WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Шпаргалки з курсу укр.література (різне) - Реферат

Шпаргалки з курсу укр.література (різне) - Реферат

виправ-даним є вплетений Малишком у сюжетну канву твору символічний діалог між героїнею і "всеплодющою матір'ю", в якому сплелись початок і кінець, сплеск і спад, життя І смерть.
Читаючи ці мудрі, повні філософічності рядки, мимоволі торкаєшся серцем вічності, замислюєшся над питанням сенсу людського існування. І одразу ж ловиш себе на думці, що варто було б у благородніше, чистіше русло направляти ріку своєї долі, більш мужньо і стійко боротися із неминучими випробуваннями, як робили це Малишкові герої, як робив це сам поет.
ІДЕЯ БЕЗСМЕРТЯ Й ТОРЖЕСТВА ПРАВДИ В РОМАНІ М. П. СТЕЛЬМАХА "ПРАВДА І КРИВДА"
Багатогранне творче обдарування М. Стельмаха найповніше втілилося в рома-нах про долю українського села на зламних історичних етапах XX століття. Його тво-ри приваблюють вірою в людину, турботою про майбутнє. Погляд письменника про-низує глибини народного життя. Стельмаха хвилювала й надихала гостра боротьба між воїнами правди і приспішниками кривди. І хоч кривда часом підступно і боляче ранить людину, те світле і справедливе, яке завжди захищає і обстоює народ, неминуче перемагає.
У романі ми бачимо два табори, які зіткнулися в борні. Марко Безсмертний та його товариші уособлюють у собі чисте світосприйняття, непереможне бажання наро-ду жити справедливо, нікого не ображаючи. Події відбуваються в останні роки війни та перше повоєнне літо. Це був важкий час для українського села. Напівголодне існу-вання накладалось на постійні утиски з боку влади, представники якої не відзначались порядністю- Марко Безсмертний, повернувшись з фронту, натрапляє на жорстокість, лицемірство і користолюбство. І тоді він стає на захист чистоти взаємин між людьми, честі та совісті хлібороба.
Роман "Правда і кривда" починається з "Заспіву", в якому змальовано бій ра-дянських військ з фашистами. Смертельно поранений Марко Безсмертний не залишає поля бою. "Топчу фашизм! Топчу фашизм!"- хотів сказати Марко, але його слова були такими кволими, що не могли розтулити уст". Такий початок дає впевненість, що в рідному селі він продовжить свій бій з кривдою.
Після одужання Марко Безсмертний повертається додому. Він закоханий у при-роду і відчуває себе її частиною. Навіть на полі бою, коли вмирав, не кров і бруд війни приходили до нього, а напливала в празниковій обнові сама земля. Це світосприйняття Марка якоюсь магічною силою привертає увагу читача до цієї постаті.
З дитинства хлопець відзначався загостреним почуттям справедливості. І він за-хищав її завжди, скрізь і всюди, черпаючи силу в любові до людей, до життя. Він праг-не бачити ці риси в підростаючого покоління, яке, безумовно, буде щасливіше, ніж йо-го батьки. У розмові з учителькою про те, чому слід навчати дітей, Безсмертний гово-рить: "Найбільше навчіть їх любові. З ненавистю, злобою ми, старші, якось покінчи-мо. А дитячі сердечка мають бриніти любов'ю, наче деревця весняним соком. Вчіть їх людяності, добру".
Переживши нечувані болі й страждання, надивившись смерті у вічі і перемігши її, Безсмертний став ще чутливішим до світлої правди і людської краси. Коли він поба-чив, як Антон Безбородько губить здоров'я і материнство жінок, змушуючи їх в холодній воді мочити коноплі, Марко загнав жорстокосердця самого в крижану воду.
Характер Марка розвивається протягом усього твору. Головне в його діяльності - чесне служіння народу, правді. Ще перед війною Безсмертний був звинувачений в економічній контрреволюції. Його заарештували за те, що він роздав колгоспникам
зерно на трудодні, тому що не міг змиритись з тим, що люди, які його вирощують, ви-мушені залишитися без хліба.
Немало повоювати з кривдою довелося і Григорію Задніпровському, сільському вчителеві, однодумцеві Марка. Григорій усе життя оре, сіє, воює і вчить дітей грамо-ти. З його розповіді ми дізнаємося про те, як він ловив зі своїм товаришем скумбрію, і хвиля занесла їх до чужого берега. Друзі потрапили в турецьку неволю. Витримав Григорій усі муки, але зрадником не став. Відстоював правду Задніпровський і в роки війни, коли воював з фашистами в партизанському загоні.
Яскраво змальовані в романі носії кривди, які отруюють існування людей. Це насамперед Антон Безбородько, Кисіль, Поцілуйко. Вони не виступають привселюдно, а пишуть анонімки, нашіптують за спиною. Саме своїм лицемірством і небезпечні ці герої. Поцілуйко написав донос на Григорія Задніпровського, а Безбородько - на Безсмертного, їх протистояння уособлює одвічну боротьбу правди з кривдою. Праве діло перемогло внаслідок втручання вищих органів влади, тому виникає сумнів чи можуть чесні люди боротися з непорядністю і виходити переможцями, не опускаючись до брудних методів.
Ніколи не змовчить і дід Євген, конюх, людина з критичним складом мислення, яка не терпить несправедливості. Особливо ж болісно сприймає він те, що Безбородько, Поцілуйко та інші людці наживаються на колгоспному добрі, пиячать на громад-ські гроші, займаються марнотратством. В образі діда Євгена автор втілив вікову се-лянську мудрість, любов до праці, правди, добра і ненависть до всього потворного у житті.
Конфлікт, змальований М. Стельмахом, - одвічний. Кожне покоління зустрічається з кривдою. Але сила духу кращих людей повинна перемогти. Хочеться вірити, що це справді так. Треба лише долучити і свої зусилля до цієї віковічної боротьби.
ОБРАЗ СОФІЇ КИЇВСЬКОЇ - СИМВОЛ ДУХОВНОГО НАДБАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
(ЗА РОМАНОМ ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО "ДИВО")
Павло Загребельний - відомий український письменник, автор багатьох творів про наших сучасників. Але особливе місце посідають в його творчості історичні романи. Один із найвідоміших - роман "Диво", над яким автор працював десять років, маючи на меті "показати нерозривність часів, показати, що великий культурний спа-док, залишений нам історією, існує не самодостатньо".
Київська Русь привертала до себе пильну увагу багатьох поколінь дослідників, поетів, оповідачів. Павло Загребельний у романі "Диво" творить образ Київської Русі, її суспільного життя, культури. Це один з багатьох історичних творів про ті часи, але в ньому автору, як нікому раніше, вдалося розкрити суперечності давньої доби і разом з тим створити яскраві художні образи. Це розповідь про чудо архітектурного мистецтва наших предків - Софію Київську, про її долю та місце в нашій духовній історії.
Так, Софія Київська - один з головних героїв роману. Цей мистецький витвір змальовано як незвичайне диво, що "ніколи не кінчається й не переводиться". І читачі роману стають свідками створення цього дива, знайомлячись з будівничим Софії Київської - Сивооком. Талановитий древлянин багато блукав по Русі, був ченцем у болгарському монастирі, згодом потрапив доВізантії і працював у константинопольсько-го майстра як будівник і оздоблювач храмів. Згодом, дозрілий у своєму таланті й розумінні життя, повернувся до Києва, у рідну землю. Повернувся, щоб створити Софію, собор, в якому використав традиції предків та досвід, набутий по всіх світах. Він - чудовий талант, майстер у мистецькому подвигу, котрому віддав себе до останку.
"Мистецтво знаєш?" - допитувався князь Ярослав. "Все роблю, - сказав Сивоок". Приступаючи до спорудження собору в Києві, Сивоок задумує щось велике і незвичайне, бо малість не може здивувати світ. В його
Loading...

 
 

Цікаве