WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Короткий літопис життя і творчості Василя Стуса - Реферат

Короткий літопис життя і творчості Василя Стуса - Реферат

слові. Тоді я ще називав цю країну своєю Вітчизною, ще не міг зважитися на велику відмову: якщо на твоїй рідній землі тебе розпинають за любов до неї, ...тоді доводиться змиритися з тим, що в тебе є рідна земля, але немає рідної країни".
На суд над поетомвикликали багато свідків. Це були люди, які добре знали Василя Стуса. Його дружина Валя, батько, колись міцний, приземкуватий чоловік, сиділи на лавах. До них підходили із співчуттям не всі, деякі "друзі" Василя боялися за себе і старанно відводили очі від-заплаканої дружини і похмурого батька.
Свідків по одному стали викликати в залу засідань. Василь Захарченко - один з найталановитіших українських прозаїків, товариш В. Стуса по навчанню,- не посвідчив проти свого друга, не ховався і не рятувався. Незабаром його теж виключили зі Спілки письменників, судили й посадили до тюрми. А ось Леонід Селезненко у суді покаявся у власних "злочинах", і це "визнання" стало причиною нещасть його друзів, в тому числі й Василя. На цьому ж суді постало питання про роботу Василя Стуса, в якій дається оцінка творчості Павла Григоровича Тичини. Ця робота була принциповим вкладом Стуса в тичинознавство, і що стосується літературознавчого і критичного плану, то вона була цінною і могла б стати основою для подальшої праці автора над книгою про генія української літератури. Але суддя побачив кримінал у тому, що Стус дуже різко критикував творчість Тичини періоду 30-х років, сказавши, що академік "геніальний поет і геніальний блазень". Цій ~ критиці суд дав певну політичну оцінку.
Василь Стус писав про Тичину: "Але його горе стало нашим горем, а над своїм горем ми можемо мислити хай і жорстоко, бо ж "поетів геній обернувся проти нього прокляттям, став йому за найбільшого ворога, з яким треба було постійно боротися, щоб не виявити свій найбільший гріх "перед добою".
Стус не ображав Тичину - він виступив проти радянського тичинознавства, яке трактувало великого національного поета як вірно-підданого пігмея. Він виступив від величезної любові до понівеченого таланту Тичини.
А що ж ті, які так запопадливо й цинічно відбирали віру в чесність і порядність, приписували антирадянщину таким, як Стус, судили і відправляли в табори цвіт нації? А вони живуть і далі працюють. Вони, які до ноги розгромили правозахисний рух, які мордували у таборах та горьківських засланнях, які виставляли за кордон світлі уми та найшляхетніші душі країни, не отримали навіть доган і плавно вписалися в перебудову.
Так що прокурор Є. В. Макашов став активним діячем відродження України, а на прохання в реабілітації поета Стуса довго відпо-~~ відав, що "не вбачає підстав".
І вірші "Йдуть циганки розцяцьковані..." (1963 р.). Василь Стус, мов передбачаючи появу "плавно вписаних у перебудову" людей типу Макашова, писав:
Циганки вміють ворожити,
їм ланки не копать, не дніти
у полі, вміють так прожити -
без трудоднів.
Циганки щедрі на слова,
казати - ціпом не махати.
За красне слова красну плату,
чи збіжжя, чи грішми давай...
За красне слово високої поезії, за красне слово пристрасної публіцистики і чесного літературознавства "красно" віддячила поетові адміністративно-командна система- 5 роками тюрми і 3 роками" ; :заслання.
Покинув я гнилий підвал,
лишив майдан Богдана,
де гетьман огиря учвал
кудись жене щорана.
Я там давненько вже не знав
про справжні емпіреї,
а тут Господь наобіцяв
гетьманські привілеї.
Це сповідь з гіркою посмішкою. Бо й справді, все так мало змінилось: підземелля, де працював "старший інженер" Василь Стус,- праворуч собору св. Софії, тюрма в околицях колишньої церкви св. Ірини - зліва, а суд, де роздавали вироки,- навпроти, через дорогу від "гнилого підвалу" - і все розмістилось на півкілометрі старого княжого Києва.
У маленьких камерах у бік св. Софії крізь ґрати на маленькому віконці під стелею було видно клаптик неба й вранішню зорю. Це було найрадіснішим моментом сірих ранків. Для Василя ця зоря кинула віщий промінь, з якого народилися рядки: -
Мені зоря сіяла нині вранці,
устромлена в вікно. І благодать
така ясна лягла мені на душу.
...ота зоря - то тільки скалок болю,
що вічністю протятий, мов огнем.
Ота зоря - вістунка твого шляху.
У камері Василь відганяє диявола спокуси, що шукає "шпари у :: твоїй натурі", і готується до прийняття безневинної кари. ;
Жорстоке і несправедливе покарання поет відбував у гулагівському таборі в Мордовській АРСР, заслання - в Магаданській області.
Поет не визнавав своєї вини перед народом і перед державою. У листі, до Президії Верховної Ради СРСР 1 серпня 1976 р. він писав: "Я боровся за демократизацію - а це оцінили як спробу звести наклеп на радянський лад: мою любов до рідного народу, занепокоєння кризовим станом української культури закваліфікували як націоналізм; моє невизнання практики, на ґрунті якої виросли сталінізм, беріївщина та інші подібні явища, визнали як особливо злісний наклеп": Та слухати, а тим більше розуміти в'язня совісті ніхто не хотів.
Лише по багатьох роках нині можна сказати: він ніби знав, ніби відчував накреслену йому долю і йшов до неї, бачив свій нелегкий мученицький шлях, але ніколи перед ним не здригнувся.
Суворий, козацький вигляд мав Василь. Завжди коротке чорне волосся, підтягнутий, охайний, стриманий,- і водночас не раз із тим бісиком в очах, що дозволяв йому вмить, в якісь долі секунди скинути з себе оту поважність і видати веселий дотеп, пожартувати. Але так тільки з товаришами, з друзями, кому довіряв, перед ким не треба бути настороженим, бо з незнайомими поводився ввічливо стримано, а з недругами неприступне, навіть загрозливо. Вороги боялись Василя. Боялись його слова, навіть його погляду, бо очі у нього були такі, яких не мають звичайні люди. Така в них була впевненість у вищій правоті істини і фанатична готовність служити Істині, Добру і Красі, що викликали на себе роздратування, злість, наговори потай. .
"Та це ж бандит, ваш Стус! Ви на нього лиш глянете! Як він дивиться! Як він на нас дивиться, як він на світ дивиться! Та він же готовий усіх нас повбивати!" - жахався академік Микола Шамота. -
Арешт Василя для людей, які добре знали його, не був несподіванкою. Була в цьому варварському акті певна своя логіка - закон, помірне продовження тих ідеологічних "шабашів", які широко розгорталися і набирали обертів. Судове переслідування за інакомислення ставало реальністю, у якій усі змушені були жити і якось визначатися.
З-за ґрат долинали на волю якісь уривчасті відомості, з'являлись чутки, здогади. Посилювала тривогу рідних і товаришів звістка/про те, що Стуса відправлено на психіатричну експертизу, бо дуже вже багато порушень тюремного режиму було за ним записано.
ЖИТТЯ ТА ЗАГИБЕЛЬ У ТАБОРАХ.
ПОВЕРНЕННЯ ПІСЛЯ СМЕРТІ
У таборі Василь Стус захворів
Loading...

 
 

Цікаве