WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Фольклорно-міфологічні джерела образноті Валерія Шевчука (на матеріалі роману-балади "Дім на горі"). - Реферат

Фольклорно-міфологічні джерела образноті Валерія Шевчука (на матеріалі роману-балади "Дім на горі"). - Реферат

таким: "вугласта постать - чи людина, чи кіт, чотирикутна голова, а на малому личку - ледве накреслені обриси - палахкотіло двоє розпалених жарин" [17, 237]. Всупереч народноміфологічним уявленням про те, що домовик "з жінками не живе, а при тривалій відсутності чоловіків уночі душить їх" [3, 85], у новелі він навіть вступає у розмову з господинею маєтку, і, скоряючись обов'язку охороняти дім, після смерті пана Юрія залишається, хоч йому "нестерпно хочеться блукати по дорогах" [17, 240].
Одним із центральних у збірці "Голос трави" є образ відьми, або чаклунки. Народна міфологія відзначається багатством сюжетів та мотивів, у яких задіяний цей персонаж, можливо, саме тому в українській демонологічній прозі образ відьми - один із найпопулярніших. Серед учених і досі немає єдиної думки щодо його генези та подальшої трансформації. Одні з них вважають цей образ жіночим двійником чаклуна (такої думки дотримувалися, зокрема, О.Афанасьєв, І.Вагилевич, М.Сумцов), інші, як, наприклад, В.Давидюк, доводять, що в українському фольклорі відьма не лише чаклунка, "значно частіше це напівмістична істота, наділена багатьма фантастичними якостями, не властивими чаклунам. На відміну від чаклунів і особливо знахарів відьми ніколи не бувають ні добрими, ні "своїми", вони завжди чужі і цілком ґрунтуються на злих началах" [3, 119].
У новелі "Відьма" автор дотримується традиційного уявлення про те, що "в українців відьми-красуні цілком реальні люди, у повсякденному житті вони відрізняються від решти жінок лише тим, що приворожують чужих чоловіків, встигають подоїти раніше за господинь чужих корів і лише в певні дні, найчастіше на Юрія та на Купала, злітаються на шабаш" [3, 121]. Меланка постає дівчиною незвичайної вроди: "…зоріли темні морочні очі і біля них зарубеніли чудові вуста. Волосся розсипалося по плечах, хоч за мить [Твардовський] побачив, що воно заплетене; вся її постать наче виринула з-під землі" [17, 268]. Меланка - вчена відьма, і поле діяльності її надзвичайно широке: може "напустити мор, позбавити корів молока, […] наслати град, що виб'є панові посіви, й наслати на пана жаб, […] попортити коні, корови, кури й пси" [17, 269]. Мабуть, автор дотримується думки про те, що в народній демонології вчені відьми завжди бувають лихі, на відміну від родимих, які багато знають але нікому не шкодять і навіть помагають людям своїм знахарством" [13, 61]. Тому Меланка вже з самого початку "запрограмована" вчинити зло. Щоправда, довгий час вона утримується від цього, а її відьомські чари зводяться до нічних прогулянок з коровою: "Ішли через подвір'я - гола відьма й мовчазна, тиха корова. Ступали, наче сонні, немов сковував їх місяць" [17, 270]. І лише після того, як пан Твардовський, силою заволодівши нею, доводить до відчаю і залишає напризволяще, Меланка впускає в душу справжнє зло: "Хай виздихають у тебе корови, - шепотіла вона, - хай найдуть на тебе і на твій дім жаби і зжеруть тебе разом з усім майном твоїм, хай паде тобі на голову страшний мор і хай зрівняється з землею рід твій" [17, 273-274]. Мор справді прийшов у село, всю вину за це звалили на Меланку, і вона мовчки прийняла її, підписавши собі смертний вирок. Отже, "повірила в те, у що досі не вірила сама і в що ніяк не хотів вірити князь: ставала серед цієї ночі відьмою, належала цій темені і належатиме їй завжди" [17, 274].
Підсумовуючи значення цього образу в новелі, звернемося до думки Г.Грабовича, яку він висловлює, щоправда, стосовно всієї сучасної української прози: "Якщо відьомство - в активному, внутрішньому плані (а не як об'єкт перцепції) - є виявом зраненої жіночості, тої жіночості, якій немає місця в патріархальному суспільстві, то переслідування відьом - найпоказовіший приклад репресування жіночого начала" [2, 8].
Загалом трансформація міфологічних образів не завершена й досі. Розвиток багатьох з них сьогодні продовжує художня література, зокрема проза Валерія Шевчука. Його принцип: не руйнувати фольклорно-міфологічні образи й сюжети, не трансформувати їх бездумно в неорганічну атмосферу сучасного стилю та модної проблематики, а залишати за ними їхню таємничу силу, символічну загадковість, смислову багатозначність. Це не використання самої лише форми фантастичного оповідання, окремих рис його поетики, образності; це не стилізація викладу сучасного матеріалу "під" фольклорні джерела; це пошук синтезу сьогоденних болючих проблем із неперехідними вічними народними цінностями.
Для письменника дуже важливо співвіднести сучасний земний час із часом історичним, хоча б для того, щоб зрозуміти, якою складною була людська еволюція, якими драматичними були стосунки людини з природою і скільки здорового було в народних уявленнях про мораль, культуру, мистецтво, про життя в усіх його вимірах. У суспільстві, де мораль і етика нівелюються, спрощуються, прагматизуються, письменник хоче переконати, що народна міфологія несе в собі багатовікові знаки буття людства, знаки, які заслуговують на духовну реабілітацію.
?
Література
1. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків // Українці: народні вірування,повір'я, демонологія / Упор., прим. та біогр. нариси А.П.Пономарьова, Т.В.Косміної, О.О.Боряк. - К.: Либідь, 1991. - 640 с.
2. Грабович Г.Кохання з відьмами // Критика. - 2000. - № 7-8. - С. 5-9.
3. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992. - 176 с.
4. Жулинський М. "І метафори реального життя" // Наближення: Літературні діалоги. - К.: Дніпро, 1986. - С. 224-253.
5. Зверев А. Дворец на острие иглы // Новый мир. - 1985. - № 9. - С. 237-253.
6. Кравченко А. Химерний роман і фольклор // Рад. літературознавство. - 1982. - № 4. - С. 57-62.
7. Кравченко А. Художня умовність в українській радянській прозі. - К.: Наук. думка, 1988. - 128 с.
8. Лотман Ю.М., Минц Г.Г. Литература и мифология // Труды по знаковым системам. - Тарту: Изд-во Тартусского университета, 1981. - Вып. 13.
9. Милорадович В.П. Українська відьма: Нариси з української демонології / Упоряд., пер., передм. О.М.Таланчук. - К.: Веселка, 1993. - 72 с.
10. Мелетинский Е. Поетика мифа. - М.: Изд. фирма "Восточная литература", 1995. - 407 с.
11. Насминчук Г.И. Нравственно-философские искания современного украинского романа и проблема фольклоризма (Р.Федорив, В.Шевчук) / Автореф. дисс… канд. филолог. наук. - К., 1989. - С. 11.
12. Ненадавец А.М. За смугою міфа. - Мінск: Беларуская навука, 1999. - 254 с.
13. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (Ескіз української міфології). - К.: АТ "Обереги", 1992. - 88 с.
14. Павлишин М. Мітологічне, релігійне та філософське у прозі Валерія Шевчука // Канон та іконостас: Літературно-критичні статті. - К.:Час, 1997. - С. 143-156.
15. Померанцева Э.В. Мифологические персонажи в русском фольклоре. - М., 1975.
16. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси. - М., 1987.
17. Шевчук В. Вибрані твори: Роман-балада. Оповідання / Передм. М.Жулинського. - К.: Дніпро, 1989.- 526 с.
Loading...

 
 

Цікаве