WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Іван Франко і Коломия - Реферат

Іван Франко і Коломия - Реферат

повідомило, що тамтешня жандармерія провела ревізію в хаті Миколи Колцуняка, учителя в селі Шешорах, родом зі села Ковалівки на Коломийщині. його припровадили до Коломийської в'язниці 15 березня 1880 року (ЛЦДІА, фонд 663, с. 113, арк. 57-57). Водночас 19 березня у Львові допитали студента Семена Барановського (Іван Франко. Документи і матеріали. - К., 1966,- С. 94).
Слідчі органи в Коломиї намагалися об'єднати Франкову групу з косівською групою Фокшеїв і Павликів й ухвалою від 18 травня 1880 року Коломийський окружний суд таки об'єднав ці дві кримінальні справи, але прокурор на основі матеріалів слідства 29 травня відокремив їх (В. Калинович. Політичні процеси Івана Франка та його товаришів. - Львів, 1967. - С. 115).
Суд над групою Івана Франка відбувся 4 червня 1880 року. Він виправдав Кирила Геника і Миколу Колцуняка і передав їхню справу до Львівської крайової шкільної ради для притягнення обидвох до адміністративної відповідальності (Там же.- С. 115). Антона Мельника та Порфира Гладія вирішив випустити на волю (ЛЦДІА. с. 114, арк. 11). Це рішення виконали 6 червня. Микола Колцуняк писав у листі до Володимира Барвінського: "...зістав їм від підозріння о соціалізм увільнений і на волю пущений, однако титул і посада учителя на завісі аж до скінчення дисциплінарного слідства (Рукописний відділ Наукової бібліотеки АН УРСР ім. Василя Стефаника. Фонди Барвінських).
Того ж дня, 6 червня, рішенням окружною суду переведено Івана Франка з камери обводового суду до камери суду повітового для відбування триденного арешту за порушення паспортного режиму (В. Калинович. - С. 116).
Десятого червня 1880 року в книзі доручень за номером 3775 возний судової в'язниці склав список усіх ув'язнених групи Івана Франка та косівської групи Фокшеїв і Павликів. Поруч із прізвищами Кирила Геника, Миколи Колцуняка, Антона Мельника, Порфира Гладія та Параски Павлик в'язничний возний зазначив, .щ6 перелічені особи вийшли з тюрми 6 червня, а тому їх не .ознайомлено з вироком суду. А Фокшеї, Анна Павлик та Іван Франко проставили дату 10.УІ і підписалися під цим документом (ЛЦДІА, фонд 663, арк. .12, с. 114). Це свідчить про те, що Івач .Франко вранці 10 червня 1880 року ще перебував у в'язниці Цтелер на вулиці М. Павлика). Того ж дня поета передали в розпорядження староства і посадили під арешт у міській ратуші, а її червня відправили під жандармським конвоєм етапом Коломик-Станіславів-Стрий-Дрогобич-Нагуєвичі. Дехто намагається довести, що супроводили поета під конвоєм, не потягом, а пішки. Однак із цим не можна погодитися, бо таку відстань за нецілих три дні ледве чи можна було подолати та й чи пристали б на таку "мандрівку" самі жандарми?
У Стрию Іван Франко написав вірші "Милосердним" і "Човен" (Іван Франко. Зібр. творів у 50 томах. - Т. І.- С. 53-54 та 65-66). Тринадцятого червня припровадили І. Франка до Дрогобича, і після обіду жандарм пішки допровадив поета до рідного села Нагуєвичів. Так закінчився другий арешт Івана Франка, який тривав 3 місяці, а точніше 102 дні - з 4 березня до 13 червня 1880 року.
Про той підконвойний маршрут Іван Франко згадував у листі до Михайла Драгоманова: "сей транспорт по поліцейським арештам... належить до найтяжчих моментів в моїм житті. Вже до Дрогобича я приїхав з сильною горячкою, а звідти послано пішки з поліціянтом до Нагуєвич. По дорозі нас заскочив дощ, який промочив до нитки. Я дістав сильну лихорадку... (Іван Франко. Зібр. творів. Т. 49. - С. 247).
Повернемося, однак, до Коломийської в'язниці, в якій Іван Франко написав чимало поетичних творів. Хронологічно з'являлися вони в такому порядку: "Вій, вітре, горою над сею тюрмою" (13. III), "Мій раю зелений", "Непроглядною юрбою", "Чи слово важке у жилах" (14. III). Відтак перерва, а може на той час докінчував Каменяр поему "Ботокуди", про що й писав у вступі до цього твору. Далі з-під пера його вийшли вірші: "Дивувалася зима" (27. III), "Гріє сонечко", "Вже сонечко знов на лугах" (28.ІІІ), "Лице небесне прояснилось" (29.III), "Не довго жив я в світі ще" (1. IV), "Бувають хвилі - серце мліє", "Де моря сліз" (2. ІУ), "Semper idem" (3.1 V), "Тетяна Рсбенщукова" (5. IV), "Всюди нівечиться правда" (6.IV), "Гриць Турчин" (7. IV), "Не люди наші вороги" (9. IV), "Безкраї, чорні і сумні", "Думи, діти мої" (16. IV.), "Товаришам" (19. IV), "На суді" (30.IV), "Не винен я тому, що сумно співаю" (9. V.), "Від чого дня вже другий рік пройшов" (10. V), "Ви плакали фальшивими сльозами", "Нехай і так, що згину я" (31. V.).
Отже, цих творів, які опубліковані у першому томі 50-томника, позначено датами з коломийського періоду. Але є ще й чимало поезій, написаних того ж 1880 року. Та їх не можна внести до цього списку, хоч, можливо, деякі й написав Іван Франко у Коломийській в'язниці. Зокрема, слід поміркувати, коли був написаний гімн "Вічний революцьонер". Існує думка, що з'явився він саме тут. Та підстав для цього нема жодних. Сам Іван Франко написав під цим віршем тільки рік - 1880.
Український мовознавець і педагог Василь Сімович у виданій ним збірці Франкових поетичних творів "З вершин і низин" (Коломия-Лейпціг, 1920) у розділі "Спроба хронологічного впорядкування віршових творів Івана Франка 1879-1893" (С. 718) визначає дату написання "Вічного революцьонера" на період між 14-23 червня, саме на ті дні, коли поет перебував уже на волі - в Нагуєвичах, Дрогобичі чи, врешті, у коломийському готелі чи на квартирі, як з'ясуємо далі. Шкода, що Василь Сімович не мотивував своїх припущень, тому їх поки що не можна перевірити.
Перебуваючи в коломийському ув'язненні, Іван Франко записав з уст людей, які там каралися, багато народних пісень, коломийок, анекдотів та інших фольклорних матеріалів. Відомо, Що його респоденти були брати Кароль і Франціщек Батовські з Ценяви, Я. Сидорук зі села Чортівця на Городенківщині, Івач Василевський з Коломиї та багато інших. Згодом зібраний матеріал публікувався в журналі "Житє і словом та ввійшов до тритомника "Галицько-Руські народні приповідки" (Львів, 1901- 1905). У передмові до першого тому І. Франко писав: "...ув'язнення в Коломиї та мандрівка "шупасом" із Коломиї в Дрогобич зводила мене з людьми, від яких я мав змогу записувати різно-родний етнографічний матеріал... Особливо багато й інтересного матеріалу я записав у Коломийськім арешті 1880 р." (С. VI).
Так закінчилося перше знайомство І. Франка з Коломиєю, яка прийняла його спочатку (1-4 березня 1880 року) гостинно, а відтак (4 березня -
10 червня) повелася з ним жорстоко.
ЗНОВ У КОЛОМИЇ
Пополудні 13 червня 1880 року дрогобицький жандарм привіз І. Франка до Нагуєвичів і зразу ж зав'язалася сварка між молодим поетом і його вітчимом ГринемГавриликом, селянином із села Ясениці-Сільної, який по смерті Якова Франка (16 квітня 1865) одружився з удовою - Марією Франко. Господарство франків стало різко занепадати, і поетова мати, щоб не допустити повної руїни, змушена була віддатися вдруге, за Гриня Гаврилика. Після другого шлюбу вона прожила недовго і 1 червня 1872 року померла. І. Франко став круглим сиротою.
У листі до М. Драгоманова 26 квітня 1890 року поет писав про своє ув'язнення в Коломиї та про повернення до рідного села: "Прожив тиждень дома в дуже прикрих обставинах і вернув до Коломиї, щоб удатися до Геника, в Березів-Нижній" (Т. 49. - С. 247). Тут треба
Loading...

 
 

Цікаве