WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Драматургія Григорія Квітки-Основ’яненка - Реферат

Драматургія Григорія Квітки-Основ’яненка - Реферат


РЕФЕРАТ
Драматургія Григорія Квітки-Основ'яненка
2002
Народився Г.Ф.Квітна 29 (18) листопада 1778 р. під Харковом у родовому маєтку - селі Основа (звідси його літературний псевдонім - Основ'яненко). Тут в Харкові пройшло його життя, написані всі його твори. Через хворобливість у дитинстві та патріархальні умови провінції Григорій не здобув широкої освіти в учбових закладах, навчався лише вдома та в школі при монастирі. Однак завдяки своїй обдарованості, самоосвіті, великій пристрасті до освітньо-культурної та письменницької діяльності він піднісся до рівня людей високої освіченості й культури, зокрема став членом Товариства наук при Харківському університеті, членом ради Інституту благородних дівиць; європейська наукова громад кість обрала його членом королівського Товариства антикваріїв Півночі (Копенгаген).
У прийнятій просвітительським дидактизмом і раціоналізмом драматизованій повісті Квітки "Преданияч о Гаркуше" (1841) так визначається програма головного героя, народного месника Гаркуші: "Справить людей и истребить злоупотребления", "у сильного отнять возможность угнетать слабого". Тут відбилися основні принципи програми самого Квітки, хоча він намагався її здійснювати зовсім іншим способом. Гаркушин метод месницької форми встановлення суспільної справедливості й порядку письменник засуджував. Від жанру сатиричних листів Квітка в 20-х роках переходить до написання (також російською мовою) комедій. Комедії Квітки поглиблюють кращі викривальні тенденції листів Повинухіна. В комедіях "Приезжай из столицы, или суматоха в уездном городе", "Дворянские выборы", частина перша, "Дворянские выборы", частина друга, написаних в кінці 20-х років, Квітка викриває не ту або іншу персону чи поміщицьку родину, а певний клас поміщиків, чиновників, з властивими їм всім моральними і політичними поглядами, тими поглядами, які породжувались не випадковими обставинами, а соціальною природою їх життя. В своїх комедіях Квітка відображає характерні риси побуту дворян, чиновників того часу. Його герої в своєму середовищі не соромляться говорити такі речі, яких в іншому оточенні вам не скажуть. Так, вони, як про щось звичайне, говорять про хабар, про те, наскільки вигідно бути справником, суддею і т.ін. Це є проявом їх впевненості, що всі присутні саме так думають, а тому соромитися їх нічого. Хабарі беруть не тільки чиновники, але і їх дружини, що було дуже поширеним в той час.
Гідно уваги, що в комедіях 20-х років Квітка зображує і представників селянства. В його творах навіть є спроби показати взаємини між селянством і дворянством. Причому, що особливо важливо з точки зору перспектив реалізму, письменник в більшості випадків не ідеалізує взаємовідносини між селянством і дворянством.
Спираючись на досвід І.Котляревського-драматурга та авторів інтермедій XVIII ст., на мотиви народної пісенності й гумористики, а головне - на особисті спостереження ("Я собрал главных здешних характеров несколько", - свідчив письменник), Квітка-Основ'яненко створює соціально-побутову комедію "Сватання на Гончарівці" (1835), в якій розробляється гострий життєвий конфлікт: на перешкоді одруженню закоханих Уляни й Олексія стоїть належність нареченого до кріпацького стану, його бідність. Вперше в українській літературі спеціально порушуючи кріпацьке питання, драматург, з одного боку, намагається провести думку, ніби кріпацький стан не страшний для тих, у кого пани - добрі люди. Однак тут же, відбиваючи народний погляд і досвід, він показує, яка репутація кріпаччини й панів-кріпосників склалася в народі: Улянина мати Одарка, жінка з життєвим досвідом, про Олексієвих "добрих" панів говорить дочці: "Хоч вони добрі, та пани! Як-таки се можна, щоб тобі з волі та у неволю". Їх жахає навіть думка, що "поженуть на панщину" дочку. І вона намагається видати Уляну хоч і за дурнуватого, але за багатого й "вільного" Стецька. За існуючою в комічних операх традицією "Сватання на Гончарівці" має щасливе закінчення, однак Квітка створює по суті драматичну ситуацію: вільна дівчина заради щирого й вірного кохання до кріпака добровільно йде на кріпацьку каторгу. Як і "Сватання на Гончарівці", й сьогодні успіхи у глядача користується найвизначніший драматичний твір Квітки-Основ'яненка - соціально-побутова комедія "Шельменко-денщик" (1838; написана російською мовою, центральний персонаж Шельменко говорить по-українськи). Це комедія в останні десятиріччя двічі екранізована - такої уваги кіно домоглася не дуже велика кількість творів із світової літературної класики.
Досвід Г.Ф.Квітки-Основ'яненка, його кращі традиції виявилися гідними для наступних українських прозаїків - Марка Вовчка, Ю.Федьковича, Панаса Мирного. Творче надбання першого за часом класика української художньої прози і визначного драматурга користується широкою популярністю в читача і глядача.
Використана література:
1. Бібліотека української літератури. О.І. Гончар "Григорій Квітка-Основ'яненко".
2. Д.В.Чалий "Г.Ф.Квітка-Основ'яненко".
Міністерство освіти
РЕФЕРАТ
Пісня у драмі-опері
Івана Котляревського
"Наталка Полтавка"
Не забувай того, хто сміло,
Із ясним сміхом розбудив
І розгорнув ширококрило
Понад землею рідний спів...
М.Рильський
Сербенюк І.
Коломия - 2002
Пісня у драмі-опері
Івана Котляревського
"Наталка Полтавка"
Не забувай того, хто сміло,
Із ясним сміхом розбудив
І розгорнув ширококрило
Понад землею рідний спів...
М.Рильський
Поетичне народнопісенне сприйняття нашим народом людини й навколишнього світу зародилося під впливом української природи, народних звичаїв та обрядів. Воно виявляється у психології, етиці, моралі, в побуті, естетиці та в інших сферах життя.
Художньо-естетичним підтвердженням цього є п'єса Івана Котляревського "Наталка Полтавка", яка виникла в добу, коли на терені нашої історії вирішувалась доля української культури. Її поява була тим могутнім весняним громом, що пробудив самосвідомість нашого народу.
№ Назва пісні Хто виконує
1. "Вітер віє горою" Наталка Полтавка
2. "Ой я дівчина Полтавка"
3. "Віють вітри, віють буйні"
4. "Ой мати, мати! Серце не вважає"
5. "Видно шляхи полтавськії..."
6. "Підеш Петре, до тієї, яку тепер любиш"
7. "Чого ж вода каламутна"
8. "Та йшов козак з Дону, та з Дону додому" Петро
9. "Сонце низенько"
10. "У сусіда хата біла" Микола
11. "Ворскло - річка невеличка"
12. "Гомін, гомін, гомін по діброві"
13. "Чи я тобі, дочко, не добра желаю"
14. "Дід рудий, баба руда" Виборний
15. "Ой під вишнею, під черешнею"
16. "От юних літ не знав я любові" Возний
17. "Всякому городу нрав і права"
Головна героїня п'єси Наталка не тільки словами, а й піснями розкриває свою вдачу, вроду, долю. Пісня "Ой я дівчина Полтавка" - це ліричний автопортрет героїні, простої української дівчини, що подобається хлопцям своєю красою, веселою та жартівливою вдачею і вірністю,всією душею Петрові. Образ Наталки романтизований. Серце дівчини сповнене сумом і тривогою за коханим.
Рішучість дівчини в боротьбі за щастя звучить у пісні "Ой мати, мати! Серце не вважає". Нею вона звертається до матері. Наталка вважає, що "лучче умерти, як з немилим жити, сохнути з печалі, щодень сльози лити".
Спочатку ХІХ століття долітають до нас Наталчині пісні, буйні й ніжні, зігрівають зворушливою дівочою вірністю наші серця.
Як хочеться вірити сьогодні в те, що давні та вічно молоді пісні Наталки знатимуть наші хлопці та дівчата.
Петро сумує, що немає в нього "ні хатини, нема щастя, ані жінки". Одначе бідний сирота багатий душею - своєю наполегливістю; добротою та вірністю в коханні до Наталки. Нарікаючи на свою злу долю він словами пісні "Та йшов козак з Дону" каже: "Не спасибі долі, коли козак в полі, Бо коли він в полі, тоді він на волі".
Образ Петра оповитий мінорною гамою почуття кохання у його різноманітних виявах - вірності, стражданні та в самопожертві.
Побратим Петро, Микола, що теж "без роду, без племені, без талану і без приюту", - весела та добра душа. Слова його пісні "Гомін, гомін, гомін по діброві", де бувалого хлопця знають і орда, і ляхи, і турчин, свідчать про мандрівний, незалежний, безкорисний характер героя. Пісні, сповнені почуття національної гордості за славних прадідів великих, які вміли хоробро відстоювати рідну землю і обороняти її від ворога, як видно, імпонують настроям і почуттям бурлаки Миколи. Він збирається разом з козаками - чорноморцями "тетерю їсти, горілку пити, люльку курити і черкес бити". Микола був волелюбний, розумний, дотепний, добрий.
Пісні водного - дзеркало його душі. У сатиричній пісні "Всякому городу нрав і права" втілює художнє образне виявлення "Філософії і найдійовішим засобом розкриття образу водного є його мова. Це суміш канцеляризмів, старослов'янізмів, казенно-судової лексики. Прості та ясні думки він так закручує, що важко й зрозуміти їх простому народу.
Оскільки кожен твір залишає помітний слід у літературі, він має зайняти і певне місце в серці кожного учня.
Ті вічні пісні, ті єдині спадки
Взяли собі други поети-нащадки
І батьківським шляхом пішли.
Леся Українка
Loading...

 
 

Цікаве