WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Життя і творчість прозаїка Бориса Лавреньова - Реферат

Життя і творчість прозаїка Бориса Лавреньова - Реферат

Стівенсона, Діккенса, Сетон-Томпсона. Йомуімпонували такі риси європейської художньої культури, як гостросюжетність і психологізм. Особливо високо він ставив Стівенсона, якого називав "незрівняним" письменником.
Перші свідомі літературні роботи прийшлися на чотирнадцять років, коли під враженням лермонтовського "Демона" і з наслідуванням його за три літні місяці Борисом було написано досить розлогу за обсягом (у 1500 рядків) поему "Люцифер". Про історію зі своїм першим літературним твором Б.Лавреньов згадував наприкінці життя, 1957 року, в процесі написання творчої автобіографії.
"Вложив в тетрадку с переписанной начисто поэмой закладку из георгиевской ленточки для красоты, я отдал ее на суд отцу, преподававшему историю русской литературы, или, по тогдашней номенклатуре, "словесность". Отца я не только любил. С первых сознательных лет я привык глубоко уважать его," - розповідав Лавреньов.
Твір був по-справжньому учнівським - написаним учнем і на учнівському рівні. Про те, як Андрій Пилипович піддав "Люцифера" іронічний та ніщивній критиці, письменник також розповів у "Автобиографии".
"Через несколько дней, вечером, позвав меня в кабинет, отец, указывая на лежащую перед ним поэму, довольно сухо спросил:
- Каким размером э т о написано?
- Я сразу понял, что он не хочет назвать э т о ни поэмой, ни даже просто стихами, и, облизнув сразу пересохшие губы, робко сказал:
- Четырехстопным ямбом, папа!
- Ты уверен? - усмехнулся отец и после паузы нанес удар:
- Э т о, милый мой, может быть, хромой, колченогий, параличный, но никак не четырехстопный и даже вообще не ямб, а каша.
Я стоял, опустив голову.
- Мыслишки кой-какие воробьиные есть, - мягче сказал отец, - но рано лезть на штурм таких тем. Возьми, спрячь! Вырастешь, сам повеселишься, перечитав.
И, ласково потрепав меня по вихрам, вернул тетрадку".
Потяг до поетичної творчості не був єдиним художнім самовиявом Б.Сергєєва. Мешкаючи і навчаючись у Херсоні, він захопився живописом - писав етюди й невеличкі картини, що експонувалися в рідному місті на різних виставках (Є.Сурков), і розглядав можливість присвятити життя малярській справі.
Помітний вплив на Бориса справили знайомство й тісні стосунки зі знаменитими у майбутньому Давидом і Миколою Бурлюками (шлях до дружби виявився дуже коротким - Микола Бурлюк був однокласником Бориса у херсонській чоловічій гімназії) та юним Володимиром Маяковським. Вони збиралися серед таврійських просторів, у Чорній Долині, де знаходилася економія графа Мордвинова. Там, на очах у Бориса Сергєєва, Давид Бурлюк зі своїм нерозлучним лорнетом формулював теоретичні засади модернового художнього мислення.
У Таврії зароджувався вітчизняний футуризм, що на багато років своїми художніми здобутками випередив і визначив розвиток західної авангардової культури. Непересічне враження у Чорній Долині справив на Бориса Сергєєва "совсем еще юный, в рваной черной карбонарской шляпе и черном плаще с застежками из золотых львиных голов, похожий на голодного грача Владимир Маяковский". Б.Сергєєв тоді ще не визначився зі своїм літературним майбутнім і розв'язував ділему: "Для меня, как и для Маяковского, еще не был решен вопрос: вступать ли на тернистый путь поэзии или просто поступить в Училище живописи, ваяния и зодчества?"
Через Бурлюків і Маяковського він роззнайомився майже з усіма тодішніми футуристами, які, завдяки своїй непередбаченості, екстраординарності, складали вагому частку мистецької богеми. Молодий поет з Таврії увійшов до її кола.
Він вслухався у позиції й думки Д.Бурлюка, Северяніна, Шершеневича, Кручених, Третьякова, Хрисанфа, Большакова та інших культових і напівкультових митців початку ХХ століття, ходив й організовував зібрання різних футуристських угруповань, про що пізніше розповів у спогадах "Встречи с В.В.Маяковским".
Там, де Бурлюки й Маяковський, там, де Шершеневич, футуризм й експериментаторство, - там і поезія, пошуки мистецтва в собі й себе у мистецтві. Борис Сергєєв активно почав писати вірші. Щоправда, до "гілейців", "всемирян" (В.Хлєбнікова, Д.Бурлюка, В.Маяковського та ін.) він не пристав. Ближчим видався йому інший напрямок футуризму.
Першу поезію Б.Сергєєва видрукувала херсонська газета "Родной край" весною 1911 року. Розпочалося захоплення однією з течій модерн-літератури - егофутуризмом. Значно пізніше Лавреньов досить іронічно згадував про період свого поетичного дебюту. Він писав так: "Фильтрующийся вирус футуризма быстро проник в самые незаметные щели, поражал самых тихих поэтов. Вирус дробился, меняя очертания, маскировался, принимал вид то "эго", то "кубо", то просто футуризма. Вирус сразил и меня. Я нырнул вниз головой в эгофутуристическое море".
Б.Сергєєв розпочав досить жваву поетичну діяльність. Його вірші з'являлися поруч з творами іменитих та резонансних постатей у російському модерновому мистецтві.
1912 року в альманасі "Жатва" було вміщено кілька творів Б.Сергєєва - легенду "Маки" та низку віршів. Незабаром в альманасі егофутуристів "Мезонин поэзии" видрукувано нові вірші поета-модерніста з Херсона. Є.Сурков, дослідник творчості Лавреньова, свідчить, що у 1913 - 1914 роках видавництво егофутуристів, що мало таку ж назву, як і їхній альманах - "Мезонин поэзии", повідомляло, що мають побачити світ дві поетичні збірки Б.Сергєєва - "Поэмы" та "Воздушный кораблик", але відомостей про те, що ці книжки з'явилися друком, немає.
Входження до літератури не стало для Б.Лавреньова безконфліктним.
Антивоєнні настрої оповідання "Гала-Петер", написаного 1916 року (молодий поет добровільно вирушив на фронт, щоб, як він спочатку вважав, захищати Вітчизну), були гідно поціновані цензурою. Оповідання, вже підготовлене до друку, було заборонено, рукопис вилучено, друкарський набір розсипано.
Боротися з літературою і "не таким мисленням" у нас навчилися давно. Це робилося директивно й безваріантно. Письменників - чи то молодих, як у випадку з Б.Лавреньовим, чи то відомих, як, наприклад, вже у радянський час В.Некрасова, О.Солженіцина, В.Аксьонова та інших, - за розпорядженням "зверху" просто переставали друкувати.
Жовтень 1917 року Б.Лавреньов не прийняв. У ньому письменник побачив руйнацію та загибель країни. Світоглядно, духовно він поділяв загальнодемократичні ідеали лютневої революції. Перспективу побудови "нового" суспільства він спочатку відкидав, уважаючи її (і перспективу, і побудову) алогічною.
Перша реакція Лавреньова на владу більшовиків була різко негативною. Він не хотів жити у тій державі. "После Октября я поехал на юг навестить своих стариков. Душевное состояние у меня было смутное, в голове сумятица и разброд. Мрачные эксцессы, которые мне пришлось видеть перед Октябрем и после, в первые недели, очень разболтали мне нервы. И в первый же день, зайдя в кабинет отца, я спросил у него совета: что делать и как жить дальше? Может быть, стоит уехать на время за границу и
Loading...

 
 

Цікаве