WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Аналіз роману «Собор» - Реферат

Аналіз роману «Собор» - Реферат

воєнних подій, поки звучатимуть у наших серцях їх спогади. Отже, вічна тема... Вічна, бо антивоєнна тематика - це утвердження миру, це гуманізм, це всенародна пам'ять про жертви фашизму, це вічна слава тим, хто наблизив світлий день Перемоги.Мільйони людей доклали своїх зусиль до цієї події. Серед них не тільки воїни-визволителі. Серед них партизани і підпільники, працівники тилу, які кували зброю для армії. Про всіх цих людей можна сказати багато теплих слів. Але основний тягар війни лежав на тих, хто був на лередньому краї. Всі випробування народ витримав з честю. Дуже багато книг написано про війну. Різні епізоди, різні люди, різний час і місце подій. Але об'єднує усі ці твори одне: високі моральні якості воїна-визволителя. Інакше і не могло бути. Як можна звільняти з фашистського рабства людей, до яких ти байдужий? Ні, не може бути визволителем людина, яка не здатна на самопожертву в ім'я іншої людини.
Мимоволі згадуються "Прапороносці" Олеся Гончара. У цьому творі наші воїни несуть народам визволеної Європи прапор гуманізму.
Згадаймо персонажів трилогії. Які красені! І зовні, і внутрішньо. Красивий своєю вірністю Юрій Брянський. Він молодий і вродливий, нагадує чимось пісенний персонаж, бо "як соняшник у цвіту" чистий і урочистий чекає наступу. Яким внутрішньо красивим постає поруч з ним непоказний телефоніст Маковей, що ніколи не залишає своїх обов'язків, готовий вдень і вночі налагоджувати зв'язок. Як люблять цього юнака всі бійці, лагідно називаючи Маковейчиком-соловейчиком. Скільки їх, невтомних трудівників війни, ризикуючи життям, виконували свою почесну роботу, звільняли людство від ворога. Тільки зрідка вони усвідомлювали свою почесну місію, а може, навіть і не усвідомлювали, а просто раділи за визволених. "Гарно рятувати людей",- ця фраза належить небагатослівному сержанту Козакову. А Роман Бла-женко вважає, що йому і його співвітчизникам "наче на роду написано
- завжди всіх визволяти і всіх рятувати".
Безумовно, війна - це не свято і не розвага, війна часом оздоблювала людей, робила їх іноді жорстокими. Взяти хоча б лейтенанта Сагайду. Особиста трагедія - втрата сім'ї і зрада нареченої надовго отруює його серце ненавистю. Тільки зустріч зі словацькою партизанкою Юлічкою дає Володимирові усвідомлення значимості своєї місії: "Наче розбагатів не-сподівано, наче вперше повністю відчув свою велику солдатську гідність..."
Вражають взаємини Черниша і Шури Ясногорської, які бояться зізна-тись у своєму коханні, щоб не образити пам'ять загиблого Брянського. Євген навіть соромиться своєї сили і здоров'я, коли проходить повз поранених. Він відмовляється служити в штабі, бо вважає свій обов'язок перед Батьківщиною - бути на передньому краї.
У творі немає негативних образів серед радянських солдат. Той, хто повсякчас ризикує життям в ім'я людства, не може бути поганою людиною, бо має чисті наміри.
Брати Блаженки вродливі своїми братерськими узами, Хома Хаєцький
- своїм ідейним зростанням і усвідомленням людської величі: "...Ти не якийсь там ай-цвай, ти - великий чоловік! На тебе світ очима пряде".
Особливою замріяністю оповитий образ Шури Ясногорської. Вона є втіленням отієї краси вірності, чистоти, порядності, яку уособлює Брянський.
Говорять, що у війни не жіноче обличчя. Напевне, що це так. Війна уособлює жах, кров, дим, смерть. Але через роки і століття нам уявля-тимуться чисті і чесні обличчя, праведні очі тих, хто пройшов через воєнне лихоліття, несучи любов і людяність, вірність своєму народові і своїй Вітчизні, свободу народам Європи.
ГУМАНІСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ В НОВЕЛАХ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА
Олесь Терентійович Гончар - автор багатьох прозових творів. Його майстерність вражає людей різних поколінь, проте широкому читацькому колу він відомий як автор великих прозових полотен і майже зовсім незнаний як новеліст.
На мою думку, це не виправдано. Адже в малому жанрі письменник має бути більш конкретним і лаконічним і при цьому повно розкрити і тему твору, і образи. Олесь Гончар саме і є тим письменником, який) зміг у невеликому за обсягом творі вмістити і глибину людських почуттів, і розповідь. В цьому гармонійному поєднанні розкривається увесь Гончар. Він ніби присутній на місці кожної дії.
Я прочитала багато новел Олеся Гончара. Дуже мені подобаються твори на воєнну тему, де автор не просто розповідає про людину на війні, а роз-криває людські почуття, людські думки, людські мрії.
Новела "Модри Камень" - це твір про кохання. А мені, як і кожній дівчині, ця тема дуже близька, бо вона навіває романтичні думки. Мені так прикро, що розбилось два щастя, знівечено дві молоді долі. Адже зі смертю словацької дівчини Терези вбито і мрії про щастя у юного радянського солдата, якому вона врятувала життя, їхнє кохання не встигло розквітнути, його знищили вороги.
Але найбільше вразив мене ще один твір про кохання. За мить щастя Сашко поплатився своїм життям. Новела так і називається "За мить щастя". Артилерист Сашко закохався в угорську жінку Ларису. Це було кохання "з першого погляду". Звичайна селянка видалась йому небаченою красунею, адже юнак чекав любові і вона прийшла до нього у перше повоєнне літо. Я розумію, що не можна бути щасливим за рахунок чужого життя, не виправдовую Сашка, який поранив Ларисиного чоловіка, але мої симпатії на боці закоханих. Рішення військового трибуналу мене вразило, можливо, більше, ніж Ларису, бо я вболівала за них обох. Як неймовірно боляче читати про прощання закоханих перед Сашковою стратою! Я розумію почуття його друзів-фронтовиків! Скільки мужності потрібно самому юнакові для усвідомлення того, що він гине в ім'я батьківщини, яку захищав. Знову і знову перечитуючи рядки новели, я не погоджуюсь із жахливим вироком, бо впевнений, що воїна-захисника можна було виправдати. Мені здається, що, працюючи над" новелою "За мить щастя" Олесь Терентійович теж був на боці кохання.
Я із задоволенням прочитала новелу "Усман та Марта". Вона сповнена такої ніжності, що хочеться радіти разом з юними серцями сина полка і латвійської дівчинки. "Хлопець не приховував перед нами свого захоплення Мартою, своїх бурхливих юнацьких переживань; і перше їхнє кохання, займаючись, як вранішня зоря, над ними двома, клало свої відсвіти на всю батарею."
Але не менше мені подобаються і твори про мирне життя. Під час знайомства з новелою "На косі" я дивувалась органічній єдності природи і людини. Здавалось, що я глибше зрозуміла те, що ми, люди, - це невеличка частинка великої і могутньої природи. Тому ми не маємо права бути жорстокими з нею, вона нам цього не вибачить. Не вибачать нам і наші нащадки, якщо ми не збережемо для них навколишній світ. Важливо навіть не те, що ми самі нічого не псуємо і не руйнуємо. Важливо, щоб наше покоління не стояло осторонь, коли поруч будуть руйнівники, і своєчасно вміли зупинити руку браконьєра.
Читаючи твори Олеся Гончара, дуже відчутно усвідомлюєш, що ти лю-дина, що саме від
Loading...

 
 

Цікаве