WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

- одна з найтрагічніших постатей в українській лі-тературі. Із психологічною переконливістю вмотивовано останній крок жінки. Вона була готова віддати заради синавсе. Та, не витримавши страш-них випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбій-ництва Чіпки, мати викриває його злочин. Так образ матері-страдниці, її че-сні, справедливі рішення і дії набувають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали і злочин, і злочинця, ким би він не був. Такий поворот у розвитку образу цієї трагічної особистості за-свідчує неминучість перемоги добра над злом як однієї з етичних засад на-шого народу.
2.Відтворення настроїв людини через образи природи у збірці "Сонячні кларнети" Павла Тичини.
Збірка "Сонячні кларнети" (1918) стала етапною подією в українській літературі. Л. Новиченко назвав її одним із наймузикальніших творінь у сві-товій поезії.
Світ "Сонячних кларнетів" сповнений і дзвінких, і пастельних барв та звуків. Світлові і звукові барви творять світлову музику сонячних кларнетів, які, за визначенням одного із дослідників П. Тичини А. Ніковського, нага-дують "щось подібне до довгих блискучих трембіт в руках янголів... Клар-нети - це сурми світла, космічного ритму, трембіти, зіткані з проміння".
У вірші "Гаї шумлять" відчуваємо гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи. Поезія пронизана молодечою жагою життя, щас-ливими сподіван-нями. Чудовий иеизаж змальований дбайливо підібраними одна до одної фарбами. Ліричний герой, захоплений красою рідної землі, щасливий від єднання з цим чудовим гармонійним світом, що сповнений мелодій, кольорів, благодатних почуттів. У першій строфі автор використо-вує паралелізм і синонімічну тавтологію, характерні для цієї поезії.
Звичайний краєвид під пером митця постає дивовижно прекрасною картиною, що наповнена казково-чарівними мелодіями. Мелодійність дося-гається за допомогою відповідної ритміки, повторів, асонансів, алітерацій.
У поезії "Арфами, арфами..." у символічному образі дівчини-весни закладене оптимістичне передчуття випробувань і тривог, які постануть пе-ред українською нацією. Вони накладаються на пласт особистих очікувань ліричного героя. Поезія прочитується як багатогранне і святкове сприйняття особистої весни і весни нації. Їхньої молодості, буяння сил, надії, тривоги, сподівання злету, перемоги.
Вже у "Сонячних кларнетах" спостерігаємо славнозвісні неологізми П. Тичи-ни: самодзвонні арфи, ніжнотонні думи.
У поезії "Арфами, арфами...", крім музичних образів, створено розкі-шний зоровий образ-символ молодої весни. За вишуканими тропами (мета-форичними епітетами, порівняннями) постає персоніфікований образ прек-расної дівчини, до ніг якої схиляються і квіти, і прозорі дощі, і громи, і веселки. Кожна поезія Тичини зі збірки "Сонячні кларнети" - це розгорнута метафора, яка тонко передає мелодію слова і трепет душі.
Збірка "Сонячні кларнети" завершувалася невеликою поемою "Золотий гомін", яка є гімном весняному сонцю, повносиллю буття. Передчуття омріяної волі, віра в національне і соціальне визволення знаходять відгук у природі, яка відповідає ліричному героєві "золотим гомоном".
Такою радісно збудженою, очікуючою, напруженою входила у XX століття українська нація. Душа П. Тичини висловила це очікування радості з надзвичайною силою. Національний оптимізм початку століття с однією Із визначальних рис поезій збірки "Сонячні кларнети", які роблять її рідкісним явищем мистецтва. Треба підкреслити, що до прийомів того високого мистецького стилю, який став визначальним у збірці "Сонячні кларнети", поет звернувся уже на початку свого творчого шляху.
У природі, котру сприймав як величний храм, сонцесяйний собор і до якої ставився з обожнюванням та поклонінням, вбачав юний поет джерела життя і любові. Захоплення повнотою життя висловлене в образах і звучанні поезії "Ви знаєте, як липа шелестить...". Шелест липи, сон старих гаїв, місячні весняні ночі - символи молодого чуття, що купається у безкраї Всесвіту. Вірш характеризується винятковою музичністю, замилуванням звучання українського слова. У ньому- прекрасна чуттєва картина україн-ської ночі.
Білет З
1.Образ Пузиря за п 'єсою "Хазяїн" Івана Карпенка-Карого.
Драматург сам визначив ідею сатиричної комедії "Хазяїн" (1900). У ли-сті до сина він зазначав: "Хазяїн" - зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання". І. Франко після прочитання твору писав: "Грандіозну по своїм замислі й по майже бездоганнім оздобленню картину великого промисловця і глитая з селян з його могутніми впливами і чисто селянською вдачею дає нам Карпенко-Карий,..".
Терентій Пузир незрівнянно багатший від Герасима Калитки, цент-рального образу комедії "Сто тисяч". Він уже досяг того, про що мріяв Калитка, - мати скільки землі, щоб і за три дні не об'їхати. "Княжество!" - із заздрістю вигукує Маюфес про землі Пузиря. - Ціле княжество!" Кілька економій, десятки тисяч овець, тисячі батраків - ось що приносить капітал Пузиреві. Він мільйонер, але прагне все більшого й більшого зиску.
Пузир нещадно експлуатує батраків, ганить економів за те, що вони на кілька копійок більше заплатили за поденну роботу. У своїй жорстокості у визиску він радить економові взяти у селян землю в оренду і цим створити бідність, щоб були дешевші робочі руки. Він годує робітників гірше від со-бак. Коли ж на прохання дочки Соні Пузир погодився дещо поліпшити хар-чі, то тільки на гарячу пору, щоб робітники не втекли. А пізніше можна й так харчувати, батраки не витримають, повтікають, а зароблені ними гроші зостануться в кишені хазяїна. "Отак розумні хазяї роблять!" - міркує Пузир. Так драматург вивертає називні хижацьку психологію капіталіста, роз-криває способи його наживи, чим наочно доводить одну з причин трагічно-го становища українського селянина.
Пузир і сам не знає, для чого йому потрібні капітали, не бачить він, де їх можна застосувати. Однак, маючи великі гроші, він шукає нових шляхів наживи І навіть погоджується заради цього переховати тисячі овець банкру-та Михайлова, перепродує куплений у підісланої дружиною швачки в деш, іменин за низьку ціну дорогий халат, бо був заробіток - два карбованці за один.
Ставши мільйонером. Пузир за поглядами, мораллю залишився на рівні дрібного власника. Він маже чоботи дьогтем, а волосся оливою, ходить у латаному, старезному кожусі, їсть борщ і кашу, а щоб не йти в місті в ресторан чи буфет, бере в торбинку хліба і сала. Психологія дрібного власника проявляється у багатьох вчинках Пузиря. Вона призвела капіта-ліста до смерті. Проїжджаючи своїм полем, Пузир побачив гусей, які скубли колоски пшениці, побіг за ними, впав і відбив нирки. Усе життя його пройшло під девізом: "Хазяйство або смерть". І смерть Пузиря є логічним завершенням "філософії" неймовірно скупого хижака.
Пузир далекий від громадських справ. Вражає читача його
Loading...

 
 

Цікаве