WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Іван Дран. - Реферат

Іван Дран. - Реферат

Іван Драч
План
1. Балада почата баладно з кін ця
2. Життєвий шлях
3. Газета день
4.Думки видатного діяча
"Балада почата баладно з кін ця..."
Кого не проймав дивний трепет перед лицем чистого аркуша? "З чого почати?" - ледь не вічне запитання на білому тлі берести... пергамену... паперу. Одвіку ж і етилом, і пером, і кулькою водить настійлива потреба передати нащадкам пам'ять про свій час, його боріння, його неповторність. Зупинити, невпинну мить, закарбувати її радощі й болі, здобутки і втрати,- що може бути почеснішого й відповідальнішого?
"Чую вже - тне мене аркуш паперу",- так починає Іван Драч недавно написану "Білу баладу". Від митця, свідомого свого покликання, чистий аркуш вимагає щоразу високої духовної, психологічної, моральної самовіддачі. І на оте сповідальне зізнання теж уточено крові, чим, власне, його заперечено. Є для кого жити й творити, бо "ген в заметілі - діти в снігу... Бавляться, як на початку світу...".
Вступ до нарису творчості поета в кращому разі перебігають очима... Та й написано ці рядки по тому, як у нарисі було поставлено останню крапку. Автор прислухався до порад спочатку розіставити всі крапки, а тоді вже переходити до всіх "і". А втім, є й інший хід: додати в преамбулі кілька нових штрихів,які, можливо, доповнять раніш довірене білому аркушеві.
Критика, як відомо, не оминала увагою творчих шукань І. Драча. Швидше навпаки - протягом чверті віку вони були чи не завжди в епіцентрі багатьох суперечок - про шляхи розвитку естетичної свідомості суспільства в добу науково-технічної революції, про взаємодію традицій і новаторства, ліричного й епічного, думки і почуття, біографії й характеру ліричного героя, реалістичного і романтичного начал у мистецтві соціалістичного реалізму, умовно-метафоричної і конкретно-реалістичної манери письма, складності й простоти тощо. І цей кількісний показник - своєрідний вимір якості духовної віддачі поета. У різний час ті чи ті грані його художнього світу аналізували провідні наші критики (хай буде дозволено тут обійтися без традиційної "обойми").
Охоче пишуть про нього і в братніх республіках, що теж не випадково. Адже І. Драч-один з представників надзвичайно.цікавого і своєрідного творчого покоління. Досить згадати імена А. Вознесенського і Є. Євтушенка, Р. Барадуліна і Г. Буравкіна, О. Вацієтіса і М. Чаклайса, Ю. Марцінкявічюса й А. Балтакіса, П. Севака, О. Чіладзе, А. Абдулли... А в українській радянській літературі - Д. Павличка, М. Вінграновського, Б. Олійника, Ліни Костенко, В, Симоненка та ін. Незважаючи на незначну вікову та дебютну різницю (Є. Євтушенко і Д. Павличко, наприклад, видали перші збірки ще на початку 50-х), на ще більші відмінності в манері письма, цих поетів об'єднували "прагнення до вияву здорового особистого начала, енергійність художнього пошуку, неприйняття шаблону та художньої нівеляції" 1.
Їх об'єднував час великих зрушень в економічному, соціально-політичному й духовному житті суспільства, завершення етапу повоєнної відбудови народного господарства і початку епохи науково-технічної революції, космічної доби в житті людства, їх єднала активна громадянська позиція, широта світобачення, непідробна тривога за долю планети і віра в торжество ленінських ідей.
Нині особливо виразно постає не тільки ця спільність ідеалів і прагнень творчого покоління, яке ніби перейняло свого часу естафету художнього пошуку з рук радянських майстрів-класиків, ай - що надзвичайно важливо - актуальність подальшого розвитку й поширення цих ідеалів, дійового втілення їх у життя. В новій редакції Програми Комуністичної партії Радянського Союзу, зокрема, зазначається: "КПРС бережно, шанобливо ставиться до таланту, до художнього пошуку. Водночас вона завжди боролася і боротиметься, спираючись на творчі спілки, громадську думку, на марксистсько-ленінську художню критику, проти проявів безідейності і світоглядної всеїдності, естетичної сірості" 1.
Палке, пристрасне обстоювання високомуністичних ідеалів, органічне не-прийняття славослів'я, сірості й безликості в мистецтві, прагнення не спрощувати драматичних колізій і конфліктів, які відтворюють неминучі в нашому про-І'стуванні вперед суперечності,- ці та інші риси справжньої партійності, громадянськості, художності притаманні багатьом радянським митцям, зосібна й творчій індивідуальності І. Драча в її характерних, істотних виявах.
3авдання цієї книжки - не повторюю-'чи, наскільки змога, зробленого раніше, але й спираючись на досвід попередників, полемізуючи з ними (адже в суперечках, як відомо, й народжується істина),- розкрити джерела світовідчуття митця, спадкоємність і новаторство, розвиток, збагачення основних мотивів, тем, ідей, образів його творчості, особливості художньої манери та її еволюції, рух поетики в дедалі місткішій поліфонічності, в щільному взаємозв'язку з життям, явищами
1 Історія української літератури: У 8 І,- К... 1971,-Т 8.-С. 247
реальної дійсності. Така бага-тоаспектність розмови диктувала необхідність зосереджуватись на етапних або показових у певному плані творах, відмовившись від намагання охопити увесь дотеперішній доробок митця. Прагнулось поєднати наукове розкриття суті досліджуваного з образним осягненням глибин поетового слова, тайнощів його художнього почерку. Якщо це допоможе викликати повторні спалахи вогню поезії, якщо читачеві захочеться знову (чи й уперше) зануритись у багатобарвний, розмаїтий і не простий світ митця, автор нарису вважатиме, що не марно брався за перо. Як своєрідну "фотоанкету" розглядаймо ілюстративний матеріал, що доповнює видання ще й автокоментарем - часом гумористичним, подекуди сумним, просто інформативним - у такому супроводі стисла "фотобіографія" була люб'язно подана І. Драчем, за що висловлюємо йому щиру подяку.
Ну от, що ближче до кінця "початку", то традиційнішим він вимальовується. А тим часом нарисам серії літературних портретів не обов'язково бути стереотипними, надто коли сам матеріал спонукає до пошуків. І все ж навряд чи обійдемося тут без бодай побіжного переліку тих першоджерел, у мандрівку до яких вирушаємо. Звичайно, буде цей невеликий потік "сухої інформації" не зовсім повним (адже поки нарис вийде в світ, чимало води спливе, додасться щось но-віше), проте є потреба попереднього ознайомлення з "картою" майбутнього маршруту.
Отже, "вихідний пункт" - село Телі-жинці Тетіївського району на Київщині. Час-17 жовтня 1936 року. А невблаганна й проста собі арифметика виводить на те, що минуло вже Іванові Федоровичу Драчеві 50. І понад чверть віку- активної, напруженої, різнорідної (а при тому - цілеспрямованої) -літературної праці.
Чимало й зроблено. Самостійне трудове життя почалось одразу ж після закінчення середньої школи: викладач російської мови та літератури в семирічці села Дзвінячого на рідній Тетіївщині, далі - інструктор Тетіївського райкому комсомолу, воїн Радянської Армії. Філологічний факультет Київського університету, співробітництво в "Літературній газеті", навчання на Вищихсценарних курсах у Москві, робота в сценарній майстерні Київської студії художніх фільмів імені О. П, Довженка, у редакції журналу "Вітчизна", у правлінні Київської організації Спілки
1 Матеріали XXVII з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу.-К., 1986.-С. 202.
письменників України, яке віднедавна йому довірено очолювати. За цими етапами трудової біографії стоїть уже й неабиякий творчий доробок. Перша поетична збірка І. Драча "Соняшник" побачила світ 1962 року. Далі йшли "Протуберанці серця" (1965), "Поезії" і "Балади буднів" (обидві - 1967), "До джерел" (1972), "Корінь і крона" (1974), "Київське небо" (1976), "Сонячний фенікс" (1978), "Сонце і слово" (1979), "Американський зошит" (1980), "Шабля і хустина" (1981), "Соняшник" (вибране) і "Теліжинці" (обидві-1985); окремо видавалися драматична поема "Дума про Вчителя" (1971), а згодом - збірка "Драматичні поеми" (1982), куди, крім названої, увійшли "Соловейко-Сольвейг" та "Зоря і смерть Пабло Неруди"; кіноповісті надруковано в збірках "Іду до тебе" (1970 - однойменна та "Криниця для спраглих") і "Київський оберіг" (1983 - однойменна та "Київська фантазія на тему дикої троянди - шипшини"); літературно-критичні статті й есе - в книжці "Духовний меч" (1983); у співавторстві написана біографічна повість "Григорій Сковорода" (1984). До 50-річчя І. Драча вийшов двотомник "Вибраних -творів" (1986).
Додаймо до цього зняті за його сценаріями художні фільми, дослідження творчості та переклади з багатьох пое тів- як класиків (Дайте, Шекспір), так і сучасників, переважно представників свого покоління, з братніх літератур (ок ремими книжками видані переклади з П. Севака, О. Чіладзе, О. Вадгетіса), численних зарубіжних авторів. У свою
Loading...

 
 

Цікаве