WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат

Життя і творчість Івана Кочерги - Реферат


Пошукова робота
на тему: Життя і творчість
Іван Кочерга.
Твори "Свіччине весілля", "Ярослав Мудрий".
План
1. Життєвий і творчий шлях І. Кочерги.
2. Драматична поема "Ярослав Мудрий - сива давнина історичних подій ХІ ст.
3. Боротьба України за волю і самобутню культуру у драматичній поемі "Свіч чине весілля".
Кажуть , характер людини формується головним чином у молоді роки, під впливом батьків, школи, друзів, улюблених книг. Біографія У. А. Кочерги може бути прикладом цього . Уявімо собі таку картину.
Під час турецької війни ( 1877-1878) , коли голодні російські солдати замерзали на Шипці, далеко від фронту зібралися в теплій кімнаті кілька високих військових чиновників: інтенданти, тиловики. Вони стурбовані. Чимало нагарбали превосходительні злодії. Аякже! Скільки солдатів воює, скільки їм провіанту, одягу, зброї треба! Ану, вкрадь у кожного по карбованцю - це ж сила грошей. А гроші, як вони міркують, - все: шана, слава, успіх.
Та ба, якийсь там штабс-капітан докопався, викрив шахрайство. Що ж тепер буде ? Воно, правда, хто не краде у війську, крім бідного солдата . Але ж це розголос, небажаний, звісно.
Було вирішено купити штабс-капітана, заплатити йому за мовчанку. Та від запропонованих грошей - і немалих! - той відмовився. Йому запропонували величезну суму: сорок тисяч карбованців! І не могли повірити : штабс-капітан відмовився! І подав рапорт по начальству. Кара не забарилася. Тільки покарали. . . самого штабс-капітана. Вигнали його з армії. І це добре , що не судили за наклеп на превосходительства.
Цей штабс-капітан був Антон Петрович Кочерга - батько майбутнього драматурга цікавою людиною була і мати Івана Антоновича. Вона мала дар імпровізувати, і часто малий син при світлі гасової лампи цілими вечорами слухав її розповіді. А вони згодом проросли в його душі буйним нагінням фантазії, невтримної уяви, що носила його на своїх крилах і в чужі країни, і в сиву давнину.
Принциповість і чесність були причиною частих змін місця роботи батька. Врешті Антон Петрович стає залізничним службовцем і почалися нескінченні переїзди. Гуркіт вагонних коліс був малому за колискову пісню, а картини за вікнами сприймалися як дивна казка. Іван змалечку звик до потягів та їхніх гудків , до блиску залізничних колій і семафорів , полюбив чесних і працьовитих людей, які водили поїзди. Не випадково в багатьох його п'єсах місцем дії е залізнична станція, вокзал, а героями -залізничники, як-от машиніст Черевко у комедії "Майстри часу".
1. Бачив малий Іван Кавказ і Середню Азію , Польщу і Україну. Побував у багатьох містах. Та найближчим і найдорожчим був для нього рідний край, Чернігівщина, невелике зелене містечко Носівка, де він народився 6 жовтня 1881р.
Часті переїзди перешкоджали добре познайомитися з малими друзями, міцно, по-хлоп'ячому подружити. Життя Іван більше бачив з вагона, дізнавався про нього переважно з книжок і розповідей батьків. Та ще й хоровитим був малим - отож матуся оточила його невсипущим піклуванням. Так непрохана прийшла до нього самотність. Може, тому й зріс він таким замкненим, сухуватим, навіть відлюдкуватим.
Майбутній письменник дивився на реальне життя крізь призму романтичних уявлень. Тож і шукав красу в екзотиці, в далекому середньовіччі.
Потяг до творчості зародився в І. Кочерги ще змалку, хоч юнак не одразу знайшов себе як митець. Майбутній митець учився спочатку дома. Потім вступив до Чернігівської гімназії, яку закінчив у 1899р. Далі - навчання на юридичному факультеті Київського університеті. На жаль , про ті цікаві часи життя письменника майже нічого невідомо.
Потім потягнулися роки немилої чиновницької служби на посаді ревізора контрольної палати, служби задля шматка хліба - сумна доля, якої мало, з українських дореволюційних письменників пощастило уникнути. Зазнали її і П. Мирний, і М. Коцюбинський, О. Олесь та багато інших.
Перед освіченим, розумним, скромним та працьовитим юнаком відкривався прямий шлях до вищих посад, чинів та орденів. Та не пішов ним І. А. Кочерга. Інша нелегка доля судилася йому в житті.
З дитинства тягнувся він до прекрасного - музики, поезії. Перші кроки на тернистому літературному шляху майбутній драматург зробив у 1904 р. , надрукувавши в газеті "Черниговские губернские ведомости" кілька театральних рецензій. Підписував він їх здебільшого криптонімом "И. А. К. " або іменем одного з героїв своїх майбутніх п'єс - Карфункепь. (Криптонім-псевдонім, утворений з поштових літер прізвища та імені). Рецензій Кочерги, яких надруковано близько 90, відзначаються добрим смаком, розумінням особливостей театрального мистецтва.
Писав Іван Антонович і вірші російською мовою, пробував своє перо в драматургії. Відома, наприклад, його комедія "Девушка с мышкой", яка йшла на сцені й навіть користувалася успіхом у невибагливого глядача.
Вивчаючи правознавство в Київському університеті, Іван Антонович зацікавився стародавнім законодавством, укладом ремісничих цехів, життям середньовічних міст. Пізніше письменник використає ці знання в багатьох творах на теми з вітчизняної історії - "Свіччиному весіллі", "Алмазному жорні". Дворічне самостійна студіювання давньої історії повело І. Кочергу на крилах поетичної уяви в середньовіччя. Він пише п'єсу-казку "Пісня в келиху".
Цю п'єсу молодий драматург мріяв побачити на сцені. Він надсилає свій твір до цензури, щоб дістати дозвіл на постановку. Однак п'єсу не поставили.
Можливо, ця невдача вплинула на Івана Антоновича, може, були й інші причини. Але він надовго замовкає й живе тихо, замкнено, осторонь від бур і гроз життя.
У Чернігові на той час жили відомі вже на всій Україні та й за її ме-жами письменники М. Коцюбинський, В. Самійленко, В. Грінченко, М. Вороний,
М. Чернявський, В. Блакитний. У будиночку Коцюбинського на затишній Сіверській вулиці відбувалися славнозвісні творчі суботи. На. тій самій вулиці відбувалися жив і Кочерга. Та стежки на подвір'я Коцюбинського він не знав.
Отож, кілька років, спочатку в Чернігові, а з 1916року-в Жито-мері, І. А. Кочерга прожив як зразковий службовець, за сумлінну працю і старанність дістав чин колезького асесора, одержав орден Станіслава 3-го ступеня. Писав він тоді дуже мало, переважно театральні рецензії. Але в душі виконував творчі задуми, мріяв про час, коли його твори і справді пролунають, як пісня з келиха.
Не можна сказати, щоб І. Кочерга зустрів революцію захоплено. Замкнена і стримана, сором'язлива людина, далека від бурхливої течії громадського, не кажучи вже про політичне, життя, він прагнув спокою, щоб можна було працювати, творити.
Він одразу ж поступив на державну радянську службу, працював за ревізора контрольної палати в Робітничо-селянській інспекції. Однак він не покидає думки про літературну творчість і невдовзіповертається до неї,
Життя мудро відкрило йому очі на багато що. Близько стикаючись із селянами та міським людом, письменник глибше побачив і зрозумів душу власного народу, трударів. І. Кочерга відчув велич і романтику героїчної історії
Loading...

 
 

Цікаве