WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

справедливий", він демонструє гостеві, розбиваючи обличчя зовсім невинної людини. Начальник переплутав двох братів Крутоно-женків - Никифора і Никонора. Яскравість зображеного в оповіданні досягається через майстерне викорис-тання прийомів іронічного письма, зокрема щедре застосування мовного "суржика", "макаронічної" мови в окресленні персонажів і змалюванні не-ординарних життєвих ситуацій.
В. Винниченко поповнив і скарбницю української дитячої літератури. Оповідання "Кумедія з Костем", "Бабусин подарунок", "Федько-халамидник", а також цикл "Намисто" порушують гострі соціальні пробле-ми. Тут у письменника той самий підхід, що й у "дорослих" оповіданнях: жорстокість буття, і на цьому тлі випадок з активним, непересічним підліт-ком або дитиною, випадок, який визначає її долю або її життя чи смерть, Так, головний герой оповідання "Федько-халамидник" - жвавий і відчай-душне сміливий хлопчина з бідної сім'ї. У нього не по-дитячому твердий характер і "лицарські" риси: він чесний, не обманює, не просить помилувати, коли його б'ють (а б'ють його часто), має чіткий погляд на те, що треба знати дорослим, а що ні. Федько вільнолюбний, свавільний, по-своєму добрий і чуйний. "Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожно-му місці". А найголовніше - "не любить також Федько товаришів видавати". Винниченко з великою симпатією змальовує портрет цього підлітка з його звивистою психологією, суперечливими вчинками і щирою душею. Йому протистоїть Толя, син власника будинку, де живесім'я Федька і в якого працює його батько. Це чистенький, випещений хлопчик, який заздрить Федьковому "геройству" і авторитетові. Якби не Федько, то Толя загинув би на крижині. Усе ж він не тільки не заступився за свого рятівника, але привселюдно набрехав на нього: "Федько узяв і піхнув мене на кригу". Толин батько зажадав покари. Хворого, у лихоманці підлітка "поклали на стілець і били вже як слід". Федько помер.
Із суворих реалістичних деталей будує Винниченко оповідання з життя дітей, правдиво віддзеркалюючи у них життя дорослих з його несправед-ливістю, різ-кими соціальними контрастами, злом і брехнею.
2.Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненка.
Василь Симоненко прожив 28 років. Та він назавжди увійшов у історію рідної культури своїм болем за долю України, тривогами за Всесвіт, лі-ричним звучанням своїх інтимних творів, у яких зворушує краса і щирість почуттів. І хоч інтимні мотиви В. Симоненка переважно тісно поєднані з пейзажними, соціальними, громадянськими, все ж вірші про кохання у його поетичній спадщині займають чільне місце. більшість з них ввійшли до ци-клу "Тиша і грім", частково - до циклу "Земне тяжіння".
Юнацькі мрії, сподівання разом з легким смутком охоплюють лірич-ного героя поезій "Люди різні між нас бувають..." та "Пригадую усе до сло-ва...". Образ коханої порівнюється ним з весняним громом, який стає "сові-стю і душею" і "щасливим щастям". Самовіддане, глибоке кохання сповнює ліричного героя у вірші "Ображайся на мене,як хочеш". У цьому творі лу-нає заклик поета прожити життя, не розмінюючи кохання на дрібниці. Така думка часто повторюється у віршах В.Симоненка. У поезії "Ти знаєш, що ти - людина" вона виражена відомою поетичною формулою.
Несподівано прийшла любов до ліричного героя у вірші "Вона при-йшла". Під впливом чару кохання міняється його внутрішній світ, і все дов-кола теж стає все привабливішим і кращим. Душа закоханого співає со-лов'ями, вона тягнеться за чудовим покликом.
Людина глибокої душі, В. Симоненко у віршах про любов не міг бути поверховим чи нещирим. Він був прекрасним і чистим навіть тоді, коли не все складалося за бажанням, коли не вдавалося висловити коханій те, чим жила душа.
Зворушлива відвертість інтимної лірики В.Симоненка викликає захо-плення читача, бере у полон його душу, спонукає співпереживати ліричному героєві. Такими є вірші "Розвели нас дороги похмурі...", "Дотліває холод мій у ватрі", "Я тобі галантно не вклонюся". У них поезіях багато тривоги, муки, недовисло-влених почуттів. Ліричний герой з ніжністю згадує про свою дівчину. Вона "крихітна", "мила" і "прозора, мов ранкова тінь". До цього образу він звертається, коли на душі холодно, незатишно, коли у вог-нищі життя (ватрі) "дотліває холод".
Заслуговують на увагу ті вірші інтимної лірики В.Симоненка, в яких він по-філософськи розмірковує про взаємини закоханих на тлі буденщини. На думку автора, втрачає багато той, хто не вміє поступитися, не здатен відрізнити важливого від дрібничкового, мізерного. Життя, звичайно, "не можна заховати за рожевих ілюзій вуаль", але можна обійти незначні жит-тєві незгоди. Вчасно сказане: "Пробач, моя вина" (вірш "Моя вина") рятує кохання, допомагає подолати кризу.
У вірші "Є в кохання і будні, і свята..." ліричний герой впевнений, що "дріб'язкові хмарки образи не закрили б сонце від нас". Метафоричні "хмарки", "сонце" та улюблений стилістичний засіб поета оксюморон ("не-наглядна, злюща, чудова"), використаний в останній строфі вірша, підкрес-люють мудрість ліричного героя у сприйнятті тимчасових непорозумінь.
Випробування коханням на життєвих перехрестях - тема вірша "Там, у степу схрестилися дороги", який став відомою піснею. Музику написав В.Литвин.
Білет 17
1.Із забуття - в безсмертя: письменники "розстріляного відродження".
"Розстріляне відродження" - це літературно-мистецьке покоління 20-х - початку 30-х рр., яке дало високохудожні твори у галузі літератури живопису, музики, театру і яке було знищене більшовицьким тоталітариз-мом. Українська творча інтелігенція 20-х рр. вперше за останні 300 років зробила героїчну спробу підвестися з колін, випростатися і гідно явити пе-ред світом свою культуру. Роздратована стійкістю опору, Москва пустила в хід найганебніші засоби. "Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, це наше завдання і ми його виконаємо: кого не поставимо - пере-стріляємо", - так сформулював завдання комуністичної партії один із її вірних членів. Результати відомі - з 259 україн-ських письменників, які дру-кувалися у 1930 р., після 1938р. друкувалися тільки 36 (своєю смертю померли лише 7 письменників). За приблизними підрахунками Юрія Лавріненка, одного з небагатьох діячів українського відродження, якому вдалося виїхати на Захід (йому належить термін "розстріляне відродження"), у 30-х рр. було винищено 80% творчої інтелігенції.
Література "розстріляного відродження" позначена надзвичайним багатома-ніттям стилів і жанрів. З великою енергією у літературі тоді працювали С. Єфре-мов, М. Зеров, М. Хвильовий, М. Куліш, Г. Косинка, М. Драй-Хмара, П. Филипо-вич, Д. Фальківський, М. Семенко, В. Свідзинський та ін.
В історії української літератури важко переоцінити значення творчості Миколи Зерова, який очолював гурт неокласиків. Головне, що об'єднувало неокласиків (до них належали, крім М. Зерова, М. Рильський, М. Драй-Хмара, П. Филипович, О. Бургардт),- це
Loading...

 
 

Цікаве