WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Журналіст і митець Анатолій Марущак - Реферат

Журналіст і митець Анатолій Марущак - Реферат

перша й друга - рівноталановиті, рівновикінчені.
Заради таких видань існує літературний процес, заради таких збірок живуть митці, заради таких мистецьких подій люди чекають на завтрашній день. Коли книжки створюються десятиліттями, вони не можуть жити протягом лише кількох днів, тижня, місяця; вони й читаються довго.
Анатолій Марущак - вишуканий і витончений поет. Він працює з настроєвим словом і тонкою думкою. Сказати, що він не визнає прямої поетичної мови, було б дуже прямолінійно. Він майстерно уникає того, що раніше, років двадцять-тридцять потому, прийнято було називати "ідейністю". Йому властива манера позачасової класичності. Його вірші - як откровення душі й розуму, як сповідь минулого й майбутнього, як філософія космосу серця. Він пише інтелігентно й культурософськи.
А.Марущак - продовжувач традицій Г.Сковороди й У.Уітмена, Лесі Українки й А.Ахматової, О.Олеся й Б.Пастернака. Йому притаманні ажурність стилю, імпресіоністичність думки, візерунковість образу. Він добре почувається у бароковій витонченості, елегійній ритміці, асоціативній символіці.
Поетична дилогія Анатолія Марущака гарна тим, що її непросто аналізувати. Справжню поезію (на відміну від прози, драматургії, де раціо, хоча й не будемо перевищувати його значення, відіграє більш вагому роль) аналізувати майже неможливо, а то й невдячно. Коли пишеш про такі твори, то відчуваєш, наскільки вони майстерно виконані й що найменший дотик, особливо невиважений, необережний, спроможний заподіяти шкоду в їх сприйнятті. Писати про поетичні шедеври є сенс під кутом передачі їхньої особливості й обачливої інтерпретації.
А.Марущак - художник пластичної лірики. Пластика - основний мистецький засіб, до якого він вдається. Й у цьому плані йому немає аналогів у таврійській літературі. Він пластик, єдиний пластик і завжди пластик у сучасній таврійській культурі. Пластика як форма мислення відлунює з кожної його сторінки й звучить у кожній його поезії. Пластикою одухотворені ненав'язливі каскади метафор, малюнки спогадів, філософські медитації, якими щедро насичені обидві книжки.
Дилогія завжди передбачає певний варіант хронікальності. Поетична хроніка А.Марущака розгортається перед нами неначе плавний і пластичний відеофільм - неквапливий, ґрунтовний, мудро змонтований. За одними кадрами життя йдуть інші, одні інтонаційні сюжети змінюються іншими.
Неквапливість - одна з визначальних якостей його творчості. Неквапливо - значить майстерно, продумано, довершено. Неквапливість - це особливість його рядка, настроєвої течії, розвою поетичної думки. Неквапливість не є повільністю або розміреністю. Вона не обмежується характером поетичного поступу. Це ставлення до мистецтва й до мистецтва в собі.
Збірки "Утоли мои печали..." та "Вольный стиль" належать до розряду ліричних медитацій. Поет створює особливий стан ліричного героя, коли той перебуває у вимірі минулого-сьогодення. Ліричний персонаж неначе водночас занурюється у сцени дитинства, молодих років і переживає важливі моменти недавнього життя. Він медитує виразність, неповторність природи й м'яко переживає хвилини кохання. Поет створює медитації-спогади, медитації-сценки, медитації-роздуми.
А.Марущак - людина й митець неабиякої духовної культури. У його віршах синтезовано досвід російської поезії "срібного віку", української інтимно-мелодійної лірики, східних візерункових мініатюр.
Образ і позиція автора у поезіях "Утоли мои печали..." та "Вольного стиля" контрастно відрізняються від усього, з чим ми зустрічалися на кону вітчизняної поезії. А.Марущак у своїх віршах не утверджує, тим більше не пропагує і вже зовсім не відстоює своє бачення світу. В цьому для нього немає ніякої необхідності. Він не дивиться на поезію як на боротьбу й нікому не збирається протистояти або, ще гірше, від когось захищатися.
Наявність боротьби - це вже ознака проблеми, яку людина не може розв'язати; це симптом невпевненості, самозізнання у тому, що в її свідомості є "ахілесова п'ята" - схильність до конфліктів й конфронтації; це лакмусовий папірець внутрішньої декомпенсованості.
В Анатолія Марущака інша позиція. Він ініціює свої поетичні почуття, спостереження, погляди. Він зовсім не наполягає на тому, щоб вони обов'язково поділялися. Поет дає можливість читачеві-співрозмовникові прийняти чи не прийняти його, поетові, підходи. І в цьому я вбачаю справжній мистецький демократизм поетичної культури А.Марущака і його мистецьку новизну.
Поезії не обов'язково бути фронтом, полем битв, ареною протистоянь. Мистецтво в своєму ідеалі має бути очищеним від соціальної чи будь-якої іншої кон'юнктури. Мистецтво - це образна самосвідомість, що уникає старіння.
Сила поезій, що складають дилогію А.Марущака, полягає в тому, що їх написано не зовнішньо-соціумним часом, а внутрішнім, сердечним часом митця, годинником його серця.
Інтонації книжок "Утоли мои печали..." та "Вольный стиль" ніколи не перевищують межі художніх принципів їх автора. Вони затишні, як чарівний промінь, м'які, як малюнок пастеллю, виважені, як слово мудрості, тендітні, як найдорожчий спогад, проникливі, як біль втрати, довірливі, як бесіда з другом, ніжні, як зізнання в потаємному. Мелодикою і ритмікою поет виражає віру в чари слова, у неосяжну душу мистецтва, у непересічність кожного дня й неповторність кохання.
Вірші А.Марущака є такими, яким є він сам - уважним до життєвої деталі, напрочуд делікатним, вишукано коректним, постійно творчим, тактовним, аналітичним, небагатослівним, чітким в організації справи, уважним до будь-якої думки, цінителем справжньої творчості, вірним ідеї духовноїнезалежності людини, пластичним у спілкуванні й критичних порадах, самовідданим у дружніх стосунках, романтичним реалістом, геніально скромним, чітким у соціальних уподобаннях і поглядах.
Анатолій Марущак належить до найбільш відомих людей Таврії кінця ХХ - початку ХХІ століття. Його впізнають на вулиці, його знає молодь, його голос часто лунає з екранів телевізорів, його передачі мають в Херсоні й області найширшу аудиторію. Його творчістю - журналістською, телевізійною, художньою - завжди рухає талант любові. Він сповідує "золоте правило життя": кохати для того, щоб жити, а жити не інакше, як у коханні. І тому так делікатно, так вражаюче просто звучать його афористичні рядки:
Незаметно час промчится,
Но оставит в сердце боль
И заставит омрачиться
Час, не прожитый с тобой.
Год пройдет теченьем грустным,
Пробежит в толпе людской.
И покажется безумством
Год, не прожитый с тобой.
("Незаметно час промчится...")
Збірки "Утоли мои печали..." та "Вольный стиль" - це не лише черговий мистецький успіх А.Марущака. На вихід цих двох книжок доцільно поглянути ширше. Це нове значне досягнення таврійської літератури. (На мій погляд, 1999 рік у нас, в художній Таврії, став роком Анатолія Марущака). У ній жили й живуть Микола Чернявський, Арон Копштейн, Євген Фомін, Володимир Куликівський, Іван Григурко. А відтепер у ній живе й Анатолій Марущак - людина, яку я добре знаю і люблю.
На терені України мистецької Анатолій Марущак працює далеко не один десяток років - з кінця 70-х років ХХ століття. За цей час змінилося багато політиків, сталося чимало поворотів "вправо" й "вліво", українське суспільство "денаціоналізовувалося" під прапорами інтерідей і так само успішно "націоналізовувалося". Люди змінювали кольори, маски, погляди. Проте незмінною залишилася творча самоспрямованість А.Марущака - телеведучого, редактора, автора відеофільмів, прозаїка й одного з найпроникливіших таврійських поетів, ліричними творами якого могла б пишатися будь-яка європейська література.
Loading...

 
 

Цікаве