WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Дмитро Степанович БОРТНЯНСЬКИЙ - Реферат

Дмитро Степанович БОРТНЯНСЬКИЙ - Реферат

1784р. на період від їзду Паізієлло капельмейстером і клавеси-ністом "малого" двору призначили Дмитра Степановича Бортнян-ського. Він і раніше був в оточенні великокняжої родини, його музику
- 20 -
Добре знала і завжди захоплювалася нею Велика княгиня Марія Федорівна.
Бортнянський починає писати інструментальну музику для "потреб" малого двору, а також дає уроки Марії Федорівні.
Швидко минув рік.Настав січень1785-го року, але Паізієлло в Росію не повернувся. Дмитро Бортнянський залишається на посаді капельмейстера при "малому дворі".
Навчаючи музиці Велику княгиню, Бортнянський повинен був заповнити прогалину в нотному матеріалі. І він з честю виходить з цього становища, підготовлює для Марії Федорівни цілий альбом сонат, призначених для виконання на фортепіано, клавесині і клаві-корді. Цей подарунок мав величезний успіх і у відповідь 30 квітня 1785-го року Дмитрові Бортнянському був наданий перший у його житті, поки що не високий, але все-таки, чин - колезького асессора, по армійському рахунку рівноцінний майорському.
Сонати з альбому Бортнянського приваблювали мелодійністю, особливо втих місцях, де серед музичних побудов типово італійського характеру з являлись мелодії і фрази з відомих російських або україн-ських пісень.
В цей період Бортнянський викладав музику також і у Смольно-му інституті шляхетних панночок, і у сухопутному Шляхетському корпусі. Обидва ці навчальні заклади мали великі традиції в галузі драматичного мистецтва. Все це сприяло тому, що музичний театр у Павловську був одним зведучих у Росії. Саме тут була написана Бортнянським на замовлення Марії Федорівни у 1786-му році коме-дійна опера "Свято сеньйора".
Всі основні артистичні сили двору приймали участь у "Святі сеньйора". Успіх цієї опери, вправна гра акторів, а головне - чудова музика викликали бажання випрбувати сили учасників у новій опері, більш об ємній і складній. Марія Федорівна замовила Лафермьєру лібретто. Вже в липні воно було готове. Тут же була написана і му-зика - Бортнянський не заставив себе чекати. Оперу назвали -
- 21 -
"Сокіл". Композитору згодились де-не-де мотиви італійської опери
"Алкід", яку він поставив в Модені.
Прем єра "Сокола" відбулась 11 жовтня 1786р. Постановка показала віртуозну майстерність російського маестро, що виписав окремі арії і балетні вставки витончено і професійно. Теплота музики, розкованість і навіть грайливість були легкі для сприйняття, а досконалість форми зробила "Сокіл" хрестоматійним твором. Ця опера ставилась в багатьох приватних театрах того часу.
Рівно через рік в стінах Павловського театру прозвучала нова і остання з "французьких" опер Дмитра Бортнянського - "Син - су-перник або Нова Стратоніка". Це була, мабуть, єдина опера-серіа, написана російським автором, де одночасно помітні і елементи опери-буффа.
"Син-суперник" ставився надзвичайно пишно. Декорації вимальовувались довго і ретельно. Костюми були надзвичайно феше-небельні. Марія Федорівна зі згоди чоловіка розпорядилася видати акторам всі фамільні дорогоцінності. І все це сяяло зі сцени різноко-льоровими променями і прикрашало виставу. Не обійшлося і без кур-йозу. Іван Долгоруков, співаючи арію дона Карлоса, зробив різкий рух, нитка в погоні обірвалась і на підлогу посипалися дорогоцінні прикраси. Оркестр затих. Зал зачаїв подих. Великий князь Павло Петрович вчепився в бильця крісла. Але тут же махнув рукою на знак того, щоби виставу продовжували. Наступаючи на скарби, актори дограли третій акт.
"Син-суперник" став тріумфрм Бортнянського. Але це була і лебедина пісня композитора у оперному жанрі. Більше опер ство-рити йому не прийшлося.
Задумав Бортнянський написати оперу на популярний у ті роки сюжет "Поль і Вірджинія". Але здійснити задумане було не-можливо. Служба знову ж таки заставляла відволікатись на різні дрібниці. На вимогу двору Дмитрові Степановичу прийшлося перекласти окремі номера з "Сокола", які тепер повинен був вико-
- 22 -
нувати духовий секстет. Вцей час композитор працював над знаменитим в майбутньому Квінтетом, концертом для чембало з оркестром, трьохчастинною Концертною симфонією. Навсіх придворних святах звучить музика Бортнянського. Часу на написання "Поля і Вірджінії" немає. Прийшлося обмежитися рядом романсів на французькі тексти. Романси Бортнянського стають його новою візитною карткою для входу в кращі салони Петербурга. "Збірник романсів і пісень" побачив світ у 1793р.
В зв язку з постійними сварками між Марією Федорівною і Павлом Петровичем плин музичного життя у Павловську було пору-шено. Уже ніхто не замовляв композитору опер. Павло з головою поринув у воєнну справу. Але і на цьому поприщі музика Бортнян-ського зіграла свою роль. Найпопулярніший воєнний марш того часу "Гатчинський" був написаний саме Бортнянським.
Марія Федорівна подарувала Бортнянському у власність ділян-ку землі у Пваловську. Так він став власником "дачі". Композитору в той час було 45 років. Він був постійно зайнятий придворною служ-бою. Часу на творчість не вистачало. Грошей не вистачало на утримання господарства. Крім того, він відчував деяку творчу кризу. Це його дуже пригнічувало. Адже пройшло майже двадцять років після повернення його з Італії, а він до сих пір залишився на найниж-чій музичній посаді при "малому" дворі.
Але скоро настали великі зміни. 6 листопада 1796р. померла цариця КатеринаІІ. Буквально в наступні дні - не роки - друзі і на-ближені Павла Петровича (нового імператора) отримали важливі державні посади і великі винагороди.
ПавлоІ доручив своїм підданим привезти з Москви з Успен-ського собору Кремля всі регалії для вінчання на царство. Такого ще не бувало. Вінчання завжди проходило у Москві.
Але Павло мав свій план. Він збирався здійснити обряд покла-дання імператорської корони на прах свого батька, вбитого трид-
- 23 -
цять з дишнім років тому і не встигнувшого коронуватися - ПетраІІІ. Цим він ніби демонстрував справедливість.
Задумане дійство повинно було вразити всіх. Павло одразу згадав про Придворну хорову капелу. Співати під час покладання царських регалій повинен найкращий в імперії хор.
ПавлоІ викликав до себе директора капели. Йому доповіли, що після смерті Марка Федоровича Півторацького ось уже півтора року на цій посаді нікого немає. Павло вирішив справу миттєво. На п ятий день свого правління він підписав указ, в якому призначив Бортнян-ського управляючим капели і дав йому новий чин - колезький радник, що відповідало полковнику. Це було 11 листопада.
18 листопада на цвинтарі Олександро-Невської Лаври була роз-крита могила з якої були вилучені останки ПетраІІІ. 25 листопада, приведені до ладу, вони були
Loading...

 
 

Цікаве