WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Епічність прози Сави Божка - Реферат

Епічність прози Сави Божка - Реферат


Пошукова робота
на тему:
Епічність прози
Сави Божка
В історії світової художньої культури існує явище, що його часто характеризують так: митець одного твору. При цьому художником (маляром, письменником, композитором, режисером тощо) може бути створено низку або й чималу кількість творів, але за ним все одно закріплюється саме цей вислів-характеристика: митець одного твору.
Чому так стається?
Тому що доля мистецтва така ж загадкова річ, як і природа самого мистецтва. Нерідко траплялися випадки, що творець входив до мистецької історії тим твором, який найменше поціновував і якому не надавав особливого значення; або художній час відфільтровував зі здобутків митця лише одну-єдину річ, немов би підкреслюючи: ось той діамант до моїх скарбів.
Що цей вислів-характеристика означає?
Насамперед те, що митець найповніше, найрельєфніше виявив себе в одному, своєму головному творінні, яке й зробило його ім'я, його ідеї та образи невід'ємною часткою загальнохудожнього процесу, принесло йому відомість - серед сучасників або нащадків.
Про Саву Божка теж можна сказати: він був письменником одного твору. І від цього його значення аж ніяк не меншає - настільки самобутньою, колоритною, неповторною є його постать.
Ще про нього можна сказати так: у Сави Божка була типова доля українського письменника 20 - 30-х років ХХ століття.
Чи немає тут парадоксу, моменту самозаперечення - самобутність і типовість, хіба можуть вони бути сумісними?
Можуть. Українська історія, дійсність (і не лише літературна) є Клондайком не тільки непересічних фактів, подій, імен, але й парадоксів, загадок і позараціональних явищ.
А як у постаті С.Божка поєднуються неповторність і характерність? Органічно. Він увійшов до історії української літератури насамперед напрочуд оригінальним романом "В степах" і пройшов (можливо, точніше: і саме тому пройшов) тими життєвими шляхами-випробуваннями, що й сотні інших українських письменників першої половини ХХ століття.
Сава Божко ступив на дорогу "великої" літератури у молодому віці, рано почав друкуватися, швидко став одним з ватажків Спілки селянських письменників "Плуг"; літературний розквіт припав на 20-ті роки, коли й було написано його основні твори; вів активну педагогічну й громадську діяльність; був закоханим у край, де народився й жив, - схід та південь України; описував його, змальовував і досліджував, знаходив у його реаліях концепції, сюжети, образи для власної творчості; був прихильником національно зорієнтованих ідей та письменницьких традицій; вивчав українську минувшину; зазнав репресій і відбував покарання; помер у віці, що характеризується піднесенням творчих сил; реабілітований посмертно.
С.Божко - це письменник із суто українською художньою ментальністю: його цікавили національна культура, фольклор, колорит народного побуту, характер родинних і сімейних стосунків, доля й світовідчуття народу, проблеми села й міста, зростання самосвідомості нації, життя й розвиток регіонів, історичний та сучасний колорит степів, степової України, визвольний рух та його ватажки, складність і протиріччя національного духу, колізії української історії, сучасні мистецькі (літературні, театральні) тенденції.
Він поціновував розвиток, динаміку, рух, що й відбилося на пріоритетах його творчості.
Сава Захарович Божко народився за старим стилем 11 квітня, за новим - 24 квітня 1901 року на Донеччині на хуторі Крутоярівці ( зараз це - село Межівського району Дніпропетровської області) у сім'ї селянина. Майбутній письменник у підлітковому віці почав працювати: "пас громадську худобу, допомагав батькам по господарству" ( 6, 3). Він багато і з задоволенням навчався: спочатку в сільській школі, згодом у Павлоградській учительській семінарії, а 1923 року, вже будучи автором кількох книжок, закінчив у Харкові Комуністичний університет ім. Артема.
С.Божко ще юнаком усвідомив свій літературний хист і відчув себе людиною письменницької справи. Писати він розпочав у межах 1917 року ( 4 , 115 ). Значною мірою це сталося під впливом поширення національного руху та національних ідей в Україні. У цьому плані його доля також суголосна творчому розвою багатьох українських письменників 20 -х років ХХ століття.
Сава Божко активно виступав з нарисами та літературно-критичними розвідками, матеріалами у газетах "Селянська правда", "Вісті ВУЦВК", "Пролетар", "Культура і побут", "Комсомолець України", численних українських часописах ( 5, 68 ).
Становлення літературного таланту С.Божка є тісно пов'язаним із журналістською та публіцистичною діяльністю. В 20-их роках він активно працював у редакціях різноманітних газет - "Червоний кордон" (Кам'янець-Подільський), "Студент революції", "Селянська правда" (Харків). У журналістиці письменник поціновував ефект живої справи, безпосередній зв'язок із проблемами навколишнього життя, можливість бачити й спостерігати явища в динаміці.
У житті Сави Божка було десятиріччя, протягом якого він сформувався й відбувся як письменник.
Спочатку він шукає, пробує себе у поезії і, як зазначає А.Ковтуненко, 1921 року публікує вірш "Плуг і молот" ( 6, 3).
Наступного, 1922-го року С.Божко випускає одразу три невеличкі історико-публіцистичні книжки - "Козаччина", "Хмельниччина" й "Гетьманщина", у яких розповідає про основні, провідні етапи українського національно-визвольного руху.
1925 року письменник публікує свою нову художню роботу - історичну повість "Над колискою Запоріжжя".
У 1927 році виходить друком книжка "Чабанський вік" - перша частина майбутнього роману "В степах".
1928 - 1929-й роки - друкуються "Сполохи", що незабаром стають другою частиною роману "В степах". Протягом цих же років фрагменти роману "В степах" з'являються в часописах "Службовець", "Селянка України", "Всесвіт", а також у "Літературній газеті" ( 6 , 559).
Апогеєм творчої діяльності С.Божка став 1930 рік, коли окремим виданням вийшов роман "В степах" та побачила світ історико-публіцистична повість "Українська Шампань".
На межі 20 - 30-х років ХХ століття для Сави Божка, як і для переважної більшості українських письменників, особливо для тих, хто плідно працював протягом 20-х років, настали важкі часи.
Про атмосферу цього періоду, як і наступних репресивних 30-х років, написано чимало. Цей етап у розвитку літератури й суспільства вже досліджено ґрунтовно, на достатньому документальному матеріалі. То ж чи є необхідність у тому, щоб знову зупинятися на цьому?
Переконаний, що є.
З історико-літературного погляду це додасть важливих штрихів до духовного портрету Сави Божка, дасть змогу повніше відчути мужність його натури. З методологічного аспекту дозволить пересвідчитися, що гострота проблеми "митець і влада"
Loading...

 
 

Цікаве