WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Іван Франко і Коломия - Реферат

Іван Франко і Коломия - Реферат

Березова (Іван Франко. Документи і матеріали. - С. 96). Можливо, того ж дня, а може 29 червня, поет потягом прохав до Коломиї й одразу ж подався до Нижнього Березова.
Коломийський староста Кучковський, одержавши 12 серпня 1880 року з намісництва розпорядження подати звіт про перебування І. франка в Нижньому Березові, наказав 14 серпня жандармському постові в Яблуневі з'ясувати, чим поет займається, чи має там засоби до життя і як себе поводить, а також звелів припрова-дити його до староства. Це доручення було виконано 17 серпня.
Про цю свою вимушену "мандрівку" до Коломиї Іван Франко Згадав у листі до Михайла Драгоманова від 26 квітня: "У мене не було грошей на підводу, тому жандарм мене, ще хворого, у літню спеку погнав туди пішки. Тяжка це була дорога, після котрої мені на ногах повідпадали нігті на пальцях. Староста дуже розізлився, побачивши у мене паспорт, але мусив мене пустити на волю, а тільки написав до намісництва просьбу, щоби заборонило його перебування на Коломийщині... Я, не дожидаючи другого примусового транспорту під конвоєм, покинув Березів і поїхав до Нагуєвич" (Т. 49. - С. 248). Отже 23 серпня 1880 року Іван Франко виїхав до Нагуєвичів, а восени повернувся до Львова. Так закінчилися коломийські митарства молодого поета, який 1880 року тричі перебував у давньому українському місті над Прутом:
1) протягом 1-4 березня під час зустрічей з Ольгою та Володимиром Озаркевичами;
2) після арешту в Яблуневі з 4 на 5 березня, 5 березня припроваджений до Коломийського староства. З 5 березня і до 6 червня - ув'язнення в Коломийській окружній в'язниці, а з 7 до 9-10 червня арешти в повітовій тюрмі за порушення паспортного режиму. З 10 на 11 червня - арешт у міській ратуші, і з 11 до 13 червня - транспорт під конвоєм по етапу;
3) "Страшний тиждень" у коломийському готелі чи заїзді - з 16 чи 17 до 23 червня.
Крім цього, ще двічі Іван Франко переходив чи переїздив через Коломию: 29 червня, коли діставшись під вечір до цього міста з Дрогобича, пішов пішки до Нижнього Березова, і 23 серпня, коли покинувши це село, прибув до Коломиї, а звідси потягом від'їхав до Дрогобича.
ПРО 7 ЖОВТНЯ 1883 РОКУ
Міркуючи закласти у Станіславові (тепер Івано-Франківськ) хліборобську артіль на базі господарства Дзвонковських, Іван Франко приїздив до Коломиї один раз на кілька годин. Було це 7 жовтня 1883 року. Тоді в Коломиї з 12 травня 1883 і до січня 1884 року на вулиці Словацького, тепер -- Гетьманська, 14, у будинку Решетиловича за містком на Чорному Потоці мешкав Михайло Павлик. У листі, який зберігається в архіві Михайла Возняка у рукописному відділі бібліотеки АН УРСР імені Василя Стефаника у Львові, Михайло Павлик дуже детально описав Іванові Франку, як потрапити до його квартири. Незабаром, 7 жовтня 1883 року, вони зустрілися. Про це свідчить написаний того ж Дня лист Михайла Павлика до Михайла Драгоманова: "Лист Ваш прийшов власне при франкові, котрий приїхав сюди умовлятися про дещо і я йому прочитав Ваш лист, але відписую сам без него..." (Переписка М. Драгоманова. з М. Павликом, - Чернівці, 1910. - Т. 4. - С. 221).
Іванові Франку вдалося переконати Михайла й Анну Павликів, що хліборобська артіль урятує, їх від нестатків. М. Павлик зав'язав у цій справі листування з Антоніною Дзвонковською, і спочатку все складалося начебто успішно. Та після того, як господарство обдивилися досвідчені хлібороби, а серед них і Франків вітчим Гринь Гаврилик, дійшли висновку, що воно вкрай занедбане. Та й сама власниця застерігала і Франка, і Павлика, щоб не робили поспішних рішень. Тому обидва письменники зрезигнували з реалізації цієї затії,
МАНДРІВКА СТУДЕНТІВ 1884 РОКУ
Під час студентської мандрівки 1884 року з самого початку (27 липня) Іван Франко брав у ній активну участь, починаючи з Дрогобича, як вихідного пункту, 3 серпня він, дійшов з мандрівниками до Калуша. А 4 серпня відлучився від групи і провід після нього обняв Василь Сіменович. Причиною відлучення було, мабуть те, що ще у Львові Іван Франко домовився супроводити Олександра Кониського містами й селами Галичини. З приводу цього у листі від 2 серпня 1884 року до української поетеси Климентини Попович І. Франко писав: "... прийдеться з ним їхати по селах" (Іван Франко. Зібрання творів. - Т. 48. - С.463). Ще однією причиною, що змусила поета покинутії студентське товариство, було запрошення Владислава Дзвонковського, брата Юзефи - Другої Франкової любові. У листі від 27 липня 1884 року Владислав писав: "Сподіваємось, що 4 серпня прибудете до Станіславова па з'їзд студентів-мандрівників, тож просимо Вас усі, щоб були Ви такі добрі заїхати до нас з Вашими близькими знайомими..." (Архів АН УРСР. Фонд І. Франка. 3/1618). Очевидно Іван Франко не міг пропустити нагоди зустрітися з Юзефою, а тому з Олександром Кониським та студентом Київського університету Федором Миколайчиком вони 5 і 6 серпня гостювали у господі Дзвонковських.
Про те, що всі три були і в Коломиї, свідчать спогади Михайлини Рошкевич, де вона пише: "Раз в Коломиї на вечерку мандрівничім... несподівано для нас всіх з'явився Франко з закордонними українцями" (Спогади про Івана Франка. - Львів, 1956. - С. 138). До Коломиї Іван Франко з Олександром Кониським та Федором Миколайчиком приїхали вранці 7 серпня 1884 року. Прийшли на студентське віче, яке відбулося в залі колишньої етнографічної виставки, організованої 1880 року на Затишу (так називався тоді район, у якому тепер розташований музей народного мистецтва Гуцульщини, а 1884 року тут був незабудований майдан, а з західного боку стояв тимчасовий павільйон етнографічної виставки). Іван Франко виступив на тому вічі, закликавши заснувати літературно-науковий журнал у Львові та радив звернутися по допомогу до Товариства імені Тараса Шевченка (Діло. 1884. - Ч. 106).
Увечері мандрівна група студентів організувала в залі Галицького готелю вечірку. Тепер тут на другому поверсі зал зібрань працівників міськторгу, а на першому - гастроном "Коломийчанка" (проспект Відродження). На цій вечірці вперше вГаличині публічно виступили з доповідями жінки - Ничаївна та Підлящецька (Іван Франко. Статті і матеріали - Т. V. - 1956, - С. 416).
Цікава стаття з цих часів, а також про пізнішу гостину київських гостей у селі Белелуї (тепер Снятинського району), з'явилася згодом у львівському двотижневику "Жінка" (число 11-12 за 1884 рік)., Написав її Кирило Трильовський.
Наступного дня, 8 серпня, мандрівники вирушили через Ланчин до Делятина, а відтак 9 серпня подалися на Микуличин (тепер села Надвірнянського району). Десятого серпня всі повернулися до села Дори, де поділилися на дві групи: одна пішла до Микуличина і на Чорногору, а друга позернилася до Делятина. Одинадцятого серпня мандрівники роз'їхалися по своїх рідних.
Ще 7 серпня у Коломиї Теофіл Окуневський, який брав також участь у студентському вічі й на вечірці, запросив Олександра Кониського, Івана Франка й Федора Миколайчика до своїх батьків у село Яворів поблизу Косова. В гостинній оселі Іполита Окуневського вони перебули два-три дні, а звідтіля повернулися через Снятин до Белелуї, де відвідали щирих Озаркевичів.
Мій батько Омелян Білинкевич під ту пору (1881-1885) учителював у Белелуї і також буз частим Гостем у хаті Озаркевичів. Був Там і під час навідип Івана Франка й
Loading...

 
 

Цікаве