WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

рідного народу. Він іншими очима поглянув на українську літературу, історію, і задум написати щось українською мовою опанував його душу . Треба сказати ,що після 1917р. письменник неодноразово звертався до тем з української історії. Але, як пише він в одному листі, " щоразу заважала ота нещадна вимогливість до обраної теми - то сюжет зда-вався не досить органічним для української п'єси , то вимагав довгочасного вивчення епохи, стилю, старої мови, бо я здавна мріяв про історичну драму з життя українського міста".
2. У 1925р. після кількарічної перерви в творчості драматург напи-сав першу п'єсу українською мовою й на українську тему - дотепну, веселу , іскристу , а разом наснажену гуманістичним духом романтичну комедію " Фея гіркого мигдалю ". Та це був лише перший крок у здійснені наміру драматурга-створити історичну драму з життя України.
І. Кочергу найбільше цікавили ще не прочитані сторінки минулого. Тож, оглядаючись на багату бурхливими подіями історію України , він зупиняє свій погляд на величному в своєму трагізмі часі, коли було придушено славнозвісну Коліївщину, гайдамацьке повстання 1768р.
Іван Антонович, ґрунтовно вивчав історичні джерела, звертається до періоду Коліївщини і створює в 1927р. історичну драму "Алмазне жорно".
П'єсу цю було написано до конкурсу на честь десятиріччя Жовтневої революції. Вона часто виставлялася на кону багатьох театрів і мала вели-кий успіх.
У 1928р. була написана перша на сучасну тематику п'єса "Марксу пеклі" . І. Кочерга звертається до народної легенди про козака Марка (Марко Пекельний , або Проклятий ) , котрий наводить у пеклі лад розганяє чортів за що його повертають із пекла до життя. Після виходу "Марка в пеклі" І. Кочерга починає ще пильніше приглядатися до події сучасності. Певно, щоб бути ближче до людей з їхніми турботами, радощами й болями, І. Кочерга 1928р. переходить працювати до редакції газети "Робітник".
На матеріалах життя села він пише п'єси:" Натура й культура", "На-вчила доля - де шлях до волі", "Про що жито співає" та інші. Свого часу ці п'єси охоче ставилися на сценах самодіяльних колективів Найчисельнішою стороною їх була злободенність, але художній рівень п'єси був невисокий. А проте й вони становили певний внесок у літературу і театральне мистецтво.
В українській драматургії тоді намітилися дві течії - побутово-реалі-стична та героїко-романтична.
Перша брала початок у творчості І. Котляревського , І. Карпенка-Карого, М. Кропивницького , витоки другої були в драмах Л. Українки , окремих п'єсах М. Старицького, І. Карпенка-Карого.
Героїко-романтичну течію продовжила й перетворила в могутній потік молода генерація драматургів , які прийшли в літературу після 1917р. М. Куліш, А. Головко, Ю. Яновський, О. Довженко.
І. Кочерга стоїть в одному ряду з цими великими талантами. Осяяні світлом романтики, сповнені краси, багаті на образність твори, що вабили й ваблять душу людини, принесли йому безсмертну славу.
3. Не звичайна доля судилася історичній драмі І. Кочерги " Свіччине весілля "(1930р. ), задум якої так довго виконував драматург. Ця п'єса
пролунала на всю Україну . їй ще тоді, у 30-х роках, показало чима-ло обласних театрів, з великим успіхом пройшла вона пізніше і в Ки-ївському драматичному театрі ім. І. Франка.
Успіх окрилив письменника, який ще з більшою енергією береться до праці і створює нову філософську комедію " Майстри часу". Закінчивши п'єсу, І. Кочерга подає її в Головний репертуарний комітет Народного комісаріату освіти. Автор мріє побачити свою п'єсу на сцені. На нещастя "Майстри часу" попали до рук якогось холодно лобового чиновника від літератури , і той , недовго розмірковуючи , заборонив постановку п'єси . "Майстри часу" були твором незвичним, оригінальним щодо художньої думки, глибоким за змістом. Отож і не дивно, що, не зрозумівши сміливого новаторства письменника, інтелектуалізму твору, працівники не дозволили ставити комедії.
Та саме в той час відбувався всесоюзний конкурс на кращу п'єсу і Іван Антонович, переклавши комедію російською мовою, надсилає її, щоб приховати своє авторство, знайомому в Ленінград, а той під псевдонімом - на конкурс.
Оцінка журі була високою і справедливою. З тисячі двохсот п'єс, що надійшли на конкурс, було відзначено п'ять. І. Кочерги за "Майстрів часу" одержав третю премію, другу за п'єсу "Загибель ескадри" - Корнійчук, першої премії не було присуджено нікому. Це принесло І. Кочерзі загальне визнання та славу. Комедію було перекладено багатьма мовами.
Після цього Іван Антонович переїхав до Києва, дістав можливість цілком віддатися улюбленій літературній праці.
Стриманий, відлюдкуватий від природи, він починає брати активну участь у громадському житті, в діяльності Спілки письменників України.
В роки війни І. Антонович перебуваючи в евакуації в Уфі, продовжує активну громадську і творчу діяльність, редагує газету "Література і мистецтво". В цей час він створює кілька п'єс- "Чаша" (1942р. ), "Нічна тривога" (1943р. ), "Китайський флакон" (1944р. ).
4. Вершиною творчості І. Кочерги стала драматична поема з життя Київської Русі "Ярослав Мудрий ", написана в 1944р. У 1946 р. в Харкові було поставлено спектакль, відзначений Державною премією. Проте сам автор п'єси, хоч як дивно, лауреатом не став.
В останньому творі " Пророк" І. Антонович звертається до образу великого Кобзаря.
Під пером драматурга Т. Шевченко постає пророком, а водночас - простою земною людиною, яка прагне звичайного людського щастя, кохання шукає близької та рідної душі. І. Кочерга звертає пильний погляд на ті життєві стежки Кобзаря, які залишилися в тіні, не висвітлені ні художнім словом , ні наукою . П'єса " Пророк", на жаль, не побачила сві-тла лампи...
Е. Антонович горів багатьма творчими задумами . Він мріяв створити п'єсу про великого українського музику Максима Березовського, трагічна історія життя якого невідома ще й досі. Це мала б бути ще одна цікава й нова сторінка нашого минулого. Та цьому замірові не судилося здійснитись. 29 грудня 1952 р. творця прекрасного не стало.
"ЯРОСЛАВ МУДРИЙ"
У блакитному тумані потонув розлогий лівий берег Дніпра, луги з незнайомою травою, молоденьке переліси. На правобережних крутогорах, порослих дрімучим лісом, порізаних ярами, грають перші ласкаві проме-ні. Біля підніжжя гір розметався пречудовий, як казка, Київ. Над ним повис тихий перелив церковних дзвонів, височать золоті баші храмів.
Осібно - сніжно-білі князівські палати, оточені муром, торжище. Недалеко зводять різьблені верхів'я - боярські тереми, аген далі біліють хатки простолюду.
Був початок 21 ст. , і не сяяло ще на сонці білокам'яне диво Софії, і не розчинялися гостинно перед далекими подорожніми Золоті Ворота.
Ми немало знаємо про давні часи. Повідають про них і древні лі-тописи , й мудрі науки - історія , археологія . Та , мабуть , найповніше донести дух тих предковічних часів оживити наші знання може тільки мистецтво з його могутньою зброєю - художнім образом, втіленим у громозвуковому слові чи сонячних
Loading...

 
 

Цікаве