WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

йому при створенні "Свіччиного вісілля". Події у драмі змальовано так яскраво і виразно , що відчуваєш себе ніби аж їх свідком , безпосереднім учасником .
У "Свіччиному весіллі" ще раз прозвучала тема козацтва, захисту волі і батьківщини, тема ледь намічена в "Ярославі Мудрому" образом Журейка, який тікає на південь, де ли , орди кочові, а згодом стане Руськая держава".
Козацький ватажок Кмітич хоч і побіжно, але дуже рельєфно окреслений у п'єсі. В ньому відчувається вільний лицарський дух козацтва . Кмітич дає гідну відсіч литовським вельможам , відстоюючи честь тих , хто взяв на себе "нелегкиий обов'язок і труд" шаблею й сохою далекі наші межі боронить". Тільки Кмітич заступається за ображену воєводою Гільду. На її докір, що "нема в Литві вже рицарів, щоб меч свій підняли за жінку та за правду, " гордо відповідає :" В Литві нема, а на степу ще є. " І вирушає до Вільпи обстоювати права киян і честь Гільди.
У драматичній поемі "Свіччине весілля" І.Кочерга змалював волелюбний народ, який століттями через криваві битви з поневолювачами трудно , але впевнено йшли до своєї свободи.
Тема: Юрій Яновський - "лицар культури нації". Романтичний роман у новелах "Вершики".
Мета:
(навчальна): ознайомити студентів з творчістю Юрія Яновського.
(виховна):
Вид заняття: лекція.
План
1. Життєвий і творчий шлях Юрія Яновського
2. Творчість Ю.Яновського.
3. Романтико-героїчне зображення подій громадянської війни у романі "Вершники":
а) жанрова своєрідність роману,
б) особливості композиції "Вершників",
в) образи роману,
г) мова і стиль твору.
Література:
1. Українська література: 11 клас / За ред. Р.В.Мовчан. - К., 2000. - С.104-125.
2. Непорожній О.С., Семенчик І.Р. Українська література: Підручник для 11 класу. - К., 1993. - С.156-170.
Ю.Яновський
Народився 27 серпня 1902 р. в с. Майєровому на Єлисаветградщині в заможній селянській родині. До 5 років жив у діда Миколи, який мав 180 десятин землі, великий будинок, розкішний вишневий сад. Там пізнавав нехитру науку жити на цій землі. Дід любив онука надзвичайно. Ще першим учителем був сільський коваль і тесля, який "розповідав чимало пригод - власних і чужих", "знав безліч казок", навчив "любити дерево і людські руки біля нього", - як запише Яновський у своїх "Коментарях до книжок".
Коли підріс, віддали до монастирської школи, потім до земської в с.Нечаївка. Добру освіту здобув у Єлисаветградській реальній школі. На той час це був досить солідний середній навчальний заклад у повітовому місті. Його закінчили М.Садовський, П.Саксаганський, Г.Юра, Є.Маланюк, В.Винниченко...
Жив у родичів Вільчинський, аж поки після повернення з фронту батько купив у Єлисаветграді будиночок. То були часи революційних потрясінь в Україні. Перед очима Юрія відбулося чимало подій: мітинги на майдані, тачанки батька Махна, загони Шкуро, Григор'єва, Марусі Никифорової, червоні прапори, свист куль, залита кров'ю бруківка. Навіть довелося брати участь у санітарній дружині, організованій у класі. Ці події навіки вкарбувалися в пам'ять, живуть у повісті "Байгород".
З 10 років почав писати вірші російською мовою. Знала цю Юрину "таємницю" мама, якій так і не вдалося вберегти його перші дитячі рукописи.
Після закінчення з золотою медаллю "реали" служив у різних установах Єлисаветграда: статистичному бюро, робітничо-селянській інспекції, управлінні народної освіти. То було не дуже цікаво. Але з цим містом пов'язана і приємна подія: перше юначе кохання.
Із 1922 р. Ю.Яновський у Києві. Два роки провчився на електромеханічному факультеті Політехнічного інституту. Хотів бути морським інженером, будувати кораблі і пароплави. Підробляв собі тим, що з Подолу до Єврейського базару возив на собі дрова. Жив бідно: в ті роки не було в нього білизни і простирадла, укривався драним кожухом, жодного разу в кімнаті не топив. Однак був дуже гордим: "Я входив у життя в драних австрійських черевиках, у котрих взимку бувало повно снігу, міцно затиснувши олівець у руці, широко розплющивши очі на всі чуда світу, котрі малювала мені моя дурна уява".
Інженером не судилося стати. Зате вже там, у Політехнічному, почався його шлях у велику літературу.
1 травня 1922 року в газеті "Пролетарська правда" надруковано першого вірша "Море" (російською мовою за підписом Георгій Ней). Радості не було меж. Михайло Семенко, відомий київський поет, лідер футуристів, завідувач літ частини журналу "Більшовик" помітив нове ім'я, захотів познайомитися... Так і був Ю.Яновський залучений до літератури. 1924 р. газета "Більшовик" видрукує його українську поезію "Дзвін", автор стане позаштатним кореспондентом цієї газети. Там з'являтимуться нариси письменника.
Звичайно ж, бере участь у футуристичному русі, як член "Комун культу" і "Жовтня" відвідує різні зібрання й диспути. Саме тоді вчився позбуватися стереотипів і шаблонів, шукати власної стежки, вносити в оповідання і вірші свіжий дух, фантазувати, мріяти - вічний неспокій передався йому від патрона Михайла Семенка. В ті роки заприятелював із Миколою Бажаном - разом працювали репортерами.
Невдовзі М.Семенко виїхав до Харкова, очолив там сценарний відділ Всеукраїнського фото кіноуправління (ВУФК). Як і обіцяв, "перетягнув" туди М.Бажана і Ю.Яновського. Саме в Харкові, тодішній столиці кипіло літературно-мистецьке життя... Там були В.Еллан-Блакитний, О.Вишня, П.Тичина, М.Куліш... там близько зійшовся з О.Довженком, відчув у ньому споріднену душу. 1925 р. з'являється перша книжка оповідань Ю.Яновського "Мамутові бивні". Він стає редактором ВУФКу. Мистецтво кіно, яке щойно зароджувалося в Україні, вабить багатьох письменників. Сценарії пишуть і Яновський з Бажаном. 1926 р. за сценарієм Юрія Івановича навіть ставиться фільм "Гамбург".
Того ж року він уже в Одесі, на посаді головного редактора кінофабрики. Через його редакторський портфель пройшли фільми "Тарас Шевченко" і "Тарас Трясило"П.Чардиніна, "Борислав сміється" Й.Рони, "Вася-реформатор", "Сумка дипкур'єра" О.Довженка. По суті, Ю.Яновський був художнім керівником Одеського "Голівуду". На тлі загальної маси це була особистість яскрава, неординарна. Це стало однією з причин звільнення його з посади в серпні 1927 р.
Юрій Іванович їде до Харкова. Журнал "Вапліте" видруковує його повість "Байгород". 1928 р. з'являється книжка поезій "Прекрасна УТ" (Україна трудова", роман "Майстер корабля", який наробив чимало галасу серед тодішньої критики, особливо офіційної, партійної. Цей твір, а також цикл нарисів "Голівуд на березі Чорного моря" створена на основі досвіду роботи редактором кінофабрики.
Тоді ввійшла в його життя Тамара Шевченко, актриса театру "Березіль" Леся Курбаса. Через нелегкі випробування долі пронесли вони чистоту і ніжність перших зустрічей, оберігаючи від сторонніх очей під зовнішньою стриманістю і трохи дивним звертанням на "Ви". І хто знає, коли б зупинилося серце Юрія Яновського, якби поряд багато років не було Тамари Юріївни...
У 20-ті роки Ю.Яновський належав до тієї харківської молоді, що групувалася довкола М.Хвильового, підтримувала його сміливі заклики орієнтуватися на "психологічну Європу", прокладати самостійний шлях новій пролетарській літературі,
Loading...

 
 

Цікаве