WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

безкуль-турність. На пропозицію Золотницького вислати грошей на пам'ятник Котляревському Пузир цинічно заявляє: "Котляревський мені без надобності". А коли зайшла мова про описані Гоголем степи, він цілком серйозно говорить: "Не знаю, я на степах уГоголя не бував!" Розрахунок, антигуманність Пузиря проявляються навіть у ставленні до рідних. Він категорично відмовляється видати свою єдину дочку Соню за Калиновича, "учителишку", а має намір поріднитися хай навіть з неписьменним, але багатим Чоботенком.
У змалюванні дикості Пузиря І. Карпенко-Карий досяг вищої форми комічного. Його образ викликає презирство, огиду читача і глядача. На жаль, цей класичний образ є дуже актуальним. Сьогоднішні "пузирі" та їх "супутники" феногени і ліхтаренки несуть не менше лиха трудовому народові, ніж у часи Карпенка-Карого. Вони так само прагнуть до "стя-жання без жодної іншої мети" у найскладніший для України час - ста-новлення і розвитку її як самостійної держави. Відрізняються сучасні "хазяїни" від пузирів тим, що не землю "стяжають", а готові її продати, вивезти всі її багатства за безцін, аби тільки набити тугіше власні кишені доларами. Горе у тому, що серед новочасних пузирів є багато високопос-тавлених чиновників. Вони нехтують бідуванням трудового люду, і куль-тура українська їм так же, як і Пузиреві, "без надобності". Сьогоднішні пузирі ще чекають на свого сатирика.
2.Проблема національного відродження українського народу у твор-чості Павла Тичини.
У червні 1917р. внаслідок лютневих подій у Росії було проголошено відновлення державності України (у формі автономії). Це загальнонародне піднесення з приводу проголошення волі України П. Тичина передає у пое-мі-ораторії "Золотий гомін".
Розкута, без видимої сюжетної лінії, поема націлена на створення єдиного мажорного символу - образу української волі. Міфологічні та філософські символи ("Човни золотії із сивої-сивої Давнини" - "ласкою в серце зранений, виходить Андрій Первозванний" - "Предки встали з могил" - "небесними ланами Час проходить") поєднані в ній з новітніми національними символами ("золотий гомін" - "Слава! - з тисячі грудей" - "ясні короговки").
Цей складний поетичний твір документально свідчить про те, що найширші маси українства побачили в проголошенні державності вияв своєї споконвічної волі [цитата].
В українській поезії вперше постав образ дужого молодого народу, здатного творити власну історію. Митця підносить те, що революція відбу-лась мирно, безкровно, як сонячне свято, як злиття тисяч бажань у єдине - у "золотий гомін". Поема стала видатним явищем національної духовності.
У час бурхливого спалаху національного відродження в Україні Тичина жив надіями і сподіваннями на українську державність. Пильне око митця запримітило і віками утверджену українську національну символіку, і вчуло радісний передзвін воскреслих мелодій.
У "Сонячних кларнетах" народився перший трагічний символ - образ революції як давно очікуваної нареченої.
У поезії "Одчиняйте двері..." поет стикає дві системи протилежних знаків: радісного чекання (наречена - голуба блакить) і жахливого пророц-тва всесвітнього кінця (всі шляхи в крові - горобина ніч - тьма - дощ). Радість поглинулась бурею. Просвітку не видно.
Так він сприйняв першу кров революції.
Криваві дні революційного геноциду Павло Тичина художньо відтво-рив у циклі "Скорбна мати" (1918). Поет звертається до тієї постаті, котра для всіх людей втілює доброту і захист. Божа матір приходить в Україну не з ясною посмішкою, а із скорбно стиснутими устами, такою, якою вона була тоді, як розпинали її сина.
Жорстокі будні громадянської війни передано вишуканим поєднанням біблійного і реального. Одвічні біблійні символи (Божа матір, Христос, хрест як символ страждання) сплітаються із жахливими реаліями револю-ційної доби (Чийсь труп в житах чорніє - В могилах поле мріє). Трагічні символи передають агонію національного світу: блискучі ножі в серці Божої матері, розп'ята тінь її сина, її плач "сльозами" над даремною жертвою Христа.
Немає спасителя в Україні. Божа матір знає, що чекає цей край у майбутньому.
Пророчі слова Скорбної матері відгукнулись у майбутньому голо-домором 1933, окупацією 1941-1944, голодом 1946-1947, Чорнобильською аварією І986. Воістину даром прозріння володів молодий П. Тичина.
До циклу "Скорбна мати" дуже близький символами жертовності і провісництва вірш "Пам'яті тридцяти" (1918). Це поетична епітафія на могилу загиблих бійців студентського куреня, що 29 січня 1918 р. полягли під Кругами у нерівному бою з більшовицьким військом Муравйова. ЗО тіл, які було знайдено, поховано на Аскольдовій могилі у Києві.
Поетове слово тужить, оплакує юних і завзятих патріотів "українських, славних, молодих". Воно проклинає Каїна, чия "зрадницька рука" вкоротила віку відважним. Ця трагедія - це особиста трагедія геніального поета.
Василь Стус писав: "Доля Тичини воістину трагічна. В історії світової літератури, мабуть, не найдеться Іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину - нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням".
Білет 4
1.Життєвий і творчий подвиг Івана Франка.
Є поети осені і є співці весни. Є письменники, що пишуть для дітей, інші - для молоді, ще інші - для дорослого читача. Наш Іван Франко (1856-1916) глибинно збагнув світ дитини, найніжніші тремтіння серця юнака і юнки, затамовані переживання зрілої людини. Іван Франко є письменником усіх пір року і пір життя людського, усіх етапів історичної долі народу - минувшини, сьогодення й майбуття.
Івана Франка ми називаємо Каменярем за його завзятість у боротьбі із перешкодами на шляху прогресу, універсальним генієм - за всеосяжність охоплення життя, розмаїття поставлених проблем; нашим національним пророком, бо він звершував безнастанний подвиг - вів свій народ до щас-ливої долі. Титаном праці теж величаємо Франка.
"Сорок літ ятрудився, навчав", - каже у Франковій поемі "Мойсей" пророк і вождь. Так мав право сказати і Франко про себе, котрий із сорока літ праці не змарнував жодного дня. Він написав близько шести тисяч тво-рів. Їх найповніше видання - п'ятдесят томів. Але ще багато творів не увійшло до 50-томника.
Життя в Івана Франка було цікаве, різноманітне і бурхливе. З дитинства (народився у селі Нагуевичі теперішньої Львівської області) він виніс у своїй поетичній душі "пісню і працю" мамину та розум і вболівання за громадські справи батька-коваля. У гімназії вивчив п'ять мов. Українською, польською, німецькою писав вірші. З грецької та латинської ще в гімназії багато перекладав. Знав старослов'янську, чеську, російську, ідиш, пізніше вивчив французьку, англійську, угорську, італійську. Майже всі вірші "Кобзаря" читав напам'ять.
За життя І. Франка протягом майже сорока років вийшло десять збірок його поезій: "Балади і розкази", "З вершин і низин" (виходила двічі), "Зів'яле листя",
Loading...

 
 

Цікаве