WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

Українська література (курс в питаннях і відповідях) - Реферат

було жити і ґаздувати, одружився з Палагною. Була вона доброю господинею, але своїм духовним світом дорівнятися до Марічки не могла. Не зуміла вона відчути Іванову душу, а згодом зраджує його з Юрою-мольфаром. Це було останнім поштовхом до передчасної смерті героя. Останні хвилини напів-свідомого існування, пов'язаного з уявною зустріччу з Марічкою, були для Івана щастям. Цікавим епізодом у повісті, який передає своєрідність світосприй-мання гуцулів, є забава біля мертвого Івана. Веселощі, сміх, розведене на подвір'ї багат-тя символізують спробу протистояти смерті, тьмі. Життя продовжується, воно вічне. Ця традиція - як спадок предків, їх тінь - живе з гуцулами впродовж віків.
Проблему міфологічного світовідчуття та світосприймання гуцулів по-своєму інтерпретували С. Параджанов та І. Миколайчук, створивши за повістю М.Коцюбинського кінофільм.
2.Людина і природа в ліричних віршах М. Рильського.
Праця, природа, культура - ця "велика тріада" посідає чільне місце у творчості М. Рильського. Його поетичний світ на диво мальовничий, спов-нений ясності і прозорості. Ще в юності поета турбувала проблема відносин людини і природи.
Це філософська реакція юного поета на все, що діється навколо, спроба рятівного виходу із душевної смути.
М. Рильський увійшов у світ поезії життєлюбом, природолюбом. Він уявляє себе невід'ємною частиною цього прекрасного сонячного храму природи. Лейтмотивом його лірики виступає щира людяність, відчуття не-роздільності людини і природи.
Ліричний герой мініатюри "Поле чорніє Проходять хмари..." живе світ-лими почуттями: прийшла весна! Відчувається, що він закоханий у рідну землю, у життя. Короткі розповідні речення змінюються окликами, а потім запитаннями. Із грудей вириваються слова натхненної любові: "Земле! Як тепло нам з тобою!"
У поезії "Яблука доспіли" все дихає щедротами благодатної української природи, української осені, багатством яблуневих садів, жовтих осінніх нив, достиглістю, настояністю людських почуттів, коли розлука в коханні викликає не докір, не зневагу, не каяття, а навпаки - почуття вдячності і повноти життя.
Усього 12 рядків у цій поезії. Образ достиглих яблук уособлює муд-рість і спокій душі героя у час його прощання з коханою.
Гармонія людського життя й творчості, ніби твердить М. Рильський у цій поезії, - це дихання в унісон з природою, з сонцем, з небом, із золотою гілкою. Ось він і вона пройшли вже сад. Перед ними відкривається простір прибраного осіннього поля і безкінечного неба. Життя прекрасне і немає кінця цій красі.
Сюжети кращих поезій М. Рильського розгортаються переважно на мальовничому пейзажному фоні. Насиченість барв, виразність контурів, яс-ність образів - все це говорить про висоту творчого духу і настрою лірич-ного героя, його тісної єдності із навколишнім життям. "Червонобоким яб-луком округлим скотився день...", "Запахла осінь в'ялим тютюном, та яблуками, та тонким туманом...", "Осінній холодок над спраглою землею шатро гаптоване широко розіп'яв...", "Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби" - таке бадьоре, життєствердне духовне на-повнення поезії М. Рильського.
Поетичний світ М. Рильського останнього періоду - на диво мальов-ничий. У ньому спалахують яскраві, пломенисті барви ("Війна білої й чер-воної троянди", "Черемшина після дощу"). Споглядання природи стає ос-новою несподіваних художніх узагальнень. Із садівницької поради - як пересаджувати ялинку -він видобуває багатий поетичний зміст, спроекто-ваний на міжлюдські взаємини ("Порада"). Споглядання шкідливої польової красуні - волошки - породжує у поета непрості роздуми про красу ("Лист до волошки"). Із зіставлення скромної шипшини з гордою трояндою виростає думка про кровну спорідненість народного "кореня" і професійно-го мистецького "цвіту" ("Шипшина").
Слово "сад" - це одне з найхарактерніших для М. Рильського "кодо-вих" слів. що має найширший образний зміст - аж до "саду" мови ("Як парость виноградної лози, плекайте мову..."). У садах, лісах, полях, виног-радниках найчастіше бачить М. Рильський своїх звичайних героїв-друзів, людей, щасливих і красивих у праці.
Білет 10
1.Творчість Лесі Українки - видатне явище світової культури.
Геній Лесі Українки розкрився перед світом насамперед у високохудож-ньому звучанні національної ідеї, гарячій любові до рідіюго краю, яка полягала в обороні прав народу до незалежною національного і державного життя. Свої думки і свої ідеї вона зуміла ввести у високу мистецьку форму, шо чарує багатством поетичних образів і музикою поетичного слова. Поетеса вийшла за межі традиційних тем. ЇЇ творчість охоплювала широке поле світових мотивів, тому стала вагомим художнім здобутком світової культури.
Леся Українка зростала під впливом казкової волинської природи, рі-дного слова, пісні, народної традиції, любов до якої була прищеплена на-самперед матір'ю Оленою Пчілкою. Духовне збагачення поетеси відбувалося під впливом висококультурних родин Старицьких, Лисенків, дядька по матері М. Драгома-нова. Її талант розвивався завдяки природній спостережливості та глибокому потягу до знань. Усі ці чинники допомогли їй сягнути мистецьких вершин, стати письменницею європейського і світового масштабу. Дух поетеси гартувала хвороба. Вона спонукала до аналізу конкретних життєвих ситуацій та осмислення суті буття людини. Звідси власне нескореність, прометеїзм Лесі Українки, до якого вона, фізично квола, потягнулася ще на початку своєї творчості: "Я вийду сама проти бурі І стану - поміряєм силу"
Поезія Лесі Українки носить переважно патріотичний характер. Це твори громадянського і політичного характеру. Навіть особистий біль, туга, тривога у її віршах переплітаються Із проблемами всієї України. Щиро і зворушливо звучить її поетичне зізнання.
Приклад сильної волі, бажання боротьби знаходимо у відомих поезіях "Слово, чому ти не твердая криця..." та "Contra Spem Spero". Мужні, енергійні акорди громадянської лірики Лесі Українки високо оцінив І. Франко "Від часу Шевченкового "Поховайте та вставайте" Україна не чула такого сильного, гаря-чого поетичного слова, як із уст цієї слабосильної, хворої дівчини...". Поезія Лесі Українки, тавруючи рабську покору відсутність національної гідності, дух вірно підданості, засвідчувала перед світом, що в літературі поневоленого народу на стику двох століть з'явився талант, здатний протистояти всій ницості життя, Талант, що мріє допомогти нащадкам Прометея визволитися від сну і запалити вогонь справедливості. Добре ознайомлена з літературами народів світу, письмен-ниця нерідко шу-кала в історії й літературі інших народів, "у номерках віків і далеких під-соннях" розв'язки проблем сучасного їй українського громадянського й на-ціонального життя. Біль і тривога за рідний край неодноразово переплітаю-ться її всенародним горем ("Напис в руїні", "Дим").
Своїми творами "Слово, чому ти не твердая криця..." та "Давня казка" поетеса
Loading...

 
 

Цікаве