WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

барвах, у ніжній музиці чи одухотворе-ному камені.
Ярослав Мудрий... Цікава й складна, дуже суперечлива постать. Жорстокий войовник і мудрий книголюб, творець першого зведення руських законів -" Руської правди " і князь , що залізничною рукою скарав в уособній боротьбі навіть найближчих родичів. , лукавий політик і будівничий.
Туди, в ті сиві роки полинув думкою і поетичною уявою Іван Кочерга Постать Мудрого князя, зацікавила його тим, що була непростою, велиликою і суперечливою.
Драматична поема "Ярослав Мудрий" - твір складний для розуміння, бо ж ніщо дорогоцінніше не лежить на поверхні. Він наснажений глибокою думкою.
Які всі найкращі історичні драматурга, драма " Ярослав Мудрий", заглиблена в праісторію нашого народу, полум'яному патріотизмові, любові батьківщини, перед лицем якої меркне, як свіча перед сонцем, це дріб'язкове, несуттєве, другорядне.
У п'єсі немає єдиної стрижневої сюжетної лінії, навколо якої розгорталися б події. Всі сюжетні лінії твору переповнюються в образі князя, всі найважливі проблеми безпосередньо зацікавлять його.
Це й мудра, хоч і спірна , філософська думка -" раніш закон а потім благодать", це й гострий конфлікт між прагненням помсти та почуттям патріотизму, це й місце науки та мистецтва в житті.
Низка окремих більш або менш пов'язаних між собою ліній та епізодів у цілому створюють яскраву, широку панораму тогочасного життя, розкривають ідейний задум твору . Коли розглядати композицію твору, поведінку героїв , прекрасні пейзажі, вдивитися в образ Ярослава Мудрого , перед на ми постане ідея-моноліт-любов до батьківщини, безмірна, неосяжна, любов.
Однак вона притаманна не тільки Ярославу Мудрому . Князь лише один героїв, в образах яких розкривається полум'яний патріотизм людей землі Руської.
Наші далекі предки пишалися своєю вітчизною. Згадуваний у драмі Іларіон, монах і письменник, автор "Слова про закон і благодать ", гордо казав, що живуть русичі, не в худе бо й не в неведоме земли", но в русской, яже ведома й спьішима всеми ко земли". І справді, Русь була на той часнаймогутнішою і найюілбшою державою Европи.
Помисли, думки, й діяння Ярослава спрямовані на те, щоб возве-личити Київ, зібрати під його корогви всю Русь, зміцнити княжу владу.
Мріяв він також "нарядити свою державу, просвітити її, прекрасити чудовими храмами, будівлями. Для того привозив іскусних майстрів із греків, учнів своїх людей будувати, купував і переписував у монастирях книги, та й сам князь , книгам прилежа почитая часто в день й в нощи.
Таке, здавалося б, природне почуття, як любов до батьківщини, жило в душі Ярослава дуже непросто. Воно готувалося у внутрішніх суперечностях, у боротьбі. Князь рішуче виступає проти варягів, які служили Києву, а принагідно грабували його.
Давай вже цих ярлів без землі!
Пройшли часи Еймуда і варягів,
Які на Русь по золото плили, -
гнівно проголошує він. Але не і в ньому тече кров варяга. Дружина його, княгиня Ірина, - шведська принцеса Інгігерда. Та й улюбленицю свою, дочку Елизавету, князь віддає за норвезького кондига, варяга Гаральда, щоб мати надійних союзників.
Проте вважає Ярослав себе русичем, він пишається, що його мати руська, дарма що вона рабиня. Більше того, він рішуче відкидає легенду про варязьке походження Русі:
Мені не треба пишних тих казок,
Що предків нам шукають десь за морем,
Народ мій тут, на рідних цих просторах,
Від Києва, до Ладоги живе.
І не заброд Ісландії суворих. -
Мене своїм він предком назове!
Ярослав мріє про мир, спокій, про щастя будувати, прикрашати землю, опанувати книжну премудрість - а життя владно ламає його наміри і примушує братися за меч
Раніш закон, а потім благодать. . .
Спочатку треба зміцнити державу. І князь веде полки про печенігів. А вже висівши - хоч на недовгий час - з бойового сідла, береться будувати храми.
Раніш закон, а потім благодать. . .
1 творець " Руської правди" вважає, що задля закону можна поступитися " благодаттю" - правом на життя і щастя "маленької" людини. Тому, коли варяг забиває брата Милуші і намагається покривдити її саму, Ярослав присуджує лише сплатити подвійну виру (Вира - викуп за вбивство).
Народ не погоджується з цим: "То неправий суд". І ось уже блиснув ніж каменщика Журейка, і впав вбивця-варяг. Князь поклявся скарати Журейка, і той тікає на Причорномор'я, у далеку Тмутаракань.
Та каменщик не менш ніж князь любить свою вітчизну. Він бачить, що Ярослав потрібен Русі, дбає про неї, живе нею. Тому дізнавшись про змову варягів і Ірини проти князя, викриває зрадників. Він і вдруге рятує Русь та Ярослава. Коли печеніги рушили на Київ, Журейко мчить у Новгород і приводить полки йому на допомогу.
Цікавий у своїй монументальності й трагізмі образ Микити - суворого й похмурого, хоч і молодого ще монаха. "Зело прехитрий майстер і в чудному художестві велик" малює заставки і мініатюри в книгах. Милуючись малюнками, молода князівна Елизавета захоплено вигукує:
Яка краса! Як барви всі согласно
В один вінок на золоті сплелись!
І ніхто не знає, що вогонь помсти й ненависті палає в душі молодого художника й монаха. Микита-син новгородського посадника Коснятинз скривдженого Ярославом. Він живе прагненням відплатити за батька та за весь Новгород. Власне, і в Київ, у палати князя, прийшов він, щоб
помститися.
Микита бачить бентежну душу Ярослава, розуміє, що той мріє про могутній Київ, а піднімаючи меч, прагне миру, щоб зробити місто й державу найпрекраснішими в світі. І син новгородського посадника тамує свій гнів, ховає глибоко на дно душі жадобу помсти.
Та ось Микита довідується, що Ярослав скарав на горло Коснятина. Він гнівно звинувачує князя, що той "кривдою і смертію завжди платив", усім, пророчить Ярославу самітність і загибель.
Ярослав з гідністю відповідає монахові, що його батька скарав, бо той "порушив спокій на Русі". Тому князь не визнає себе винним. Адже чинив він це не для власної користі, а в ім'я блага народу, батьківщини. Схвильовано і піднесено лунають його слова:
. . . вищих я не відаю скарбів,
Ніж мирний труд і щастя в мирнім домі,
Які весь вік я чесно боронив.
І поки жив, стояти я клянусь
За руську правду і єдину Русь!
Микита розуміє правду Ярослава і, облишивши намірпомститися, вирушає в далеку подорож. Коли ж, повернувшись, застає князя і Русь у біді, йде на битву з печенігами й віддає своє життя за Київ.
Письменник з особливою теплотою й любов"ю малює образ древнього пречудового міста. Уже з ремарок постає перед нами його світла велич. З палкою любов'ю говорять про рідне місто герої. Перші слова п'єси - натхненна молитва Сильвестра:
Благослови, господь, державний Киів,
Що на горі над голубим Дніпром
Пильнує мир і всі труди людські...
В уяві Елизавети місто постає як картина казковоі краси:
А Киів наш-зелений і прозорий!
Дніпро широкий. . . кучеряві гори,
Палати білі, бані золоті. . .
Де ще красу подібную знайти?
Анна журиться, що щ доведеться стати
Loading...

 
 

Цікаве