WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Григорій Федорович Квітка-Основ’яненка літературна і громадська діяльність - Реферат

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненка літературна і громадська діяльність - Реферат

Літературні заслуги Григорія Федоровича Квітки-Основ'яненка ви-значаються насамперед тим, що він був основоположником художньої прози в новій українській літературі і відомим драматургом, а також популярним свого часу російським письменником, який кращими своїми творами прилучався до "гоголівського напряму". Примітну роль його в європейському літературному процесі І. Франко вбачав у тому, що він "творець людової повісті, один з перших того роду творців у європейських письменствах" '.
У читацьких колах з нетерпінням чекали появи нових його творів. В. Бєлінський на сторінках найпередовішого на той час журналу "Отечественные записки" висловлював побажання: хай швидше з'являються друком твори "улюбленця публіки, дотепного й талановитого Основ'яненка! От уже буде роздолля для численних шанувальників його оригінального таланту, до числа яких ми передусім зараховуємо самих себе"2. Найвпливовіші журнали запрошували видатного прозаїка й драматурга до співпраці. "Мені втішно було бачити, що ви визнали призначення "Отечественных записок" гідним своєї участі...- писав видавець цього журналу А. О. Краєвський Квітці-Основ'яненку 6 жовтня 1839 р.- Я несказанно був би вам вдячний, якби ви зводили надіслати яку-небудь статтю для надрукування"3. П. О. Плетньов, видавець заснованого Пушкіним журналу "Современник", опублікувавши 1838 р. російський переклад повісті Квітки "Маруся", зазначав тут же, в журналі: "Ми бажали б поділитися таким скарбом не тільки з усією Росією, а й з Європою" 4.
Суспільні умови на Україні в 10-40-ві роки XIX ст., коли творив Квітка-Основ'яненко, характеризуються активізацією громадсько-куль-турного життя, посиленням процесу формування національної культури й літератури, незважаючи на соціальне й національне гноблення. Зміцнюється ідея наближення інтелігенції, діячів громадсько-культурного руху до народних мас. Передові сили протестують проти дикого беззаконня і зловживань можновладців, проти необмеженого кріпосницького гноблення га сваволі. Після розправи царизму з декабристським рухом посилюється наступ миколаївської реакції, що породжує невдоволення навіть у помірковано-ліберальних колах. Ці та інші суспільні фактори зумовлювали демократичні тенденції прози й драматургії Квітки-Основ'яненка, сатирично-викривальну спрямованість численних його творів, піднесення селянина-трударя до ролі основного позитивного героя.
Для життя, громадської діяльності, світогляду, творчості, художнього методу Квітки-Основ'яненка характерні різкі контрасти і суперечності. Досить згадати його круті життєві повороти, коли капітан, комедійний актор-аматор, двадцятишестирічний Квітка, за його словами, "пустился врнсь й вскачь к обители преподобних" - у монастир, а через десять місяців, "сняв монашескую образину й обрив бороду", повернувся "в большой свет", зокрема став директором дворянського танцювального клубу. Письменник належав до знатних кіл, але товариства знаті загалом не любив, заявляючи, що у "вищому" світі "обезьян много, но ...людей мало", і оголошуючи себе духовно спорідненим з трудовими низами (лист до Т. Шевченка від 22 берез-ня 1841 р.). Маючи можливість дістати велику батьківську спадщину, він відмовився на користь улюбленого брата (пізніше - сенатора) від значних маєтностей і майже всю решту свого достатку використав на громадські, переважно культурно-освітні, потреби.
Монархічні погляди письменника не перешкоджали йому виступати проти глашатаїв самодержавства й реакції - булгарінської "Северной пчели", "Библиотеки для чтения" О. Сенковського і "Русского вєстника" М. Греча та М. Полевого. Він, як твердили в реакційних колах, замахувався "на благотворне запровадження мудрої государині" _ "а введені Катериною II привілеї для дворянства. Устами персонажів-резонерів Квітка твердив, ніби "благодаря мудрьім мерам благодетельного правительства" зло скрізь викорінюється, "благоде-тельньїй закон везде его преследует", говорив про "благоденствие" "под покровом мудрого правительства" -і тут же, відтворюючи дійсність як письменник-реаліст, показував повсюдне процвітання зла і беззаконня, таке "благоденствне", як масове голодування селян, жахливе становище кріпаків.
Квітка сам служив у суді, а "судящих" усіх рангів зображував у сатирично-викривальному плані. Певний час він був послушником у мо-настирі, а тим часом у своїх творах і листах послідовно висміював і засуджував служителів релігії - досить пригадати його вираз з листа: "попм.., монахи, черти й прочая сволочь", викривальне зображення отця Микити в "Салдацькому патреті", отця Симеона в "Конотопській відьмі". Закликаючи у своїх дидактичних сентенціях шанувати начальство ("бо як батько за дітьми, так воно догляда, щоб... усім було добре жити"), письменник водночас у художніх творах
ЗО-40-х років майже все начальство нижче губернатора змальовував чорними фарбами, обурювався переслідуванням його творів з боку цензурного "начальства", зокрема, як він писав, і з боку "длиннмх бород", тобто духовної цензури. Після розгрому декабристів серед частини інтелігенції почалися розбрід, відступництво,- Квітка ж саме в другій половині 20-х років виступив з винятково гострим викриттям тогочасних порядків. Коли царизм придушив польське повстання 1831 року і посилився національний гніт у Росії, Квітка в 1832 - 1833 рр. рішуче стає на шлях збагачення національної української літератури, пише спочатку "Марусю", а потім ще ряд творів українською мовою, що склали дві книжки "Малороссийских повестей, рассказываемых Грыцьком Основьяненком".
Григорій Федорович Квітка походив з відомого на Слобожанщині дворянсько-поміщицького (в минулому козацько-старшинського) роду. Квітки водили козацькі полки проти зовнішніх ворогів України й Росії, пишалися тим, що приймали в себе Петра І й Олександра І. Батько майбутнього письменника перебував у дружніх стосунках з Антоном Головатим - колишнім писарем Запорізької Січі, а потім військовим суддею Чорноморського козачого війська. В освіченій і культурній родині Квіток бував Г. С. Сковорода, чиї твори Григорій разом із старшим братом та сестрами вивчали напам'ять і часто декламували.
Народився Г. Ф. Квітка 29 (18) листопада 1778 р. під Харковом у родовому маєтку - селі Основа (звідси його літературний псевдонім-Основ'яненко). Тут та в Харкові пройшло його життя, написані всі його твори. Через хворобливість у дитинстві та патріархальні умови провінції Григорій не здобув широкої освіти в учбових закладах, навчався лише вдома та в школі при монастирі. Однак завдяки своїй обдарованості, самоосвіті, великій пристрасті до освітньо-культурної та письменницької діяльності він піднісся до рівня людей високої освіченості й культури, зокрема став членом Товариства наук при Харківському університеті, членом ради Інституту благородних дівиць; європейська наукова громадськість обрала його членом королівського Товариства антикваріїв Півночі (Копенгаген).
Тривалий час Г.
Loading...

 
 

Цікаве