкою. Важливе значення для надання повісті саме такого, соціального, ідейного спрямування має епізод, коли капітан з позицій свого офіцерського становища наказує сільській владі - голові "розквартирувати" його на постій в Оксанину хату; особливо ідейного навантаження письменник надає своємуліричному відступу-узагальненню: "Оксано, Оксано! якби ти більше панів знала.., ти б з першого слова відбігла б від нього, як від лихої
години... Не диво їм одурити селянку... вони... гублять тих, що їм піддасться". Соціальний зміст конфлікту повісті Квітка-Основ'яненко підкреслює в листі до Шевченка від 23 жовтня 1840 р., протиставляючи свою "Сердешну Оксану" і Шевченкову "Катерину" тим творам, де з наміром полоскотати нерви невибагливої "читаючої публіки" показують, "як який живжик одурив джинджигилясту панянку, що боялася і на людей дивитись, а тут... треба колиску дбати".
Описуючи позбавлення багатіями і владою Оксанииої матері Векли її землі й господарства, письменник одним з перших порушує питання про тогочасну правову нерівність жінки.
Майстерне відтворення соціальної психології героїв, аналітичне зображення суперечливої динаміки внутрішнього світу Оксани, розвитку її індивідуального характеру, прагнення письменника до крити-ко-аналітичного розкриття сенсу реальних суспільних закономірностей - усе це свідчить про появу в художньому методі Квітки-Основ'яненка зародкових ознак критичного реалізму. Обмежується реалізм повісті публіцистичним моралізаторством релігійного забарвлення в дидактичній вступній частині, яку з осудом процитував Бєлінський у своїй рецензії на альманах "Ластівка" (1841), де була вперше надрукована "Сердешна Оксана".
У повісті "Щира любов" (1839) соціально-моральна проблема мож-ливості "нормального" кохання та шлюбу селянки й дворянина роз-в'язується в плані заданого просвітительсько-класицистичного "торжества обов'язку над почуттям", здорового глузду - над серцем, однак з цілком реалістичною мотивацією відмови Галочки офіцерові-поміщику Семенові Івановичу: розсудливо мисляча, розумна героїня знає, що панське оточення коханого не прийме її, просту селянку, в своє коло, і шлюб з нею прирік би Семена Івановича на повсякчасне моральне страждання. Головні персонажі повісті, як і в "Марусі", позначені рисами сентиментальної ідеалізації. Вищий порівняно з "Марусею" рівень реалістичної майстерності письменника виявляється в психологізовано-динамічній портретній характеристиці героїні, в наділенні її якостями активного волевиявлення, у зображенні внутрішніх психологічних КОЛІЗІЙ.
Показово, що головні позитивні герої українських сентиментально-реалістичних творів Квітки-Основ'яненка - трудящі люди гіркої, дра-матичної або й трагічної долі (Маруся, Василь, Івга, Левко, Оксана, Галочка, Трохим з "Перекотиполя"). Це мало важливе значення для реалістичного відтворення в літературі справжньої долі людини-хлібороба. Вперше в українському письменстві Квітка вивів - як головного позитивного героя твору - трагічний соціальне окреслений образ селянина-бідняка (Трохим у "Перекотиполі"). Герой, подібний до злидаря-невдахи Трохима, дістане широке, поглиблене зображення в повісті "Антон-Горемика" (1847) Д. В. Григоровича. Характерно, що ці Квітчині персонажі (крім Івги й Левка) не досягають особистого щастя.
Від близького до сентименталізму й народної пісенності зображення "сердечних переживань" у "Марусі" Квітка приходить до спроби реалістичної психологізації центрального характеру і виявлення та аналізу соціально-психологічних пружин фабульних ситуацій у "Сердешній Оксані".
Орієнтація Квітки-Основ'яненка як автора сентиментально-реалістичних повістей на народнопісенну лірику надавала його прозовому стилю лірично-поетичного забарвлення, що на багато десятиріч визначило характерний стиль української прози.
Спираючись на досвід І. Котляревського-драматурга та авторів інтермедій XVIII ст., на мотиви народної пісенності й гумористики, а головне - на особисті спостереження ("Я собрал главних здешних характеров несколько",- свідчив письменник), Квітка-Основ'яненко створює соціально-побутову комедію "Сватання на Гончарівці" (1835), в якій розробляється гострий життєвий конфлікт: на перешкоді одруженню закоханих Уляни й Олексія стоїть належність нареченого до кріпацького стану, його бідність. Вперше в українській літературі спеціально порушуючи кріпацьке питання, драматург, з одного боку, намагається провести думку, ніби кріпацький стан не страшний для тих, у кого пани - добрі люди. Однак тут же, відбиваючи народний погляд і досвід, він показує, яка репутація кріпаччини й панів-кріпосників склалася в народі: Улянина мати Одарка, жінка з життєвим досвідом, про Олексієвих "добрих" панів говорить дочці: "Хоч вони і добрі, та пани! Як-таки се можна, щоб тобі з волі та у неволю", її жахає навіть думка, що дочку "поженуть на панщину". І вона намагається видати Уляну хоч і за дурнуватого, але за багатого й "вільного" Стецька. За існуючою в комічних операх традицією "Сватання на Гончарівці" має щасливе закінчення, однак Квітка створює по суті драматичну ситуацію: вільна дівчина заради щирого й вірного кохання до кріпака добровільно йде на кріпацьку каторгу.
Приваблює комедія іскристим гумором, яскравими побутовими сценами, поетизацією взаємин закоханих, поезією обрядовості.
Як і "Сватання на Гончарівці", й сьогодні успіхом у глядача ко-ристується найвизначніший драматичний твір Квітки-Основ'яненка - соціально-побутова комедія "Шельменко-денщик" (1838; написана ро-сійською мовою, центральний персонаж Шельменко говорить по-укра-їнськи). Ця комедія в останні десятиріччя двічі екранізована - такої уваги кіно домоглася не дуже велика кількість творів із світової літературної класики.
Квітка-Основ'яненко, майстерно користуючись творчими принципами комедії інтриги і характерів, показує, як спритний, кмітливий і винахідливий, хоча й простакуватий з вигляду денщик перехитряє обмежених і бундючних панів та ще й глузує з них. У фабульному мотиві про перемогу героя з простолюду над панством виявляється Демократична ідея. Образ Шельменка створювався з орієнтацією на Українські народні анекдоти й перекази про селянина чи слугу, які
своєю кмітливістю, а то й лукавством перемагають тупих панів. По-значилися на ньому й риси лукавого слуги з комедій Мольера ("Витівки Скапена" та ін.) і Гольдоні ("Слуга двох панів"). Дотепно висміюються й викриваються в комедії обмеженість, самовдоволене невігластво, паразитизм, гнобительські звички, пошлість існування панства (Шпак, його дружина, Лопуцьковський).
В обох
Loading...

 
 

Цікаве