WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

зв'язку з арештом сина уявляються йому стократ тяжчими, ніж власні. Адже, крім природного материнського болю за сином, їй доводиться захищати його іще "від людського неправого суду".
Ряд віршів у творчій спадщині П. Грабовського присвячені Надії Сигиді - жінці, яка стала для політичних в'язнів полум'яним символом нескореності. Це вірші "До Н. К. С.", "Тяжкий завіт", "До мучениці". Через усе своє життя І творчість проніс П. Грабовський любов і повагу до Надії Сигиди. У віршах-присвятах автор називає її "ангелом", "сестронькою", "святою та невинною". Мужність та рішучість -це ті риси, якими повинен володіти борець. Саме такою була Надія Сигида. Серед творів П. Грабовського вирізняється вірш "Уперед", у якому він закликає до рішучих дій "за край рідний та волю".
Домінуючим мотивом поетичної спадщини П. Грабовського є мотив неволі України. Звертаючись до України, П. Грабовський найчастіше вико-ристовує поетичну форму послання. Це вірш "До України" ("Під небом дальньої чужини..."), "До українців" ("Українці, браття милі"), "До галичан", "Народові українському", "Поетам-українцям", "До українки", "До України ("Сиджу в неволі та марю тихенько"), "До Русі-України".
У поезії до "Русі-України" поет виказує своє найзаповітніше бажання бачити рідний край вільним. І йдеться тут не тільки про класову залежність, але й національну. П. Грабовський висловлює своє переконання в тому, що волю український народ повинен здобувати сам: "Бажав би я, мій рідний краю, Щоб ти на волю здобувавсь, Давно сподіваного раю Від себе власне сподівавсь"
Мир, злагода, "велич простого народу" повинні запанувати в Україні, коли вона визволиться "з-під віковічного ярма" - таку думку проводить П. Грабовсь-кий у вірші "До Русі-України".
У названих віршах-посланнях поет утверджує ідеї правди, освіти, згоди, любові до України. Запорукою національної свідомості П. Грабовський вважає освіченість народу. До проблеми освіченості він звертався неодно-разово у своїх віршах, адресованих землякам. Освоїти "лан освіти" поет за-кликає у вірші "До українців". Тільки разом, тільки шляхом освіти, яка від-криє очі, допоможе національному прозрінню, можна творити майбутню долю України. Спільна невтомна праця допоможе розв'язати руки, дасть наснагу до боротьби "за високість духа", допоможе знайти відповідь на за-питання: "Хто ми?"
Болючою проблемою поета було те, що ло нього мало доходило ін-формації про події в Україні. Лише з листів Б. Грінченка, М. Павлика і І. Франка він дізнавався про деякі новини в культурному й суспільному житті українців. ТОМУ є зрозумілим звернення до земляків: "Українці, браття милі. Відгукніться, де ви е, Чи жнві ще. чи в могилі Давня слава зогниє".
Турбується поет і тим, "чи покраща наша доля"" чи позбудемося ми рабсь-кого ярма. І тут знову звучить висновок поета про те, шо лише разом, шляхом освіти, з палкою любов'ю у серці до України можна прийти до кращих часів.
Таким чином, і в інтимній, і в пейзажній ліриці П, Грабовського, у його посвятах друзям, знайомим звучить громадянська стурбованість про долю рідної землі. Тема України, її неволі і сподівання на кращу долю об'єднує найбільшу кількість поетичних творів П. Грабовського.
2.Трагедія роду Половців у романі "Вершники" Юрія Яновського.
Роман у новелах "Вершники" (1935) - один із кращих творів україн-ської літератури про громадянську війну. Про роботу над романом Ю. Яновський писав: "...я намагався... показати справжніх натхненників... громадянської війни..., вивести на сторінки книги трудящий народ - його сталеварів, селян, шахтарів, його інтелігенцію... Я звернув особливу увагу на мову, гідну, на мій погляд, розповісти про героїв".
Такий був задум письменника. І він з ним блискуче впорався, об'єктивно розкривши трагедію і героїзм драматичної епохи. Зображені у романі події потрібно розглядати саме у поєднанні героїчного і трагедійно-драматичного. Таке трактування зображуваних подій найбільш очевидне у новелі "Подвійне коло". Ця новела вражає жахливою картиною перебігу подій за один день війни, коли у вирі подій гинуть сотні людей і серед них три брати Половці. Головними персонажами тут виступають брати Половці - "одного роду, та не одного класу", як висловлюється червоноармійський комісар Герт. Сліпа приналежність до "класу" стала підставою братовбивс-тва.
Одного дня у "серпні нечуваного тембру" 1919 року доля звела братів під Компаніївкою, що недалеко від рідного села, щоб вони вбили один од-ного. Батько та мати вчили їх риболовецької праці та жити у злагоді, бо "тому роду не буде переводу, в котрому брати милують згоду". Але життя внесло певні корективи, і кожного з них доля повела іншою дорогою. По-трапивши у вир війни, вони опинилися у ворогуючих таборах. Оверко вою-вав у загонах Петлюри, очолюючи там "купу кінного козацтва головного отамана Симона Петлюри". Денікінський офіцер Андрій Половець командує "загоном добровольчої армії генерала Денікіна", на українській землі воює за "матінку-Росію". Панас - махновець, в Української держави відвойовує "територію матері порядку анархії". Разом з Панасом наймолодший Половець - 14-річний Сашко. Згодом його забрав із собою червоиоа-рмієць Іван. Він з'явився зі своїм загоном вкінці, розправився з махновцями і завершив братовбивство.
Новела розпочинається надзвичайно динамічним розвитком подій:
"Лютували шаблі, І коні бігали без вершників, і Половці не пізнавали один одного...". Висока емоційна напруга після бою відключає розум, осмислен-
ня подій. Переможці жадають помсти і жорстокої розправи над полоненими: "Дехто простягав руки і йому рубали руки, підіймав до неба вкрите пилом обличчя, і йому рубали шаблею обличчя, падав до землі і їв землю, захлинаючись передсмертною тугою, і його рубали по чім попало і топтали конем".
Якось холодно і байдуже, ніби не про брата йдеться, подає команду Оверко вбити Андрія: "Та рубайте його, козацтво".
Майже так само поводить себе Панас, подолавши Оверкове військо. Він власноручно вбиває Оверка, попередньо винісши цинічний вирок братові.
Іван не вбивав переможеного Панаса, він не встиг цього зробити, тому що Панас сам застрелився. Але з наказу Івана безжально були розстріляні всі полонені, які не захотіли перейти до червоноармійців.
На фоні жорстокого часу Половці стають не менш жорстокими. Вони не стали зрадниками, боягузами, відступниками, а стали лише завзятими непримиренними ворогами.
Біда і трагедія братів Половців у тому, що вони "не милували згоду". В ім'я примарних ідей вони вбивали один одного.
Своїм романом "Вершники" Ю. Яновський наштовхує на думку про зв'язок між революцією, бездушним братовбивством у горнилі громадян-ської війни і масовим нищенням українців у 20-30-х роках.
Білет 8
1.Почуття і переживання ліричного героя новели "Intermezzo" Михайла Коцюбинського.
Новела "Intermezzo" - один із кращих творів М. Коцюбинського. Його можна вважати ліричним
Loading...

 
 

Цікаве