WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Станіслав Пелипович Людкевич. - Реферат

Станіслав Пелипович Людкевич. - Реферат

І
Станіслав Пилипович Людкевич
(1879-1979)
С. Станіслав Пилипович Людкевич увійшов в історію музичної культури як видатний композитор, музикознавець, фольклорист, педагог і музично-громадський діяч. Митець прожив велике творче життя. Воно розпочалося ще наприкінці ХІХ ст., коли Станіслав Пилипович, щойно приїхавши до Львова, взяв активну участь в організації ювілейного вечора І.Франка. Це було 1898 р. Тоді він виступив як диригент і композитор. На концерті прозвучав хор на Франковий гімн "Вічний революціонер". Завершив свій творчий шлях Людкевич через 80 років після цього пам'ятного вечора.
У січні 1979 р. музична громадськість широко відзначала 100-річчя від дня народження корифея українського музичного мистецтва, народного артиста СРСР, лауреата Державної премії ім.Т.Г.Шевченка, професора С.П.Людкевича.
С.Людкевич народився 24.01.1879 р. в містечку Ярославі на Західній Україні (зараз входить до складу Польщі). Батько композитора - вчитель народної школи - дуже любив музику. Мати знала й розуміла мистецтво, з особливою повагою ставилася до рідної культури. Гри на фортепіано навчалась у відомого українського композитора М.Вербицього. Вона ж була і першою вчителькою Станіслава з фортепіано.
Вступаючи після початкової школи до Ярославської гімназії, Станіслав Пилипович прагне глибше вивчати музику. Він співає у хорі, а згодом стає його керівником, починає писати музику. Закінчуючи цей заклад, Людкевич уже мав у своєму композиторському портфелі ряд творів - це хори "Гамалія", "Поклик до слов'ян", 7 п'єс для фортепіано. До речі, останні з успіхом виконуються піаністами й сьогодні. Це, зокрема, "Пересторога матері", "Заколисана пісня", "Тихий вечір" (на тему Й.Брамса). Ці фортепіанні мініатюри продовжують лінію західноєвропейської романтичної музики Ф.Шуберта, Ф.Мендельсона, Й.Брамса. Мініатюри Людкевича щирі, ліричні, вони пройняті українськими народнопісенними інтонаціями.
З 1898 р. по 1901 р. Людкевич навчається у Львівському університеті на філологічному факультеті. Після його закінчення він викладає українську мову в одній із гімназій Львова. Перед цим композитор працює в Музично-драматичному Інституті ім.Лисенка, готує до друку "Галицько-руські народні мелодії", виступає з музикознавчими статтями та рецензіями тощо.
У 1903-1904 рр. композитор був на військові службі у Відні; там він мав змогу слухати оркестрову та оперну музику, а згодом, у 1907 р. він знову їде до Відня, щоб поповнити свої професійні знання. Протягом року Людкевич навчається у О.Цемлінського (композиція та інструментування) та Г.Греденера (поліфонія), слухає лекції з історії та теорії музики у Г.Адлера та Г.Рімана. За цей час Станіслав Пилипович написав докторську дисертацію, присвячену питанням програмної музики. Повернувшись додому, він знову поринає в роботу. З 1908 р. Людкевич стає директором Музично-драматичного Інституту ім.Лисенка.
1914 р. Людкевича призивають до австрійської армії, невдовзі він потрапляє в полон і до кінця війни перебуває в Церовську (Казахстан). Повертаючись у 1918 р. додому через Київ, Станіслав Пилипович зустрічається із Стеценком і Леонтовичем. Він знайомиться з їхньою творчістю, веде розмову про дальші шляхи розвитку української музики.
На той час Людкевич був уже зрілим музикантом. Формування його світогляду та мистецький позицій пов'язано з тими величезними подіями початку ХХ століття, які сколихнули все життя суспільства. Це подіїросійської революції, діяльність революційних демократів І.Франка, Лесі Українки, М.Коцюбинського, робітничі страйки на Західній Україні, лихоліття першої світової війни і, нарешті, Жовтнева революція.
Творча зрілість прийшла і завдяки його глибокому вивченню музики композиторів ХVIII-ХІХ ст., внаслідок постійної композиторської праці, серйозних пошуків власного музичного стилю. Протягом 1902-1918 рр. Станіслав Пилипович пише багато музики. Це хорові, вокальні, фортепіанні та оркестрові твори. Серед них такі вершинні композиції митця, як кантата-симфонія "Кавказ", романс "Черемоше, брате мій", обробка української народної пісні "Гегілка", кантата "Вільній Україні", цикл варіацій "Елегія" для фортепіано. Саме ці твори увійшли в історію української музики й визначні класичними зразками.
З 1919-1939 рр. Людкевич написав багато музики різних жанрів. Та провідними у його творчості залишається вокально-симфонічний жанр. Назвемо 2 кантати - "Заповіт" (сл.Шевченка) і "Наймит" (на вірші І.Франка). Саме в цих творах композитор втілив ідею боротьби з поневолювачами, створив яскраві драматичні образи. Продовжує працювати у хорових та романсових жанрах, обробляє українські народні пісні. Варто назвати такі романси, як: "За байраком байрак", "Одна пісня голосненька", хори "Наша дума, наша пісня", обробки народних пісень "Про Бондарівну", "Бодай ся когут знудив", "Ой співаночки" та ін.
На другий творчий період припадає захоплення Людкевича інструментальною музикою. Перші спроби відносяться ще до початку століття. Тоді композитор написав "Каприччіо" і "Симфонічний танець". Значних успіхів композитор досягає вже у 20-30-і роки. Головним чином це одночастинні композиції "Меланхолійний вальс", "Каменярі", "Галицька рапсодія", "Веснянки", "Мойсей" та ін.
Заслуговує на увагу камерно-інструментальна музика Людкевича. Це його ф-нні твори "Варкарола", "Пісні без слів"; скрипкові "Чабарашка", "Тихий спомин", "Сарабанда", ф-нне тріо фа дієз мінор. Композитор прагне до високого професіоналізму і водночас до широкої доступності і зрозумілості своїх творів. В них відчувається вплив Лисенка, Чайковського, Рахманінова, Шуберта, Шумана, Брамса і Вагнера.
З 1939 р. С.Людкевич - професор нововідкритої Львівської консерваторії ім.Лисенка, старший науковий працівник філіалу Інституту фольклору Академії Наук УРСР. Багато сил віддає композиторській справі: пише хоровий твір "За мир", завершує кантату "Наймит", переробляє раніше створену кантату "Вільній Україні". Перервана фашистською окупацією творчість Людкевича відновилась у 1945 р. Продовжується і його педагогічна діяльність. Станіслав Пилипович активно працює в симфонічному жанрі, створює оперу "Довбуш".
Наприкінці 40-х років з'явились 2 симфонічні поеми - "Дніпро" і "Пісня юнаків", в яких втілено героїку воєнних років.
У першій половині 50-х років Людкевич завершив "Прикарпатську симфонію", ф-нний концерт та оперу "Довбуш". Згодом композитор пише ряд програмних симфонічних творів: "Наше море", "Не забудь юних днів", "Пассакалію", сюїту "Голоси Карпат", увертюра "Ой не ходи, Грицю". Багато сил віддає вихованню молодих музикантів, науковій праці. Ним розпочато підручник з народної творчості та хрестоматію з історії гармонії.
Помер С.П.Людкевич на 101 році життя у вересні 1979 р.
Loading...

 
 

Цікаве