WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Курчик.
Справді народною піснею, -, а це завжди найвища нагорода для автора - стала пісня на слова Д. Павличка "Два кольори". Високу художність тексту забезпечують тут вдало використані символи сорочки-вишиванки, як своєрідного оберегу, та двох кольорів - червоного, що є виявом любові, радісних почуттів, і чорного, який передає журбу. Як червона і чорна нитка у вишитті, так радість і журба у житті - завжди поруч: "Переплелись, як мамине шиття, Мої сумні і радісні дороги". Цікаво, що червоний і чорний кольори характерні не тільки для гуцульської вишивки, але й загалом для української. Цю пісню можна зіставляти з відомою "Піснею про рушник" на слова А. Малишка.
Білет 18
1.Трагізм життєвої долі Миколи Хвильового та його героїв.
Незвичайна постать Миколи Хвильового (1893-1933) справила значний вплив на розвиток української літератури і суспільно-політичної думки всього XX ст.
Після виходу збірки "Сині етюди" (1923) О. Білецький назвав М. Хвильового "основоположником справжньої нової української прози". Новели прозаїка приваблювали не лише тематично, а й стильовою, мисте-цькою самобутністю.
Характерним стилем для 20-х рр. був стиль революційного романтиз-му, роман-тики вітаїзму (активного романтизму). У "Синіх етюдах" вирізня-лися такі героїко-романтичні новели, як "Кіт у чоботях", "Солонський Яр". Ранні новели відбили прийняття М. Хвильовим своєї неспокійної сучасності як світанку нової щасливої ери. Але це захоплення було недовготривалим.
В оповіданні "Кіт у чоботях" письменник тонко підмітив бюрократи-зацію партії вже в перші роки по війні, обмеженість партійців, їх небажання вчитися, розвиватися: "Товариш Жучок дочитала -прочитала "Что такое коммунизм" (без автора) і тільки". Уже тут зазвучали ноти сатири. Пись-менник був надто прозірливим і чесним, щоб закривати очі на драматичну невідповідність між ідеалом і його реальним втіленням. Звідси проблема розбіжності між мрією і дійсністю стала найголовнішого в усіх його подальших творах. Серед поетичних символів М. Хвильового одне з чільних місць займає образ "загірньої комуни", який має мало спільного з народжуваним "новим світом", тобто радянською дійсністю.
Відмова письміенника від традиційного описового реалізму увібрала відмову від послідовного викладу подій, намагання через часові зміщення, непослідов-ності досягти посилення емоційних ефектів. Збірка оповідань "Осінь", повість "Санаторна зона" (1924) і особливо громадянська актив-ність зробили М. Хвильо-вого центральною постаттю у літературному про-цесі 20-х рр. Одним із найкращих творів М. Хвильового є оповідання "Я (Романтика)". М. Жулинський писав: "Небагато є в світовій літературі таких творів трагічного звучання, в яких були б відтворені драматичне роз-двоєння реальності та ідеалів, внутрішній конфлікт революціонера, який потрапляє у "витворену революційними ідеями пастку".
Твір присвячено оповіданню М. Коцюбинського "Цвіт яблуні" і напи-сано в імпресіоністичній манері. У вступі ліричний герой говорить про свої дві великі любові: "Загірня комуна", вимріяна, до якої ще йти і йти, воювати, лити кров чисельних жертв - це перша любов. Друга любов - "воістину моя мати", "прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків". Мати, яка всім серцем любить свого єдиного, бунтівливого сина, відчуває: "Надходить гроза!" Різким дисонансом до вступу змальовані криваві судилища, де вершить "справедливість" герой новели. Ліричний ге-рой вважає себе "чекістом і люди-ною". Ось перед ним чоловік і жінка. "Мужчина впав на коліна і просить милості. Я з силою штовхнув його ногою - і він розкинувся горілиць... Женщина сказала глухо і мертво: - Слухайте, я мати трьох дітей!.. Я: - Розстрілять". Комунари, чекісти безупинно п'ють, а ліричний герой ходить до матері, щоб відчути себе "людиною". Його терзають страхи: "...Шість на моїй совісті? Ні, це неправда. Шість сотень, шість тисяч, шість мільйонів - тьма на моїй совісті". Настав момент, коли у непримиренній суперечності зіткнулися найсвятіші для героя почуття: синжська любов і революційний обов'язок. Він стає гвинтиком і заручником могутньої системи. Нездатному на бунт героєві залишається виконати волю системи: він, "охоплений пожаром якоїсь неможливої радості, закинув руку на шию своєї матері й притиснув її голову до своїх грудей. Потім підвів маузера й нажав спуск на скроню". Абстрактному ідолу "загірньої комуни" принесено найбільшу жертву і в його ім'я скоєно найбільший злочин-матеревбивство.
У 1925 р. М. Хвильовий разом з однодумцями створює літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури). Тоді ж він започаткував літературну дискусію, яка від питання про якість творів художньої літератури перейшла на ідеологічні засади. Він закликав пись-менників повернутися до українських національних джерел, орієнтуватися па "психологічну Європу". Звідси знамените гасло М. Хвильового- "Геть від Москви!". "У Європу ми поїдемо вчитись, - писав письменник, - але із затаєною думкою - за кілька років горіти надзвичайним світлом". Отже, новітня українська література яе може орієнтуватися лише на російську, бо не позбудеться рабського наслідування.
Але хмари однієї із найстрашніших трагедій XX ст. вже збиралися над Україною. Для М. Хвильового наступала пора гірких розчарувань. Він прозірливо вгадує, що голод в Україні свідомо організований. Письменник болісно переживає ті численні компроміси, на які йшов, щоб не порвати з більшовицькою партією. М. Хвильовий, як зазначав М. Жулинський, "не бачив виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст, потрапив, натх-ненно довірившись ідеалам Революції". 13 травня 1933 р., зібравши друзів, письменник застрелився. Трагедія його поля-гала у тому, що він "свято вірив у можливість рідкісного шлюбу" (І. Драч), тобто вільної України і ленінського комунізму.
2.Поетичне вираження глибокої любові до рідної мови в поезії Дмитра Павличка. Прочитати вірш напам'ять.
Рідне слово, мова рідного народу - це одна із наскрізних тем у твор-чості Дмитра Павличка. У часи, коли сфера використання української мови була звужена, мова принижена. Д. Павличко написав сонет "О рідне слово, що без тебе я?" (1956), який увійшов до "Київських сонетів".
Перший рядок - це сповнене глибокої дяки і поваги риторичне запитан-ня.
Ось хто є ті, що відцуралися рідної мови..У другій строфі поет дає яс-краве смислове визначення, чим є рідна мова для кожної нормальної люди-ни, показує, скільки сили й снаги таїть вона у собі.
У збірці "Правда кличе" Д. Павличко порушує гострі для української нації проблеми мови, історії, мистецтва. Так, у вірші "Ти зрікся мови рід-ної..." поет картає земляка-українця, який занедбав поле рідного слова, ста-вши безбатченком, перевертнем.
Тематично з цим віршем споріднений "Лист до одного знайомого в справах філологічних", в якому також йдеться про ледаря-негідника, що "рідне поле на пропаще в будяччі кинув,
Loading...

 
 

Цікаве