WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Даля.
Вірш "Мова" написаний у 1956 р. На той час українська мова зазналапомітних деформацій у зв'язку із відведенням їй більшовицькими ідеологами другорядної ролі у суспільстві. Після XX з'їзду партії, на якому було піддано критиці культ особи Сталіна, в якійсь мірі вже можна було говорити про національні утиски і насамперед про занепад національних мов. В Україні одним з перших на захист мови виступив М. Рильський. Його поезія "Мова" у яскраве свідчення цьому.
У 1959 році на IV з'їзді письменників України М. Рильський прочитав вірш "Рідна мова". Своїм незвичайним виступом на письменницькому фо-румі поет ще більше загострив увагу на потребі повноцінного функціону-вання української мови. Для цього українська мова мала всі підстави.
У мові знайшли відгук історія народу, бурхливе, неспокійне його життя, яке поет прирівнює до "гулу віків", "шуму століть". У ньому - "бурі подих", "неволі стогін", "волі спів", "сурма походу світанкова".
В умовах російського царського гноблення українська мова зазнала жорстокого переслі-дування, нищення. Вдаючись до засобу персоніфікації, поет з болем згадує страшні знущання блазнів російського царя над її "ве-лично-гідним духом".
Немає сумніву, що підставою для таких поетичних узагальнень М. Рильського були всі ті ганебні документи, які забороняли українське слово в офіційно-діловому мовленні. Це був горезвісний Валуєвський циркуляр, Ємський указ та численні неопубліковані заборони у радянські часи, Про всі ці знущання над словом М. Рильський писав з особливим болем.
Кожен рядок наведеної строфи узагальнює гірку правду поневолення, спрямованого на те, щоб зникла, вмерла наша мова, щоб не розходилася її слава по світу. За спробу протистояти імперській сваволі не раз доводилося платити власною волею. І це вже стосувалося не тільки минулого століття, а й 20-30-х - кінця 40-х років XX століття. Навіть під час хрущовської "від-лиги" М. Рильський не міг відверто виступити на захист рідної мови. Саме на такі асоціації наводить його поезія "Рідна мова". Тому у другій частині вірша поет так багато уваги приділяє російсько-українським культурним зв'язкам та вільному розвитку української мови. Зрозуміло, що говорити про "вільне слово" українського народу у колі братніх мов доводилося більше з огляду на те, щоб не накликати біди на себе особисто та й на спро-би відродження української культури у післякультівські часи.
Краса і велич рідного слова оспівані М. Рильським у вірші "Сонет про словник", поемі "Слово про рідну матір" та інших творах.
Білет 2
1.Трагедія особистості в романі "Хіба ревуть еопи, як ясла повні?" Панаса Мирного.
Трагедію особистості Панас Мирний відбив уже в назві - при виданні 1903 р, в Україні твір був названий "Пропаща сила". У романі, за визна-ченням І. Франка, "змальовано майже столітню історію українського села", розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях. В але-горичній назві "Хіба ревуть воли. як ясла повні?" звучала головна ідея: воли - символічний образ уярмленого селянства - не ревли б, якби було що їсти й пити.
Трагедію особистості найповніше відтворено у долі Чіпки, Грицька, Максима, Мотрі. Інші персонажі- Галя, Христя, баба Оришка- сприяють рельєфнішому відтіненню головних характерів. Треті - Лушня, Матня, Пацюк, Порох. Чижик, Явдоха, генеральша, Кряжов, пан Польський, хоча і є епізодичними, дали змогу авторові передати сутність тогочасних суспільних тенденцій та психологічно увиразнити причини трагедії особис-тості.
Складна композиція роману, яку академік Олександр Білецький назвав "будинком з багатьма прибудовами і надбудовами", підпорядкована меті якнайширше показати соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку дорогу, калічило їх душі, нівечило мораль, тобто спричинило трагедію.
У центрі роману образ Чіпки - невтомного шукача правди, котрий зійшов на криву стежку боротьби і став "пропащою силою". Син зневаженої селянки. Чіпка зростає в злиднях, в умовах недоброзичливості й ворожості. Ровесники глузують з нього. Коли багатій Бородай за впертість прогнав Чіпку з роботи, він "поніс у серні гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робіт-ника...". Кожний з етапів життя Чіпки ви-разно окреслений завдяки тонкому психологічному аналізу його поведінки. Різкі переходи віл сподівань щасливо жити на своєму добрі до гірких роз-пачливих настроїв розкривають збентежену душу героя. Надто вразила кри-вда Чіпку, коли за право працювати на власній землі чиновник цинічно ви-магає хабара. У цей момент Чіпка втратив віру у справедливість. У його серці вже вкотре закипіла ненависть, на жаль, не лише до гнобителів, а й до всіх людей.
Звідси - сліпе, стихійне бунтарство зневаженої, обікраденої людини. Роздумуючи над особистою недолею, над всенародним лихом, Чіпка все глибше усвідомлює соціальні корені пануючої несправедливості. Для нього стає очевидним, що на трудівника "налягли" і поміщик, піп, шинкар, і "свій брат-богатир", що "всім бажається поїздити" на шиї безправного селянина. Під впливом лихого "товариства" Чіпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурі на якийсь час перемогло. Він соромився свого давнього безпуття "тієї кривої стежки". Пішли розмови про земство, про вибори гласних, і Чіпка закликає громаду захищати свої інтереси. Коли Чіпку наказом губернатора було виведено з управи "по неблагонадежности". то ця кривда стала останнім поштовхом, що зіпхнув правдошукача на стежку сліпої помсти. Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тавром заплямовує Чіпку. Із правдошукача він перетворився на кримінального злочинця.
Грицько, найближчий приятель дитячих літ Чіпки, обирає інший жит-тєвий шлях. Міряючи босими ногами курні заробітчанські шляхи, Грицько мріяв про "хату теплу". Невдачі, бідування, злигодні породили у хазяйнови-того парубка егоїзм, байдужість до долі інших, корисливість. Навіть при-ятелювання з Чіпкою Грицько намагався використати для власного збага-чення. Неприховане злорад-ство щодо Чіпки, зневага свого товариша - це так само своєрідна трагедія Грицька.
Максим Ґудзь - це ще один яскравий тип трагічної особистості, "пропащої сили". Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безг-луздої служби-муштри. Коли йому потрапила до рук "граматка", самотужки опанував азбуку і навчився по церковних книжках читати. Горілка, до якої Максим звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, обби-рати солдатів. Всякими неправдами Максим збагачується і повертається в село через тридцять років з грошима та "заслугами". Максимів хутір стає пристановищем грабіжників. Морально зіпсований солдатчиною, Максим живе єдиною пристрастю - збагаченням.
Трагедія людської особистості чи не найбільш зворушливо відтворена в образі Мотрі. Мотря
Loading...

 
 

Цікаве