WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Євген Гребінка. Байки у дитячому виховання - Реферат

Євген Гребінка. Байки у дитячому виховання - Реферат

уособлення людяності, працьовитості, моральної вищості. Своє ставлення до явищ .дійсності байкар переважно визначає з народних позицій, спрямовуючи гнів проти жорстокої поміщицької сваволі, несправедливості царського суду, потворних породжень суспільного устрою - хабарництва, крутійства та ін.
У цьому відношенні показова класична байка "Ведмежий суд". Запозичивши у Крилова тему (байка "Крестьянин й Овца"), Гребінка знайшов цілком оригінальне її втілення. Лисиця звинуватила Вола в тому, що він
...пив, як мошенник, брагу,
їв сіно, і овес, і сіль.
Здавалося, Волові не випадало турбуватися, оскільки він не вчинив нічого протиприродного чи тим більше злочинного. Однак суддя Ведмідь та Вовки-підсудки знайшли звинувачення достатнім, щоб "його по-своєму судить". "Трохи не цілі сутки" мудрували вони над справою. "Воно було б зовсім не диво,- сердито ревів Ведмідь,- коли б він їв собі м'ясиво", а Вовки заповзято завивали: "А то він сіно їв!" Безглуздість звинувачення тільки підкреслює цілковиту штучність розпочатої справи для формального засудження Вола, бо він "ситенький був", а судді, як відомо, розумілися саме на "м'ясиві", що, зрештою, визначило й вирок:
Понеже Віл признався попеластий,
Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,
Так за такі гріхи його четвертувать
І м'ясо розідрать суддям на рівні часті.
В чудовій своєю художньою лаконічністю й дотепністю, стилістично тонкій і влучній, пересипаній канцеляризмами байці постає яскрава картина судового свавілля - від повної беззахисності невинного підсудного, якому й слова не дали промовити, і аж до типового факту, що донощику, Лисиці, теж перепадає частка - "ратиці" нещасного Вола. Ідейний зміст байки настільки прозорий, що вона навіть не увінчується звичайною для жанру мораллю, зате сама назва - "Ведмежий суд" - постає афористичним узагальненням судового свавілля.
Оглядаючи Гребінчині байки, І. Франко писав: "Його сатира не широка і не їдка, хоч зовсім не безідейна, гумор вільний і далекий від шаржу..." М. Рильський теж відзначав саме цю особливість байок: "Кажуть, що до сатири Гребінка рідко сягає. Так, але буває й гумор, що б'є досить сильно і влучно, і цей гумор має у Гребінки безперечно національний, не позбавлений лукавості характер". При цьому М. Рильський посилався саме на "Ведмежий суд".
Ще показовішою в цьому плані видається нам байка "Рибалка" (паралель у Крилова "Крестьяне й Река"), Навесні у Рибалки сталася біда: примхлива річка "Оржиця заграла, і ятір, граючи, водою занесла". Розлючений Рибалка пішов до "Сули скажену позивать", але побачив, що саме по Сулі, в яку впадав Оржиця, "пливуть хлівці, стіжки, діжки, усякий крам", а між тим добром і "його ниряє ятір". Зрозумівши всю безглуздість свого наміру - річку у річки ж позивати,- "здихнув Рибалочка да і назад поплівсь". Співчуття до потерпілого байкар не без дружньої іронії висловлює в теплому зверненні до Рибалки: "А що, земляче, пожививсь?" Але на цей раз Гребінка не уникає і прикінцевої моралі, в якій недвозначно розкриває соціальну суть алегоричної розповіді:
Ось слухайте, пани, бувайте ви здоровії
Еге, Охріменко дурний:
Пішов прохать у повітовий,
Що обідрав його наш писар волосний.
"Рибалка" відзначається самобутнім мовностилістичним колоритом, національними образами, локальними ознаками і навіть автобіографічними подробицями. Принагідне байкар порушує ще одну тему: висміюючи захоплення панів чужими краями (вони, мовляв, "народ письменний страх, бував у всяких школах", все знають - й "арабську цифру", й "закон турецький", "все тямлять, джеркотять, як гуси, по-німецьки"), він закликає "домівки не цуратись". Щодо цього цілком виправдана конкретизація місця дії - "у нашій стороні" та згадування річок Оржиця і Сула, визнання Рибалки "земляком".
У інших байках також мова йде переважно про багатих і бідних, сильних і слабких, про повну безправність і беззахисність бідного люду ("Зузуля та Снігир", "Ворона і Ягня", "Будяк та Коноплиночка", "Рожа да Хміль"). У байкових узагальненнях Гребінка досить категорично підкреслює полярність інтересів трудівника і пана:
То, сказано,- пани, щоб день у день гуляли,
А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли.
("Рожа да Хміль")
Як тільки пан із паном зазмагався,
Дивись - у мужиків чуприни вже тріщать.
("Школяр Денис)
Іронічними рядками байки "Вовк і Огонь" немовби підсумовується досвід цих взаємин:
Мій батько так казав: "З панами добре жить,
Водиться з ними хай тобі господь поможе,
Із ними можна їсти й пить,
А цілувать їх - крий нас боже"
Прикметне, що саме цю байку Пушкін, за переказами, збирався перекласти на російську мову.
Зіставляючи дві моралі - панську й народну, хижацьку й гуманну,- Гребінка наголошує на моральній вищості простого люду. Трудівники порівнюються з "найкращим зерном", з налитими колосками, а пани - з "половою навісною", з порожніми колосками, що "ростуть на ниві даром" (байки "Пшениця", "Ячмінь"),
Для своїх алегорій байкар добирає промовисті імена. З одного боку виступають Ведмідь, Вовк, Лисиця, Будяк, Орел, Хміль, з другого - Віл, Зозуля, Снігир, Ягня, Коноплиночка, Рожа. Вдало використовуючи характерні природні ознаки та якості різних представників тваринного й рослинного світу, враховуючи фольклорні традиції й народне сприйняття навколишньої природи, Гребінка прозоро й стисло висловлює свої думки, робить їх зрозумілими для кожного читача.
Гребінка не випадково назвав свої байки "приказками". Саме з народних приказок було почерпнуто виключно точні, афористично стислі сатиричні образи й мовні засоби для зображення найрізноманітніших явищ, саме з приказок у байку вливався могутній струмінь гумору й словесних барв. Окремі приказки лягли в основу сюжету ("Школяр Денис", "Верша та Болото" та ін.), а часом визначили композицію байки як розгорнутої метафори ("Могилині родини"). Інколи зустрічаємо виразні "портретні" характеристики (цар у байці "Грішник"), реалістичні побутові деталі, майже документальний етнографічний колорит, майстерно написані пейзажі. У більшості байок розповідна частина постає своєрідним оповіданням з гостримконфліктом, а самі вони будуються у формі діалога з зазначенням дійових осіб ("Ячмінь", "Соловей") або діалога, який, займаючи більшу чи меншу частину твору, графічно не виділяється ("Могилині родини", "Верша та Болото", "Зузуля та Снігир"). Байки з монологічною будовою оживляються активним зверненням оповідача до вдаваного співрозмовника або навіть цілої групи слухачів ("Школяр Денис", "Утята да Степ", "Рожа да Хміль"). Постійна присутність байкаря відчувається майже завжди: він не відділяє себе від певної участі в оповіданих випадках або причетності до них, що дозволяє визначити авторське ставлення до зображуваного, приховане інколи вдаваною наївністю розповіді.
М. Рильський підкреслював: "Реалістична основа байок Гребінки цілком очевидна". Це стосується байок із запозиченими сюжетами і тим більше тих, що постали не з літературних зразків, а грунтуються на реальному факті чи події, мають конкретних прототипів, хоч відомості про них до нас не дійшли. Панько й Онисько, Охрім і Опанас, школяр Денис, Іван і Петро Деркач, суддя Глива і сивий Кіндрат, "панства чортів тиск", Грицько Підсака з дядьком та інші персонажі Гребінчиних байок втратили індивідуальні риси й сприймаються кожним поколінням читачів по-різному. Але не втратилася - і ніколи не втратиться! - художня сила кращих, справді народних витворів видатного байкаря. Окремі вирази байок, навіть їхні назви, взяті з народних
джерел, у свою чергу пішли в народ як приказки, стали крилатими словами ("А Лебедь плись на дно - і випурнув, як сніг", "Мовчи! почують - будеш битий", "Лисичці ж ратиці оддать", "Ведмежий суд", "Менший там не втне, де більший геть-то зможе" і т. д.).
Loading...

 
 

Цікаве