WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

віддати їй увесь цвіт своєї душі, оберегти від усіх лих життя - зла, небезпеки, хвороб. Друга частина - це роздуми-мрії матері про майбутню долю її сина у тривожному світі, його юність, хмільний час кохання, зустрічі, з яких одна мусить стати любов'ю. "Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги
У хмільні смеркання мавки чорноброві, Ждатимуть твоєї ніжності й любові".
Третя частина - це роздуми матері про синове змужніння. Коли він стане перед вибором, мати бажає, щоб і друзів, і наречену, і брата по духу він вибрав не за чиєюсь вказівкою, а з власної волі. Мати прагне, щоб голо-вні підвалини людсько-го життя - матір і батьківщина - ніколи не були замінені. Навіть у смерті, в еміграції, в багатстві і бідності.
"Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати" -
цей поетичний шедевр В. Симоненка, як і "Пісня про рушник" А. Малишка, отримав усенародну шану, любов і став народною піснею.
2.Найяскравіші риси національного характеру героїв роману "Маруся Чурай" Ліни Костенко.
Герої роману "Маруся Чурай" (1979) живуть і діють у відблиску всеохоплюючого образу - історичної України, яка піднялась на священну війну за свої права, державність і незалежність. Ліна Костенко розкрила далеке, сховане у віках коріння того руху, який відчутно активізувався і поширювався у надрах радянської тоталітарної системи, підкресливши тим, що державність і незалеж-ність - одвічна мрія українського народу. Ліна Костенко у цьому творі найбіль-шою мірою довела, що українській ментальності притаманні не тільки емоцій-ність і ліризм, але й прагнення дії, сильна воля та інтелект.
Полтава, де відбуваються основні події роману, - складова частина України. Міське козацтво, запорожці - палкі патріоти, які захищають свій край віл ворожих навал і готові померти за Україну славною козацькою смертю. У них багато спільних рис: відданість козацькій присязі, побратимству, відчайдушна хороб-рість, духовне благородство, але кожний з них - цеяскрава індивідуалізована постать. Сивочолий полковник Пушкар, який "і славу мав, і силу", зберіг розважливість розуму, гуманність, повагу до закону.
Почуття обов'язку - ця непорушна святість є основною рисою наці-онального характеру героїв роману. Вона яскраво втілена в образі Івана Іск-ри. Тільки-но "заграли знову труби до походу", Іван відгукується на поклик гетьмана.
Висока внутрішня культура Івана Іскри, душевне благородство виказують себе у кожному порухові його душі, у кожному вчинку. Маруся для Іскри - не просто дівчина, вона для нього символ України, легендарна українська пісня, поетичне українське єство. На суді схвильовано і вирішальне звучить його слово:
"Ця дівчина не просто так, Маруся, Це - голос наш. Це - пісня. Це - душа!".
Іншу національну рису українського козацтва втілює Лесько Черкес. Справедлива, відчайдушна душа, він з презирством ставиться до судейських: "Ви, канцелюги, у чорнилі пальці, бумажне кодло... в походах небувальці". Гарячий і поривистий Лесько Черкес зберігає вірність обов'язкові.
Носієм справедливості виступає у творі велитсий гетьман Богдан Хмельниць-кий. Ліна Костенко підносить на вищий художній рівень постать державного мужа, увиразнює кращі риси характеру, якими мусили б бути наділені і якими були справді провідники українців у попередні віки. У романі "Маруся Чурай" розум Богдана Хмельницького осягає всі народні проблеми. За його наказом піднімається Україна. Саме воля і мудрість гетьмана вирішили долю Марусі Чурай.
В образі головної героїні художньо вмотивована одна із найкращих національних рис характеру українців - вірність даному слову, вірність у коханні, вірність материзні. Такими були і батьки героїні. Це ж вони вчили доньку, що найбільшим злом для України завжди була зрада. Недарма ж за-порожець зронив на суді: "Зрадити в житті державу - злочин, а людину - можна?".
Вічна провина зради - це одна з найболючіших проблем нашої історії і нашого сьогодення. Ліна Костенко просвічує її рентгеном своєї художньої, пристрасної мис;іі, щоб надалі не було місця зраді у "незглибимій душі" українця.
Білет 23
1.Образ України в творчості сучасних українських поетів (Д. Павличко, І. Драч, Б. Олійник, Ліна Костенка).
Доля України, її минуле, сучасне і майбутнє - лейтмотив творчості україн-ських поетів XX ст. Ця тема стала актуальною і для наших сучасників: Д. Павлич-ка, І, Драча, Б. Олійника, Ліни Костенко.
У творах Д. Павличка образ України насамперед асоціюється із рідним краєм - Гуцульщиною, до якої він звертається з глибокою повагою, патетикою: "Франківщино! Моя ти рідна земле...". "Син простого лісоруба, гуцул із Карпатських гір" на все життя зберіг синівську любов і відданість цьому куточкові української землі. Тут поет зростав, тут узяв він "пісню в серце із людських сердець" (вірш "Там, де Лючка круто в'ється-."). Звідси, з цієї "високої землі" пролягла його дорога до України
Образ України у творчому доробку Д. Павличка постає зі спогадів про важливі історичні події, про прекрасних людей, чесних, духовно багатих. Поет неодноразово звертається до Тараса Шевченка, пророчі слова якого сприймають-ся як наука України. Тому й складаються думки Д. Павличка у молитву до Кобзаря (вірш "Молитва"), щоб наповнитися і освятитися генієм "віку двадцять першого предтечі" на великі звершення в ім'я України. Творчість Т. Шевченка Д. Павличко сприймає як історію українського на-роду.
У творах циклу "Вірші із Монголії" звучить гнівне слово Д. Павличка проти тих, хто зривав золоті верхи із наших соборів, і проти тих, хто "виса-джував фундаменти", "каміння звідси рвав" - "батирів Сталіна, Постишева та Косіора". У віршах названого циклу створено образ України, яку віками нищили різні зайди, але не змогли зламати її духу.
У 1983 р. Д. Павличко написав вірш "Бабуся з квітами", який уже з перших рядків викликає своєрідні аналогії, порівняння старої, зморщеної бабусі-матері із самою Україною. У гамірному місті старенька бабуся про-дає букетик лілій, які завжди були символом чистоти. Сумний образ одино-кої старенької жінки, майже жебрачки па велелюдді, викликає у поета гострі відчуття болю за долю українських матерів, самої України.
У творчому доробку Д. Павличка є чимало віршів, присвячених Україні 90-х років.
Образ України по-своєму оригінальне створив І. Драч. Поєднавши новатор-ську форму своїх віршів із глибоко національними поетичними за-собами та прийомами, поет бачить Україну в образі калини (вірш "Лист до калини, залишеної на рідному лузі в Теліженцях"), вишневого цвіту ("Виш-невий цвіт" із поеми-симфонії "Смерть Шевченка"), у трагічному образі Чорнобильської мадон-ни із однойменної поеми. Де б не був поет, його думки завжди з Україною.
Образ України І. Драч, як і Д. Павличко, поєднує із образом Т. Шевченка. У передсмертних мареннях
Loading...

 
 

Цікаве