WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

французькою королевою і переїхати до Парижу - а там, не як у Києві, "доми холодні, вулиці брудні", там "ні кравців, ні крамарів путящих".
Владна сила любові до батьківщини струмує в калоритному образі Свічкогаса. Це веселий монах, любитель випити й пожартувати з дівча-тами. За надмірну прихильність до чарки він попадає із книжних списателів у свинопаси. Тоді тікає разом з варягами, подорожує, воює, плаває морями. Свічкогас стає вельможним багатим рицарем, але не може втопити у вині, заглушити дзвоном золота любові до рідного краю і повертається до Києва:
Стужився я за цвітом рути-м"яти,
За Києвом знудився у сльозах. . .
Ладен я свині пасти в цих ярах,
Ладен я свічки гасити по церквах,
Ніж рицарем вельможним і багатим
Розкошувати по чужих краях!
Це й не дивно, бо як каже Сильвестир:
Хто вип'є раз дніпрової води,
Тому ніколи Київ не забути.
Точними, глибокими афоризмами пересипано всю драматичну поему "Яро лав Мудрий" - це небачене багатство думки та краси, що коли навіть нічого не хочеш почерпнути з нього, не будеш нагинатися, то й тоді однак, щось візьмеш із собою на все життя.
"СВІЧЧЕНЕ ВЕСІЛЛЯ"
Так народу судила історія - жити, перемагаючи варягів. А ворогів - ой як же рясно було в минулому землі нашої! Сунули вони чорними натовпами, зваблені родючими ґрунтами, багатством лісів і надр земних, достатком ї міст і сіл.
Дзвенів меч Ярослава в битвах із печенігами, водив Ігор полки на половців, розбив Олександр Невський псів-рицарів. Віки татарської чорної неволі виніс наш народ, та зберіг свою душу. І ось прийшли в Київ литовські князі. Змучений віковим ярмом, обезкровлений, знесилений народ не зміг відразу дати ім. відсіч, не зміг - але й не скорився.
Вивчаючи акти Литовсько-руської держави, Кочерга знайшов грамоти князів про заборону світла в Києві: "Коли я випадково потрапив на мотив "заборони світла", мотив, що послужив темою для цієї драми, мене захопила в ньому можливість змалювати барвисту картину суто міського життя і соціальної боротьби в стародавньому місті, а на цьому мальовничому тлі створити узагальнений образ боротьби України за свою волю і самобутню культуру".
Отже, сюжет драми навіяний історичними документами про "заборону світла" і про боротьбу київських міщан проти неі.
. . . Київ 1506 р. Це вже не те оспіване в "Ярославі Мудрому" світле, казкове місто, що сяє золотом і вогнями. Київ похмурий і темний, бо люду заборонено навіть свічці світити - аби, мовляв, не запалити міста, а насправді для того, щоб відчули ремісники, трударі - "чорні люди", що вони-хлопи, темні, безправні та безсилі. Однак народ не примирився ні з темрявою, ні з неволею.
У п'єсі "Свіччене весілля" Кочерга показує, як з боротьби за право на світло розпочалася боротьба за волю, як із вогника свічі розгорілася пожежа народного повстання:
Коли добром ніхто не дасть нам світла,
Його здобути треба - молить,
Бо без борні нікчемні всі молитви.
І свічки мирної не варта та крайна,
Що в боротьбі ї не засвітила.
У "Свічченому весіллі" наскрізним образом, навколо якого обертається події, е образ світла. Так, темному ремісницькому Подоллю протиставляється сяючий вогнями замок воєводи. Урочисте запалення цехових свічок на весіллі Свічки - це ніби спалах непокори в серцях люду. Жорстокий присуд воєводи осліпити Івана, аби не бачив більше сонця, білого світу, теж пов'язаний з образом світла. Нарешті слабенький вогник свічі в ліхтареві, який крізь бурю проносить Меланка, щоб урятувати свого коханого, теж символічний.
Зваблива й світла, неначе промінь сонця, Меланка чарує всіх - від подруг до свавільного князя Ольманського. Щира та вірна в коханні до Івана, вона відкидає залицяння всесильного каштеляна-управителя замку. Постать Меланки оповита високим трагізмом. Сила кохання, прагнення врятувати життя Свічки змусила ї після довгої і жорстокої внутрішньої боротьби згодитись пожертвувати дівочою честю. І все ж вона врятувалась від князя. Мужня дівчина гине, та ї смерть запалила на боротьбу весь народ. Образ Меланки - це символ світла, кохання, вірності.
Не може не зворушити трагічний шлях дівчини від воєводного замку до темниці, де чекає на смерть ї наречений, шлях, коли вона береже, більше ніж власне життя, вогник свічі, який має врятувати життя Іванові. Та цей символ має набагато ширше й значиміше звучання.
На це вказував у передмові до п'єси сам автор: "Образ Меланки, дівчини, яка приносить тремтячий, але незгаслий вогник крізь бурю і терни своєї весільної ночі. . . , є поетичним символом України, що "з тьми віків та через стільки бур" пронесла незгаслим живий вогник своєї волі й культури. . . "
У драмі світло протиставляється темряві, трудове Подолля - горі, де стоїть замок воєводи. На цьому протиставлені, власне, й побудована вся п'єса. Мужнього й відвертого зброяра Свічку обурюють князівські утиски, кривда, неправда. Він поклав собі повернути місто вкрадене воєводою світла. Задля киян-бідняків юнак наважується пробратися в замок і викрасти грамоту-привілей, дарований Києву князем Олександром. Свічка гордо відкидає пропоновану воєводою угоду: поверни лиш привілей і будеш живий та вільний, хоча й без світла. Відкидає, бо не тільки особистим щастям живе людина. Відкидає, бо лине думкою в майбутнє. Тому й проголошує упевнено:
Хоч не мені - для вільного народу Колись зоря займеться світова.
Мужній і сильний Іван Свічка щиро та ніжно кохає казково прекрасну Меланку. Коли зброяра, зв"язаного, тягнуть на розправу, він звертається до друзів: "Благаю, бережіть мою єдину". У відповідь йому пролунала урочиста, як присяга, погроза панству: "Постривай! Ще не скінчилося Свіччине весілля!"
Свічці, його побратимам-цеховикам протиставлені воєвода, каштелян князь Ольманський, литовські рицарі. Який же темний і зловісний їхній світ, нехай і осяяний безліччю свіч!
Жорстокість, деспотизм, насильство. Таким життям живуть і воєвода, і рицарі. Щоправда, драматург не малює їх під одно чорними фарбами. Усі вони - живі люди, зі своїми характерами, звичками.
Підступний і жорстокий князь Ольманський. Його скорила краса Меланки. Уперше побачивши дівчину, він захоплено вигукує: "Яка ж краса чудова!", "Вся вона палає, як заграва, як світова зоря!" Але тут чу-ється не щире захоплення, схилення перед красою, а вибух сліпої при-страсті, тваринна жага оволодіти тим, що сподобалось.
В усьому замку панують брехня, підозра, насильство і розпуста. Дружина Кезгайла-Рузя зраджує чоловіка з журою, сам воєвода тішиться з полонянами.
Найближче до трудового люду стоїть дружина воєводи Гільда. Вона заступається за покривджених, допомагає Свічці здобути привілей, запалює вогник у Меланчиному ліхтарі. З воєводою Гільда тримається гордо, з презирством його гульбища та розваги. Це й не дивно - адже вона родом , як і Свічка, із ремісників , дочка кутногорського цехмайстра-збояра. Воєвода завдає її в монастир.
Юрист за освітою, Кочерга чудово знав стародавнє законодавство, життя і побут міст , ремісничі цехи . Це добре прислужилося
Loading...

 
 

Цікаве