WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Андрій Малишко. Життя і творчість - Реферат

Андрій Малишко. Життя і творчість - Реферат

В збірці "Лірика", у віршах про героїв громадянскої війни, як і трудівники - своїх сучасників, Малишко виступає як поет-реаліст, майстер точної портретної і психологічної характеристики.
Поезії цього часу позначені безпосередньою близкістю до фолькльору. Серед віршів-портретів вирізняються народнопісенний за стильовою манерою, розлогий "Заспів про Боженка", патетично-суворий "Товаришу Серго", баладно-романтичні поезії "Корнюша", "Опанас Біда". Ось початок першої поезії:
Зашуміли дві тополі,
За ярами вітер зник.
Пролягла доріжка в полі,
Світить місяць-молодик.
Половіє в полі жито,
Сонце падає в траву,
Коней ковані копита
Б'ють дорогу степову.
Поетичні образи в цих творах - "студена вода", "ворожа лють сліпа", "ковані копита вороних коней" і "бойові товариші", "коней порвані вудила", те, "як його могутнє тіло волокли у три сліди", - характерні для народної пісні.
Проте є тут образи і свої, суто малишківські. Це орігінальні поетичні метафори: "День устав на люту муку", "не вітри грудьми в розгоні прилягли дошпоришів", "квітне вечір синім цвітом, припадає до лиця" і ін. І у щедро використаних прийомах народної поетики, і у власному баченні світу виділяється перш за все одна риса: зримість, конкретність, відчутність світу - на дотик, на колір, на запах. Відбувається своєрідна інтімізація, наближення світу до людини - чи, точніше, лидини до світу - рухомого, барвістого, напоєного похощами вітру і духом шпоришу під синім вечірнім небом.
Помітне місце в ранній творчості поета займають ліроепічні розповіді про сільских трудівників, відданих улюбленій справі: "Учитель", "Мати", "Урожай", "Материнська", "Дядько мій, Микита-чорнокнижник…" та ін. Його
віршований портрет завжди виразно індивідуалізований, в основі вірша - конкретний факт, подія, людина.
"Малишко, як, може, ніхто з наших поетів, - зазначав М.Т. Рильський, - любить називати конкретні людські імена, - і нам, читачам, нема діла, чи справді була собі ота оспівана ним "Марина із Сваром'я". Я вірю, що це справжнє ім'я справжньої людини. Я вірю, що про дійсну, а не вигадану людину писав Андрій Самійлович у вірші "Учитель" (збірка 1938 року "Лірика"), і що людина та звалась Трохим Іванович"
Сюжетні поезії Малишка були певним кроком митця до ліро-епічної поеми. До неї наближається, зокрема, вірш "Учитель". Тут і властива поемному жанру епічність, широта охоплення картин життя, і увага до найдрібнішої, але завжди яскравої , характерної деталі. Ведеться розповідь про приїзд ліричного героя у рідне село, про зустріч з односельцями, з дорогою людиною - улюбленим учителем, згадується минуле.
Замилуванням красою рідної землі і її людей дихає ця поезія. Настрій спокою і душевної врівноваженості переходить у ліричного героя в відчуття щастя, радісної впевненості в собі, у вивірених друзях. Внутрішнім емоційним складом, інтонацією він дуже близький до написаної згодом "Мандрівки в молодість" Максима Рильського. Це Малишкова "мандрівка в молодість":
Під літнім широченним небокраєм
Мене стрічають друзі і знайомі,
І кожен добрим словом пригощає,
Пахучим хлібом, яблуками в домі.
Навік ту дружбу, чесну і єдину,
Не розіб'є огонь у громовину.
Ліричний струмінь пронизує неквапливу розповідь поета про дитячі роки ("школярських днів нам не забуть ніколи") і особливо помітний при змалюванні образу учителя з "чесним старечим обличчям":
Учитель піде тихо по діброві,
На кожнім слові перетомить очі:
- Трохим Іванович, чи живі і здорові…-
І вже він не засне до полуночі,
Ті голоси згадає повнозвучні,
Сусідам гордо скаже:- Пишуть учні.
Уже раннім поезіям Андрія Малишка притаманне глибоке відчуття краси рідного краю. Кожна деталь, яка в його вірші стає поетичною, здатна набувати найвищого символічного значення. Дніпро - рідна річка поета у прямому розумінні і водночас символ слов'янської могутності. В історичну давнину проектується така цілком сучасна картина:
Жнива, обжинки, гомонить Славута,
Ми сядем в круг над рідною рікою…
Дуб - "любиме дерево мого народу", і "яворина теж, мабуть, столітка", - образи, з давніх-давен вживані в народнопоетичній творчості, і дещо архаїчний бриль - все це історія, яку не відділити від сучасності. Ось чому поет сміливо і вільно, щедро вплітає у свій вірш широко відомі поетичні рядки - фольклорні, літературні, ніби підкреслюючи, що це і його власний духовний набуток, як набуток усього народа:
Батьки згадають бойовії рубки,
Дівчата заворкують, як голубки…
Масштабність соціалістичних перетворень, розквіт колгоспного села в центрі уваги автора в поезії "Урожай". Поета хвилює "друге народження" людей - народження соціалістичної свідомості, зумовлене Жовтнем, Радянською владою, і він створює образ Хоми Метелика - передового колгоспного бригадира, господаря нового життя. У поезії два рівнозначні герої - трудівник колгоспних ланів і прірода, одухотворена й збагачена мудрою господарською діяльністю людини. А третій герой цього сюжетного, описового вірша - сам автор, його проникливий погляд, його оцінка баченого.
Наш час включає в сферу поезії зовсім нові теми, наприклад, боротьбу колективно організованого розуму проти стихійних сил природи і взагалі проти "стихійності" виховання не класової, а всесвітньої Людини Людства, творця "другої природи", створеної енергією його волі, розуму, уяви. І далі: "Висувається зовсім нова поезія - поезія творчої праці (на зміну "прокляттю праці")"
Форма поезії "Урожай" проста й невибаглива, розповідь лине природно, і перед читачем повільно пропливають безмежжя хлібів, "небеса безкраї",
"гречки медоцвіт", смаглява рука хлібороба, що торкається "зерна тугого й чистого". І на цьому тлі нова людина - не безлика постать, а чітко виписаний характер, тип, за яким - його тяжка історія, історія народу, для якого найстрашнішим був спогад про
Loading...

 
 

Цікаве