WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Творчий і життєвий шлях Арона Копштейна - Реферат

Творчий і життєвий шлях Арона Копштейна - Реферат

як він його бачить і сприймає, що світ не може бути іншим, ніж тим, яким він його відчуває, що усюди панують добро і краса.
У поезії "Як і завжди, цвітіння врочисто…" ліричний персонаж А.Копштейна однозначно стверджує, виражаючи сутність власного погляду на світ:
Значить, вірити можна і треба,
Що за містом - широкі поля,
Що земля обернулась на небо,
А над небом - ізнову земля.
У ліричного героя А.Копштейна не виникає жодних сумнівів у правильності організації того суспільства, у якому він живе. Ця правильність для нього є непохитною, ознакою гармонії, синонімом істини. Йому до серця ті духовні інституції, моральні канони, якими живе він і ще багато таких, як він. Для нього є щастям жити в однозначному, ясному й чітко побудованому світі:
Все розкреслене, вписане в графи,
Зрозуміле, мов перший сніг, -
з гордістю розмірковує ліричний герой у поезії "Біографія осені".
Ліричний персонаж А.Копштейна вірить, що людина - вершина природи й творець свого власного щастя, своїх перемог. У нього немає сумнівів у тому, що людина є всесильною. Її силу ліричний герой пов'язує виключно зі свідомістю. Він твердо знає (а знає тому, що вірить), що всесильна свідомість веде до такої ж всесильної волі, яка, у свою чергу, спроможна подолати будь-які перешкоди.
Поезії Арона Копштейна притаманна неабияка вольова спрямованість. Художні настрої, поривання, думки просякнуто потужним енергетизмом, у якому широко звучать авторські бажання, пристрасність, переконаність.
Ліричний герой А.Копштейна не задовольняється мінімальним - він хоче всього: бути щасливим в особистому житті, корисним друзям, приятелям, потрібним на виробництві, військовій службі. Він прагне жити для того, щоб віддавати себе іншим, щоб розвиватися в унісон із суспільством. Він може все, чого хоче й прагне.
Життя для ліричного персонажа поезії Арона Копштейна - це розмова зі своєю добою. Він сповідується їй у коханні, відданості, незмінності та незамінності етичних симпатій, переконань. Він повністю поділяє тезу про необхідність індивідуального й суспільного зростання й не уявляє, не мислить свого життя без цього зростання. Його духовним ідеалом є "вулиця Щорса", якою він рішуче крокує. Ліричний герой вірить у святість ідей революції та громадянської війни. Він уважає, що, хоча жертви були великими, вони були необхідними: без минулої крові, на його переконання, немає сьогоднішнього та майбутнього щастя.
Ліричний герой є пристрасним прихильником світового переустрою. При цьому він не замислюється над тим, чи є в цьому потреба для всього світу. Він походить з когорти "вічних революціонерів". Для нього, його світогляду органічним є революційний пафос, у якому зосереджено енергію безкінечного руху. Він поділяє максималізм революційних гасел, тому що вони емоційні та не дозволяють жити в статиці, у спокої.
Натура ліричного персонажа постійно ініціює потребу в різноманітних змінах - як у незначних, так у помітних і кардинальних. Його душа живе, дихає перманентним розвитком, і в 30-ті роки для ліричного героя революційний процес, розпочавшись ще в позаминулому десятилітті, не припиняється. Для нього джерелом і компасом цього процесу назавжди став жовтень 1917-го.
Свідомість ліричного героя постійно осяяна непохитністю ставлення до навколишнього світу. Він переконаний, що в оточуючій реальності темні фарби можуть поширюватися лише від темних сил, які ще зустрічаються в житті, проте, на думку ліричного персонажа, вже не спроможні змінити хід історії. Він не має сумнівів, що мешкає у великій сонячній країні, як не має їх і в тому, що сонцедайність - основний і найбільший здобуток того суспільства, яке він та чимало таких, як він, будують.
У другій половині 30-их років ХХ століття ліричний герой Арона Копштейна навколо себе, навколо таких, як він, бачить переможну державу сонця, і зовсім не замислюється над тим, а чи є ця держава насправді, чи вона - романтичний фантом його наснажених уявлень. Невипадково в останній прижиттєвій збірці Копштейна уславлюється образ Сталіна і його значення для "держави сонця".
Ліричний персонаж захоплюється масштабністю дій, організованістю й упорядкованістю суспільства, у якому проходить його життя:
Пахнуть сосни в блакитних іголках,
Коні в таборах тепло сопуть.
І спортсмени в строкатих футболках
Стадіонами вулиць ідуть.
("Як і завжди, цвітіння врочисто...")
Ліричний герой - це емоційний фотограф побуденності. Він кожну дрібницю, кожен штрих своєї доби прагне опоетизувати, подати у романтичному світлі власних безпосередніх переживань. Він неначе ходить із фотоапаратом власних вражень і робить знімки дійсності у своїй образній пам'яті.
Ліричний персонаж - юна за віком особистість. Звідси його невимушений максималізм, простота висновків, органічна експресивність, самодостатня впевненість. Молодість - рушійна сила його натури. Вона надихає його на піднесені, весняні почуття, що домінують над усіма іншими, хоча й не притлумлюють їх.
Ліричний герой А.Копштейна проживає кожну секунду як першу та єдину. Він живе сьогоденною миттю і миттю майбутнього. Його переповнюють радісні емоції, почуття, що надають персонажеві певної екзальтованості. У збірці "Джерело", випущеній пам'ятного тридцять сьомого року, знаходимо такі характерні рядки:
Весно!
Квітень!
Юність - весно!
Рясний цвіте України!
Я пізнав твої прикмети,
Що сини твої пронесли:
Переконаність і щирість.
Повний прагнень, повний віри, -
Буду вашим я поетом,
Город, гори та долини!
("Весна" (з М.Талалаєвського))
Поет і вчений Степан Крижанівський у розвідці 1955 року писав: "Арон Копштейн був поетом-ліриком" ( 5 , 4). Ця теза потребує уточнення: А.Копштейн був поетом експресій, акцентованих емоційних виявів і станів, різноманітних настроєвих візерунків.
У наведеній фразі С.Крижанівського з передмови до вибраних творів Копштейна цілком раційною є думка, що основний хист поета висловив себе у суто ліричних інтонаціях. Це абсолютно слушно, оскільки художньо найсильніші вірші А.Копштейна переважно є елегійними, мінорними, тендітно-сумними. До них належать поезії "Лист", "В середині місяця квітня…", "Винограду сині грона…", "Осінь" та інші, у яких життя поетового серця переплітається з нюансуванням душі природи.
Риси вічного мистецтва притаманні тим творам Арона Копштейна, де поет і його ліричний герой перебувають на відстані від ейфорійного соціуму, де вони живуть трепетними порухами серця, ніжними спогадами, відчуттям єдності кохання й природи.
Любов для ліричного героя пов'язана з мінорними інтонаціями. Ностальгійність почуттів до коханої, до її уявного образу, до тих місць, з якими переплетені спогади, виразно звучать у поезії "Лист". У ній відбито найвагоміші якості Копштейнової музи - органічна задушевність, елегійна сповідальність, тремтлива мінорність, ніжна збентеженість, поетична легкість рядка.
Як живеш у розлуці, Клаво?
Я давно на Дніпрі не бував.
Від Каховки до Станіслава
Обертається пароплав.
Під кормою вода солона -
Починається вже Лиман.
Ми не їли давно пасльону,
Вже й оскоми дитинства нема.
А згадаю Широку Балку,
Сірий вечір, тужавий сніг…
Може й хороше, може й не жалко,
Що не бачились навесні.
У поезіях "Лист", "В середині місяця квітня…", "Винограду сині
Loading...

 
 

Цікаве