WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Іван Франко життєвий та творчий шлях - Реферат

Іван Франко життєвий та творчий шлях - Реферат

урядові у Відні. В червні 1877 року на гурток демократичної молоді налітає поліція і Франко з товаришами потрапляє за тюремні грати. Було організовано гучний процес соціалістів, на зразок численних процесів, що відбувались тоді в Австро-Угорщині і Росії.
Просидів Франко всього 9 місяців. Молодь вразив не так сам процес, як наслідки його.
Написаний під час ув'язнення вірш "Товаришам із тюрми" прозвучав як сміливий виклик модного поета всьому експлуататорському суспільству:
Обривають звільна всі пута,
Що в'язали нас з давнім життєм:
З давніх брудів і думка розкута -
Ожиємо, брати, ожиєм!
Вийшовши з тюрми, Франко і його товариші опинилися в становищі "проскрібованих", тобто в становищі людей, від яких відсахнулися всі. На деяких це вплинуло так гнітюче, що вони кинулись замолювати "гріхи" своєї юності. У Франка і Павлика осуд буржуазного суспільства викликав протилежнуреакцію.
У 1878 році Франко очолює видання першого на Україні бойового революційно-демократичного журналу "Громадський друг". Поліція з номера в номер конфісковує журнал, але Франко разом з Павликом, змінюючи назву і характер видання (збірники "Дзвін" і "Молот"), продовжує видавати його. Налагоджуються зв'язки з львівськими друкарями, Франко входить до складу "Робітничого комітету", стає одним із редакторів і співробітників польської робітничої газети "Праця", веде активну пропагандистську роботу в гуртках, які об'єднували робітників різних національностей - українців, поляків, євреїв, угорців, німців.
На початку 1880 року Франко, щоб не вмерти з голоду, вимушений був шукати роботи на провінції. По дорозі з Коломиї до Березова, в Яблонові, він з своїм товаришем Геником був несподівано арештований. У Косові селянин Фокшей стріляв у війта і поранив його. Поліція вважала, що постріл у Косові був викликаний соціалістичною агітацією Франка. Вирішили склепати новий соціалістичний процес. Але з наміру того нічого не вийшло. Після трьох місяців слідчої тюрми в Коломиї Франка відправлено етапом на місце народження. До Дрогобича його привезли хворого, з високою температурою і посадили до "ями". Того ж дня, незважаючи на сльоту, жандарм повів його пішки до Нагуєвичів, як безпаспортного волоцюгу.
Пробувши тиждень у своєї рідні, яка жила у великих злиднях, Франко знову йде шукати заробітків. Вкрай виснажений, він захворів на пропасницю. В Коломиї пробув у готелі тиждень, написав відому повість "На дні" та знаменитий гімн "Вічний революціонер" і на останні гроші вислав до Львова в редакцію робітничої газети "Праця". Кілька днів жив на три центи, знайдені на березі Пруту. А коли і їх не стало, залишився в кімнаті готелю і лежав на ліжку три дні голодний, в гарячці, чекаючи кінця.
Врятовує Франка Геник. За порадою Геника він їде до Дрогобича, бере паспорт, щоб поліція не могла знову прискіпатися. Повернувшись до Березова, він кілька тижнів пролежав у Геника, лікуючись від пропасниці.
Але коломийський староста не міг спати спокійно, поки в його окрузі перебував Франко. І от на хворого поета знову налітає поліція і пішки жене з Березова до Коломиї. Під час важкого переходу на розбитих і покалічених ногах Франка позлазили нігті.
Староста відпустив арештованого, але тут же написав листа до Львівського намісництва з проханням заборонити небезпечному агітаторові жити на Коломийщині. Намісництво прохання старости вдовольнило, і Франко змушений був повернутися до Нагуєвичів.
У Львові протягом 1881-1882 років виходив журнал "Світ".
Зав'язуються дружні зв'язки з польською прогресивною молоддю. Франко часто буває у Станіславі. В домі Дзвонковських, де жили революційні традиції 1863 року, збирається гурток, в якому Франко і Павлик - свої люди. В гуртку зароджується ідея організації виробничої комуни. Але їй так і не судилося здійснитись.
У 1885-1886 роках Франко двічі побував у Києві. Налагоджувалися зв'язки з композитором Лисенком, поетом Старицьким та ін. У Києві Франко одружується з Ольгою Хорунжинською. Тепер він уже не міг перебиватися з хліба на воду, як раніше, коли жив одинаком. Треба було думати про більш-менш зручну квартиру для сім'ї, про хоч невеликий, але сталий заробіток.
У 1889 році Франко разом з Павликом та іншими товаришами закладає основи радикальної партії, яка в програмі своїй прагнула домогтися корінних реформ з метою поліпшення економічного, політичного і правового становища трудящих. Органом партії став журнал "Народ", а для селян - "Хлібороб".
За допомогою хитро продуманої провокації у 1889 році Франка вдалося посадити за грати. Обвинувачено його в тому, що він нібито хотів відірвати Галичину від Австрії і приєднати до Росії. Слідство не дало ніяких наслідків, але ім'я поета ще раз було від шельмовано на сторінках реакційної клерикальної преси.
З 1894 по 1897 рік Франко видає журнал "Житє і слово". Він полемізує і з радикалами, і з австро-польсько-українськими соціал-демократами. Найменший вияв нечесності й корисливості в громадських справа боляче вражав його душу.
Франко все життя своє твердив: боротися лише за національне визволення свого народу - значить обдурювати соціальні сподівання трудящих, адже замість "чужих" панів на шию сядуть "свої", ще лютіші, ще захланніші. А бессервіссери - національні демократи - кричали: "Зрада!"
Революцію 1905 року Франко не тільки привітав величною поемою "Мойсей", він розгорнув нещадну боротьбу проти політичної реакції, яка піднімалась в Австро-Угорщині на підтримку російського самодержавства.
В атмосфері загального політичного напруження 1913 року було відзначено сорокаліття письменницької діяльності Франка. Незабаром Галичину було перетворено на театр воєнних дій. Жах війни переступив поріг кожного дому. Не минув він і дому Франка.
Осінь 1915 року застає поета у воєнному госпіталі, розбитого паралічем, самотнього. Душевно хвора дружина лежала в лікарні. Сини, як солдати австрійської армії, були на фронті. Доньку війна захопила в Києві, за кордоном. Коло вмираючого поета - ні близьких, ні друзів.
28 травня 1916 року Франка не стало.
Loading...

 
 

Цікаве