WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Епічність прози Сави Божка - Реферат

Епічність прози Сави Божка - Реферат

жіночу гідність і заступається за Уляну, коли Сапрон збирається її побити (розділ "Продавали отару"), проте може стати грізним і категоричним, коли йдеться про захист людської честі.
У другій частині роману - "Сполохах" - письменник зображує зміни в образі й свідомості Генріха Наймана, підкреслюючи появу в його характері таких рис, як жорсткість, різкість.
Цікавим у романі є аспект сприйняття прагматичними європейцями української дійсності. Молодий Генріх Найман дивиться на Україну як на перспективний і дуже багатий край, але скептично, точніше, критично оцінює той стиль життя, спосіб господарювання, який традиційно мав місце на українських землях, а, можливо, й самих українців як хазяїв та господарів. "Мені здається, що ваші поміщики просто не вміють господарювати", - узагальнює він власні спостереження щодо української дійсності Івану Петровичу Рудану ( 2 , 67). Розвиваючи свою тезу, Генріх Найман з відчутним сарказмом говорить про українських господарів своєму братові, Густавові, так: "Вони не вміють використовувати навіть того, що в них є" ( 2 , 96).
Спочатку він вірить у те, що працевідданістю й раціональною організацією справи, людської діяльності можна піднести суспільство, громадську свідомість. Проте важливим моментом у другій частині роману є така деталь, як наростання у Генріха Наймана розчарування навколишньою дійсністю. Критицизм його висновків посилюється, узагальнення його стають жорсткішими й позначаються помітним скепсисом. У розмові з Яковом Зільберовським (розділ тридцять шостий - "Блок "прогресистів") він, від природи стриманий, делікатний, з радикальною категоричністю викладає свої думки:
"Все розкрадається... Все грабується, пане Зільберовський... Вся ця проклята азіатська держава росла на грабунках. Грабують всі. Хіба не грабіжництвом пояснити і далекосхідну авантюру царя? Хіба не для свого сіятельного кодла вони хотіли заволодіти багатими концесіями Кореї? Грабують руські князі, грабують дворяни, губернатори й дрібні урядовці; грабують Урал англійці, Донбас - французи та бельгійці, все і всюди грабіжництво, дике й безсоромне..." ( 2, 452).
Письменник уводить драматичний ракурс у зображення "цивілізованого хазяїна" Генріха Наймана: він все глибше починає усвідомлювати нездійсненність своїх планів на поступове окультурення української реальності. З'являються нові пріоритети в його свідомості: він прагне жити за тими жорсткими канонами, що навколо панують.
Генріх Найман є прагматиком і аналітиком. Ці дві якості в ньому тісно пов'язані. Він передусім прагматик, що й зумовлює його аналітичні якості; він аналітик, тому що постійно зіставляє, відстежує процеси, що відбуваються навколо нього - в Україні, Західній Європі, Росії, й це допомагає йому здійснювати свої практичні проекти. Він мислить чітко, конкретно, і навіть його узагальнення відлунюють цими якостями.
Генріх Найман, як і Сапрон Джермеля, - концептуальні персонажі роману "В степах". З-поміж численних дійових осіб твору - Івана Петровича Рудана, Миколи Байди, Уляни, Кирила Руденка, китайця Го, Соколова - вони виділяються неабиякою художньою значущістю. Це не лише антиподи, але й символи різних духовно-психологічних тенденцій, епох. Обидва становлять собою узагальнення значного художньо-концептуального масштабу.
Сапрон Джермеля - це символ одвічного чабанського й селянського життя, степового буття, де все є розміреним, заздалегідь визначеним, внутрішньо статичним. Генріх Найман уособлює собою невпинність і неминучість радикальних змін у людському житті, способі мислення, це образ невпинного реформатора. У романі "В степах" змальовано, як проходить час Сапрона Джермелі й настає доба Генріха Наймана.
Символічність протиставлення Сапрона Джермелі та Генріха Наймана посилюється ще й духовно-психологічним спрямуванням образу Уляни. Письменник фактично ставить молоду красуню між цими персонажами-символами. Багатозначним виглядає такий штрих, як нелюбов Уляни до свого чоловіка - Сапрона та її людські симпатії до Генріха Наймана, а також її перехід від положення чабанки до статусу економки в маєтку, де здійснює свої реформи німець.
Образ Уляни композиційно й концептуально відіграє у творі помітну роль, з нею пов'язано не лише розвиток інтимної лінії роману. Динаміка світогляду Уляни відлунює певними рисами символічності. Певні зміни, що сталися у її психології, теж, згідно авторської концепції, були вираженням тих загальних перетворень, що відбувалися в південно-східних степах України.
У своєму романі С.Божко змалював кінець "чабанського віку", його останні десятиліття, роки й дні (і в цьому теж простежується епічний характер мислення письменника), перехід України від "чабанського віку" до підприємницької доби, до реформ і реформаційного розвитку, до динаміки швидких перемін, що супроводжуються загостренням світоглядних, соціальних та психологічних колізій, громадськими зіткненнями й заворушеннями.
У романі "В степах" зображено, як змінювався український світ, передано напругу, психологію і конкретику особистісної та суспільної трансформації в Україні на межі ХIХ - ХХ століть.
"В степах" - це роман про добу перетворень, зрушень, формування нової якості життя. Зовнішні зміни завжди глибинно пов'язані з внутрішніми й утворюють з ними органічну єдність, нероз'ємність. Навколишня дійсність і людська душа, за художньою концепцією письменника, виступають складовими єдиного простору-цілісності. Душа у С.Божка позначена рисами внутрішньої історичності, осмислена як жива й мисляча індивідуальна історія. Ідея неминучості змін в оточуючих реаліях, у свідомості, в душі лейтмотивом проходить крізь усю романну дію. На початку восьмого розділу "Теплої осені" зустрічаємо такий характерний фрагмент:
"Косо позирав Сапрон, коли поруч його чабанської цілинної смуги стіною підіймалася золота царина. Колись він та десяток підпасичів серед безмежного степу були повні владарі. А тепер владарі степових просторів губилися непомітними сірими плямами. Бо поруч влітку дзвеніли косарки, гейкали на волів та коней десятки погоничів, а сотки в'язальниць барвистими хустками засівали поле. Ще тієї осені у Сапрона одпала охота до чабанування. Тільки покраяв гострим череслом німець надвоє степ, ввесь чабанський дух у Сапрона підупав" ( 2 , 76 - 77).
У романі виділяється ще й такій важливий аспект, як українці та Україна в контексті європейської ментальності. Україна у зображенні С.Божка постає як ментальність романтиків, як реальність з виразними романтичними домінантами (навіть у своїх концентровано негативних виявах). Європейці, насамперед Генріх та Густав Наймани, - суцільні прагматики, люди раціональної психології. Українці - селяни, чабани, шахтарі, робітники, поміщики, управителі - зображуються письменником як ментальна
Loading...

 
 

Цікаве