WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Епічність прози Сави Божка - Реферат

Епічність прози Сави Божка - Реферат

більшою мірою залежить від позиції та поведінки влади, ніж від митця. З соціального боку це буде ще однією пропедевтикою-попередженням про немислимо жорстокі уроки української дійсності 30-х років ХХ століття, особливо якщо врахувати схильність нашої національної історії до повторення минулих помилок і трагедійних колізій.
Отже, на Саву Божка почали здійснювати тиск, внаслідок якого 1932 року він залишив столицю й переїхав до Херсона.
Це був не перший приїзд письменника до Таврії. Як відзначає Т.Акказієва, уперше він побував на Херсонщині 1929 року, де збирав літературний матеріал для нових творів. Дослідниця зазначає, що тоді, під час знайомства з Херсоном, С.Божко "одразу ж поринув у вир культурного й громадського життя" ( 1, 107). Він чимало їздив Таврійським краєм, "двічі побував в Основі та Британах і у грудні 1929 року написав повість "Українська Шампань" (своєрідна історія сіл Основа та Британи)" ( 1, 107). Тоді ж письменник виступив з матеріалами у херсонській газеті "Наддніпрянська правда", з якою пізніше почав тісно співпрацювати.
У Херсоні С.Божко вів активне творче життя. Будучи "шанувальником театрального мистецтва" ( Т.Акказієва), він стежив за театральними виставами й гастролями, аналізував сценічні постановки, виступав з рецензіями, журналістськими матеріалами. Чимало зусиль письменник віддавав і педагогічній справі, викладаючи політекономію та історію партії у Херсонському сільськогосподарському інституті та заочному інституті масової партосвіти.
На півдні журналістський та художній талант С.Божка продовжив енергійно розвиватися. Херсон став для нього місцем "творчого натхнення, саме тут ним було написано поему "Полтавки" і роман "До моря", доля якого невідома" ( 1 , 107).
Письменник мав надію, що зі зміною місця проживання, соціальної атмосфери, а також зі вступом до проофіційного ВУСППу, а після його розпуску до ще більш унормованої Спілки письменників України ( 6, 3) умови його морально-психологічного життя поліпшаться. Проте цього не сталося. Навпаки, якраз у Херсоні кампанія проти письменника набрала найбільш гострих обертів.
С.Божко належав до особистостей з неабияким відчуттям власної гідності, індивідуалізованою соціальною позицією, і в умовах фантасмагорійних 30-х років "компромат" на нього не довелося довго шукати.
Трагічні події розпочалися для Сави Божка з 1935 року. В збірці історико-документальних нарисів та матеріалів "З порога смерті" (1991) повідомляється, що "бюро Херсонського міському партії 14 листопада 1935 р. розглянуло його персональну справу і виявило, що, працюючи у вузі, він "протягував націоналістичні ухили, боротьбу з Хвильовим розцінював як боротьбу за наркомівське місце". За прояв націоналістичного ухилу Божка виключили з партії" ( 5 , 69), членом якої він був з 1920 року.
У другій половині 30-х ідеологічну й психологічну кампанію проти прозаїка було не лише продовжено, але й посилено. Майже три роки С.Божко жив і працював у надзвичайно важкій морально-психологічній атмосфері, а потім настала черга соціально-фантасмагорійних подій.
25 червня 1938 року органами НКВС було зроблено висновок, що письменник є "одним з активних учасників антирадянської націоналістичної організації, за завданням якої веде підривну контрреволюційну роботу" ( 5 , 69). Для посилення тиску на свідомість письменника було ухвалено "вибрати запобіжним заходом проти уникнення ним суду і слідства - утримання під вартою у в'язниці м. Миколаєва" ( 5 , 69). Й далі у книжці "З порога смерті" зазначається: "Після трусу на квартирі 27 червня 1938 р. Божка заарештували" ( 5 , 69).
Важко уявити, що пережив письменник, перебуваючи під арештом. Слідство (у фіктивній справі) тривало дуже довго - понад 10 місяців. Строк утримання письменника продовжували вісім разів. На першому ж допиті він визнав себе винним ( 5, 69). Проте на судовому процесі, що відбувся 29 - 30 травня 1939 року (варто зауважити: судили швидко, поспішали), С.Божко відмовився від своїх показань. У своєму слові на суді митець пояснив це так: "На попередньому слідстві я дав неправдиві показання, вважав, що радянській розвідці такі показання потрібні як перевірка підозрілих людей. Всі протоколи допитів під час слідства слідчий редагував сам, а я підписував" ( 5 , 70). Особливо ж вражає таке зізнання відомого письменника: "До мене слідчий застосовував методи фізичного впливу, і я змушений був давати вигадані показання. Тепер, на суді, від даних мною показань відмовляюся" ( 5 , 70).
Це була мужня заява і, можливо, саме вона вберегла життя С.Божкові. Після неї було проведено додаткове слідство, під час якого письменник стійко відкидав усі звинувачення.
Не в традиціях тоталітарної системи, тоталітарної психології визнавати себе винною (можливо, це і є одна з атрибутивних рис тоталітарної чи неототалітарної свідомості), і тому Особливою нарадою при НКВС СРСР Саву Божка було засуджено на 5 років ув'язнення у виправно-трудовому таборі ( 5, 70). Покарання письменник відбував у м.Ухті до 1942 року.
Під час війни він добровільно став рядовим і проходив воєнну службу в дивізійній та фронтовій газетах. Після війни певний час письменник працював у херсонській обласній газеті "Наддніпрянська правда".
Помер С.Божко у 46 років. Це трапилося 27 квітня 1947 року. Поховано його на "малій батьківщині", у селі Крутоярівці.
Лише через тринадцять років, 24 серпня 1960 року, рішенням Президії Херсонського обласного суду вирок Особливої наради при НКВС СРСР було скасовано, а справу письменника припинено з однозначним формулюванням: "за відсутністю складу злочину" ( 5 , 70).
Саву Божка без перебільшення можна назвати потужною величиною в українському літературному русі 20-х років ХХ століття. За десять років наполегливої та практично безупинної письменницької діяльності він зробив стільки, що можна сміливо говорити про його художній феномен.
Центральним у його різноаспектній творчості став роман "В степах", що є не тільки важливим твором для мистецького розвою С.Божка, не тільки кульмінацією його творчої діяльності, але й вагомим здобутком української літератури, насамперед прози помежів'я 20 - 30-х років ХХ століття. Втім, це й закономірно, тому що С.Божко й писав роман як, можливо, головний або, принаймні, етапний для себе твір.
"В степах" є непересічним (за концептуальними акцентами, художнім втіленням) романом. До певної міри це унікальний в українській літературі твір, у якому знайдено й розгорнуто такий художньо-образний кут зору на українську дійсність, що й нині надає йому рис самобутнього, яскравого й актуального явища в національній художній культурі.
Роман Сави Божка ще у період своєї публікації став резонансною літературною подією, був поміченим у всеукраїнській пресі
Loading...

 
 

Цікаве