WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

дрібки рідної землі. До них, зневірених і все ж таємно чогось очікуючих, звернувся зі своїм твором Олесь Гончар.
"Найпередовіше у світі суспільство" від самого народження захворіло важкою духовною хворобою: лицемірством, фарисейством, суцільним фальшуванням, безкультур'ям. "...Обхамила та особа всіх підряд і головне - ні за що. І це на службі. А в трамваях, у магазинах, на пошті... Просто дивно: чому в нас такі люди злі? Звідки ця злоба, зневага, неприязнь до ін-ших? Бажання образити, принизити людину, свого ближнього - це, зви-чайно, патологія, але чому вона так поширена?" - міркує металург Іван Баглай, повернувшись з Індії.
Олесь Гончар порушує гостру проблему збайдужілості та інертності загалу до всього того зла, яке коїться у суспільстві. До протесту здатні тіль-ки такі, як студент Микола Баглай або Ізот Лобода. Десятиліття національ-ного нігілізму виховали такого партійного діяча і функціонера, як Володька Лобода. Він запопадливо знищував все, що зветься духовним набутком на-роду, його історичною і культурною спадщиною. Це він запропонував взяти собор у риштовання. Його думки і дії наче й "у руслі епохи", проте спрямо-вані проти національних цінностей, історичної пам'яті: "Скільки б'ємось, скажімо, над тими сучасними обрядами, скількох замучили, а вони, як змо-вились, пропонують тексти - за голову візьмешся: один фальшивий, а дру-гий ще фальшивіший. Тоді ще й дивуємось,чому деякі відсталі трудівниці і навіть жінки керівних товаришів, паски святять або беруть кумів та потайки дітей хрестити несуть...".
Важливими для ідейного задуму твору є образи Єльчиних подруг, яких не цікавить національна святиня (собор), їхні душі оглухли і здичавіли, були порожні ї майже не торкнуті знаннями, любов'ю, повагою. Все-таки Микола Баглай не хоче вірити словам скептично настроєного технократа Геннадія про те, що "святості зникають із життя і на їх місце все більше вдирається цинізм". Микола, будучи свідком убогої антихудожності, яка шалено наступає на все людяне, прекрасне у житті, на все українське, уперто шукає спадщину віків - щоб пізнати корені невмирущої сили рідного народу.
Цілком виправдано у текст роману вмонтована - як спогад Ягора Катратого - новела "Чорне вогнище", присвячена образові історика Дмитра Яворницького, великого патріота-народознавця, письменника, літописця запорозького козацтва, невтомного збирача дорогоцінних пам'яток нашого народу.
Олесь Гончар у романі "Собор" зосередив увагу на філософських, іс-торич-них, морально-етичних, екологічних проблемах. У творі розвінчано психологію духовного браконьєрства, викрито зловісні наміри безбатченків - руйначів національних святинь. Усім змістом роман звернений до сучас-ників. Який слід в історії свого народу залишили, що збудували для при-йдешніх поколінь: "Ким ти будеш для них? З яким почуттям тебе спом'януть?" "Собор" позначений публіцистичним і полемічним пафосом, закликає плекати і оберігати духовні скарби, історичну і культурну спадщину українців.
Білет 16
1.Реалістичність зображення людських характерів у творах Воло-димира Винниченка.
Володимир Винниченко - виняткова постать в українській літературі та історії. Новеліст, романіст, драматург, публіцист, поет, митець-маляр і одночасно політичний діяч. Його твори уже на початку XX ст. перекладали багатьма мовами. У центрі його художніх пошуків завжди була Україна та болючі проблеми української нації.
Уже перша збірка творів Винниченка "Краса і сила" (1906) виділялася в тогочасній прозі своєрідною, не традиційною манерою письма. Головною рисою оповідань, що увійшли до неї ("Краса і сила", "Заручини", "Голота" та ін.), була сувора реалістичність - аж до використання натуралістичних прийомів. Ці твори відзначаються колоритністю малюнка, динамічністю розповіді, в якій значне місце належить діалогам, котрі і рухають дію, і служать прийомам індивіду-алізації персонажів.
І. Франко був вражений новизною теми вже першого твору "Краса і сила". Серед голодранців і п'яниць, серед люду, що "не боїться ні тучі ні грому", виділяються молоді злодії Ілько й Андрій. Перший - вродливий, добрий, але безвольний. Другий - негарний, жорстокий, але сильний, зав-зятий. Доля злодіїв та їхньої приятельки Мотрі розкривається в кількох жа-нрових епізодах: знущання Андрія над жінкою, підготовка до злодійських операцій, картини ярмарку, ув'язнення в тюрмі. "Краса і сила", як і інші твори однойменної збірки, вражають переконливістю в розкритті людських взаємин.
В оповіданні "Солдатики!" змодельовано одну з типових подій, пов'язаних з придушенням селянських заворушень. Цей "малюнок із селян-ських розрухів" є надзвичайно талановитою, глибоко психологічною зама-льовкою тих складних процесів, що відбулися р українському селі на почат-ку XX ст. "А сталося це якось несподівано. До вчорашнього дня жило собі село, як і перше, голодали, боліли, умирали", а тепер почали думати і думки наскрізь тривожні: "Обкрадають нас... Грабують... А ми робимо, мовчимо... той має право на землю, хто робить на ній!" Зійшлися і стали навпроти се-лянський натовп і солдатська шеренга. Письменник до краю загострює конфлікт, зображуючи нову політичну силу, то вийшла на терени історії. - українське селянство, яке заявило про себе в особі Явтуха.
"Солдатики.!.." - викрикнув Явтух з таким болем, з таким одчаєм, що в валці немов прокинулися всі, а солдатики аж здригнулися разом і похмуро глянули на офіцера".
Село набувало нового, небаченого раніше досвіду. Хоча Явтух загинув, стрілянини не було. У цьому глибинний історичний оптимізм оповідання. Явтух мертвий, офіцер убитий, але "солдатики" не стріляли. Якесь грандіозне зрушення, невидиме й нечутне, відбулося в житті, в душах цих "солдатиків", і воно таке, це зрушення, за своїми якостями, що вселяє по-чуття надії.
Тільки саможертовність може зняти полуду з очей обурених, затурка-них селян, котрі своїх захисників вважають ворогами, - така ідея оповідання "Студент". Щоб довести свою непричетність до пожежі, яка спалила село; щоб зняти підозру, поширювану стражниками, котрі в біді звинувачують студентів, молодий революціонер прилюдно стріляється. І тоді старий дід, який погрожував "вимотати" з студентів жили, стрибає на одного з охоронців царських устоїв і душить його. Пручання стражника запалило очі селян "диким, лютим гнівом": "Ага!.. Так його!.. Дай йому щастя того!.."
Сваволю й беззаконня, які процвітали в імперії, переконливо показано в оповіданні "Суд". Головний персонаж Михайло Денисович Самоцвіт, "хохол, малорос", живе "як у раю". Бо "тепер по тридцять копійок удень роблять мені" - такої дешевої робочої сили немає ніде. Покірності він добивасться "перевіреною методою": "Тепер не той час, тепер, брат, мужик не той... В морду! от і все роз'яснєніє". Оповідання має відчутні саркастичні ноти. Вони звучать не лише у філософствуваннях Самоцвіта, але особливо в описі центральної сцени "суда". Такий суд, "скорий, правий і
Loading...

 
 

Цікаве