WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Короткий літопис життя і творчості І. А. Кочерги - Реферат

Короткий літопис життя і творчості І. А. Кочерги - Реферат

протест проти кривди, уміє знайти вихід зі скрутного становища. Саме вона врятувала свого коханого від жорстоких намірів Ульфа. Чільне місце в п'єсі займає план захисту Журейка від обіцянки князя покарати його. За любов, за вірність до рідних їй людей вона вмирає від смертельної рани. Дівчина назавжди залишилась у своєму рідному Києві. Траплялась можливість покинути цей край, але вірність, відданість своїй батьківщині, народу не дали можливості цього зробити. "Ой лишенько... Не можу ж я без болю покинуть Київ. Не спіши...",- ці слова Милуша промовила Журейку.
Не судилося молодим пізнати щастя.
Отже, герої п'єси "Ярослав Мудрий" - це патріоти свого краю, свого народу, мужні, красиві душею люди.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА П'ЄСИ "СВІЧЧИНЕ ВЕСІЛЛЯ" ТА ІСТОРІЯ її НАПИСАННЯ
"Свіччине весілля" - це високопоетичний твір про визвольну бо-ротьбу київських ремісників на початку XVI ст. проти засилля литовських експлуататорів.
Цю драматичну поему Іван Кочерга написав у 1930 році. Знайомлячись з історичними матеріалами про минуле нашого народу, письменник натрапив на дві грамоти литовських князів, які панували на загарбаних землях Києва кінця XV - початку XVI ст. В них ішлося про заборону для простих людей використання світла у своїх оселях, немовби з протипожежних міркувань. У разі непослуху стягувалися чималі для того часу штрафи. Безперечно, це було виявом жорстокого ставлення до трудящих.
У п'єсі "Свіччине весілля" І. Кочерга розповідає про жорстокі безчинства зарозумілого київського воєводи, який заборонив городянам користуватися світлом. Тяжка заборона тривала понад десять років. Робочий люд не міг із цим миритись і протестував. Цей мотив і поклав в основу свого твору І. Кочерга. Майстерно пов'язав драматург історичні факти з відомим на Київщині ремісницьким звичаєм "женити свічку". Цей народний обряд сягає в сиву давнину. Цей звичай побутував не лише в Києві, айв інших містах України, Росії і навіть Західної Європи і був приурочений до різних річних і сімейних свят. Напевне, звичай походить від того, що люди здавна віддавали почесті дереву та вогню. Пізніше обряд дещо змінився і в ремісницькому побуті десь із XVI аж до XX ст. справлявся так: щороку першого вересня ремісники в домовлений час закінчували роботу, збиралися окремими цехами, запалювали "свічку яру", обвиту строкатими стрічками, і веселились.
"Що стосується самого терміну "женити свічку",- писав відомий український фольклорист і етнограф, академік АН України М. Ф. Сумцов,- то виник він, очевидно, від звичаю обв'язувати свічку червоними стрічками (подібно до обрядових уборів молодої на весіллі) і може бути віднесений на рахунок малоросійського народного гумору".
СЮЖЕТ П'ЄСИ
Сюжет розгортається двома основними лініями. Перша - показ стосунків між київськими цеховиками і воєводою з його прислужниками. Друга - це особисті взаємини Івана Свічки, Меланки й Ольшанського. Ці дві лінії тісно пов'язані між собою, часто переплітаються й підпорядковані авторському задумові, а саме: показати, яким нещастям для українського народу були завойовники як у
суспільному, так і в особистому житті, якою важкою була боротьба простого люду за свої права.
Складові частини сюжету:
Експозиція - це початок драматичної поеми. Автор знайомить читача з місцем дії, окремими персонажами (гурт дівчат, Ко-ляндра, Козеліус, Меланка). Гострих зіткнень між дійовими особами ще немає, але деякі ознаки майбутнього драматичного конфлікту вже виявляються (дівчата, а потім кравець Коляндра ремствують у присутності писаря-дячка на воєводу і запроваджений ним у Києві "темний закон").
Зав'язка сюжету: незадоволені ремісники збуджено відгукуються на нові насильства воєводи (вимоги до цехів безплатно працювати на замок), нарікаючи на заборону світла. У VI картині з'являється улюбленець і ватажок цеховиків Іван Свічка, який теж обурюється утисками воєводи і твердо вирішує: щоб то не було - здобути киянам право на світло. Починається і друга сюжетна лінія: Ольшанський побачив Меланку, захопився її красою і зловіщо поклявся:
Любов'ю, ґвалтом, мертву чи живу,
А я тебе здобуду і візьму!
Розвиток дії. Цеховики, не криючись, гнівно висловлюють своє незадоволення війтом Шавулою і настоюють, щоб той пішов до воєводи з вимогою скасувати порушення "вольностей і твердо-стей міських". Виникає конфлікт і по другій сюжетній лінії: само-впевнений Ольшанський прийшов до Меланки, а вона, проста дівчина, від нього, князя, відвернулася. Далі драматичний конфлікт загострюється: арешт Меланки за те, що засвітила каганець на прохання вмираючої матері; здобуття Іваном Свічкою князівської грамоти про скасування "темного закону"; весілля Івана з Мелан-кою. Наступні події свідчать про ще більше напруження драматичного конфлікту. На мирне свято цеховиків свавільно вдирається озброєний загін драбів під орудою Ольшанського, Козеки та Козе-ліуса. Івана Свічку арештовують і звинувачують у великому державному злочині - викраденні князівської грамоти. Всесильний воєвода ставить категоричну умову: якщо поверне грамоту, буде вільний, якщо ні, то вранці наступного дня буде покараний. Свічка відмовляється.
Кульмінація. Меланка у весільному вбранні і з погаслою свічкою в руках прохає у воєводи світла і помилування коханого. Воєвода ставить жорстоку умову - донести запалену свічку від замку до Поруба у негоду, і тоді Іван будезвільнений.
Розв'язка. Івана Свічку звільняють із тюрми повсталі маси. Горять палаци багатіїв. Меланка гине в пориві врятування коханого. Іван Свічка власноручно вбиває ненависного Ольшанського і веде повсталих ремісників на штурм воєводиного замку.
ОБРАЗИ ДРАМАТИЧНОЇ ПОЕМИ "СВІЧЧИНЕ ВЕСІЛЛЯ"
У п'єсі І. Кочерги показано зіткнення інтересів трудящого народу і литовських завойовників-експлуататорів. Відповідно до конфлікту персонажі поділяються на дві основні групи. Одна з них - представники трудового народу (Чіп, Коляндра, Передерій) на чолі зі зброярем Іваном Свічкою, друга - литовське панство з прислугою, очолене воєводою.
Іван Свічка - центральний образ драматичної поеми. Над усе цінує волю і свободу, тому і не може спокійно сприйняти наказ воєводи. Свічка вважає це знущанням над робочими людьми і закликає цеховиків не коритися насильству:
А завтра ж всі гуртом до магістрату,
Нехай тепер хоч світло дасть, хоч ні -
А на панів не будем працювати!
Свічка - миролюбива, спокійна людина. Він не хоче кровопролиття, відмовляє гарячого Чопа від бійки, намагається переконати своїх ворогів у справедливості своїх вимог:
Товариші! Не в кулаці, а в правді
Тепер повинна бути наша міць.
Облиш цю лаву, Чопе, мусим ми
Словами нашу правду довести.
Коли Іван переконався, що ніякі умовляння та мирні переговори не допоможуть, він закликає всіх ремісників до збройної боротьби. Цеховики поважають його за благородні поривання, називають братом, вважають, що сам він гідний бути війтом:
Хто ж, як не він, гідніший війтом бути!
Шавулу геть! Хай Свічка буде війтом!
Юнак сміливий, принциповий, з почуттям власної гідності. Він не гне голови навіть перед воєводою, нагадує йому про незадоволення, про народний гнів. І навіть його ворог, комендант замку Кезгай-ло, зворушений непохитністю Свічки:
Отямся, хлопче! Душу всю мені
Ти зворушив одвагою своєю.
Іван Свічка вірить у справедливість, переконаний, що народ буде вільним і отримає свої законні права:
Хоч не мені - для вільного народу
Колись зоря займеться світова.
Юнак з пошаною відноситься до простого люду, щиро кохає Ме-ланку, турбується про неї. З усіма тактовний, ввічливий. Його мрія - допомогти народу підвищити свій життєвий рівень. Боротьба за свої права - це найголовніше для Івана.
Другим головним
Loading...

 
 

Цікаве