WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → І.П.Котляревський- автор першого драматичного твору в укр. літературі (Наталка Полтавка). - Реферат

І.П.Котляревський- автор першого драматичного твору в укр. літературі (Наталка Полтавка). - Реферат

перипетії, уміє на відміну від Петра, який стає безпорадним у скрутних ситуаціях, що вимагають рішучих вольових дій, мудро залагодити складну справу, активно включитися у пошук правди, справедливості. Мрія про валю - ось що піднімає Миколу над побутовими конфліктами п'єси.
Водночас, за світоглядною позицією просвітителя-автора, Микола є носієм авторських поглядів, уособленням розумного начала в житті,- тому цей образ ототожнюється з усіма найкращими рисами людини: волелюбством, потягом до вияву непокори, прагненням служити людям.
Портрети позитивних персонажів твору завершуються образом Терпилихи. Терпилиха - бо терпляче долала незлагоди життя. Утім, посильно змагаючись із життєвими труднощами, вона почасти зневірилась у тому, що зможе самотужки виборсатись із нестатків, тому шукає, як зарадити становищу у найрадикальнішому засобі - в одруженні доньки з заможною людиною. Терпилиха далека від розуміння того, що, приневолюючи Наталку вийти заміж за багатого возного, штовхає її у те замкнене коло, в ту безвихідь, у якій сама не зазнала щастя. Але, зрештою, мати знаходить сили перемогти обставини, зрозуміти свою дочку, благословити дітей на шлюб. Образом Терпилихи Котляревський започатковує галереюпостатей матері-селянки в українській літературі.
Тільки мимохіть згадує І. Котляревський у п'єсі справжнє ім'я возного - Тетерваковський, однак він залишається для нас тільки возним - тобто безіменною особою, яку представляє назва його посади, до того ж - уведеної дуже давно, ще за Литовського статуту; ця посада вже зжила себе й існує тільки завдяки наполегливості й домаганням тих, хто правдами-неправдами зазіхає на дворянські привілеї.
Возний - за посадою своєю - повинен обґрунтовувати походження панів від шляхти й козацької старшини. У цій справі він промишляв чимало часу, а що послуги панам творив не задарма, то і має змогу жити заможно і так наловчився у крутійстві та шахрайстві, що може кого завгодно ошукати. При тім він "хапун такий, що і в рідного батька злупить".
Дрібний чиновник, який "помазався паном", вважає, що нажите майно дає йому право зажити собі в охоту. Для відчуття повноти життя він вирішує одружитися і, озираючись при тій потребі довкола себе, не міг не запримітити Наталки.
Чому саме Наталка? Чи і сам він не бачить тих "полтавських панночок", на яких киває у розмові з ним дівчина? Звісно, Наталка молода, вродлива - це так, проте досвідчений возний помітив у ній і ту красу, якої бракує "полтавським панночкам": Наталка працелюбна, скромна, мудра, слухняна. Дарма, що вона проста селянка, що з того, що батько її прогайнував усе майно, не залишивши дочці посагу. Возний також із простого люду, хоч і, хизуючись, усіляко маскує своє походження та видає себе за неабищо: "Уязвленноє частореченною любовію серце... не взираєть ні на породу, ні на літа, ні на состояніе. ОНАЯ любов все - тее-то як його - ровняєть".
Просторікування возного про "любов", яка все "ровняеть" - позірні, нещирі, побудовані на розрахунку. Його вовче єство, що проглядає навіть при освідченні Наталці ("Люблю тя дівицю, Как жадний волк младую ягницю"), поступово, дедалі виразніше визначається в усьому ладі його життя, видаючи його як хижака, який втратив своє обличчя, зробився ніким: ні те, ні се.
Що ж означає такий раптовий поворот у поведінці возного наприкінці твору, адже возний, з огляду на почуття Наталки до Петра, відступається від своїх прав на заручену з ним дівчину і дає їй змогу одружитися з коханим. Возний свій цей вчинок пояснює так: "Я - возний і признаюсь, что от рожденія моєго расположен к добрим ділам; но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал".
Однак це той випадок, коли слова суперечать усій лінії життя і поведінки персонажа, який не вчинив за життя добра, бо не був "расположен к добрим ділам". Возний добре засвоїв такий розрахунок у житті: "де двоє б'ються - третій не мішайсь".
Слід мати на увазі й інше: така поведінка персонажа п'єси була притаманна зразкам тодішньої драматургії. Окрім того, слід пам'ятати: І. Котляревський стояв на тих філософських засадах сприйняття життя, за якими сили добра повинні подолати сили зла.
Примикає до образу возного, хоч і представляє іншу категорію людей старого українського села, виборний Макогоненко - шахрай меншого масштабу: його повноваження обмежуються роллю "старшого на селі".
Виборному Макогоненку не відмовиш у здоровому глузді селянина, який спонукає його поспівчувати і Терпилисі, й Наталці, і взяти на кпини сватання підстаркуватого возного до молодої вродливої Наталки, і погудити чинов-ництво, отих, за його словами, "письменних п'явок", але є в ньому й інше: він - "хитрий як лисиця", за словами Миколи, усюдисущий у пошуку вигоди для себе ("на всі сторони мотається; де не посій, там і уродиться"), проворний і кмітливий у залагоджуванні будь-якого діла ("уже де і чорт не зможе, то пошли Макогоненка, зараз докаже"), тому-то і стає помічником і знаряддям возного у його делікатній справі. І коли возний здійснив крок у напрямі утвердження у своїй вдачі кращих рис - Макогоненко, по суті, залишається тим, ким і був.
Автор п'єси не загострює уваги глядача на певних рисах вдачі персонажів: він визначає, хто є хто ненав'язливо - таким чином, щоб сам глядач домислював, здогадувався, замислювався над твором.
І "Енеїда", й драматичні твори І. Котляревського справили глибокий вплив на українську літературу: "Енеїда" поклала початок травестійним поемам в українській літературі, а драматичні твори породили низку наслідувань - "опер" та водевілів.
Творчість І. Котляревського знаменує новий етап української літератури, яка дедалі активніше впливала на громадське життя, визначаючи суспільні акценти в ньому.
Loading...

 
 

Цікаве