WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Смішне - як основа творчості Остапа Вишні - Курсова робота

Смішне - як основа творчості Остапа Вишні - Курсова робота

на мітинг, з мітингу на збори, з зборів у Центральну Раду. ДО того було ніколи, що просто страх… Хотілося, щоб і у війську бути, і в парламенті бути, і в університеті бути, і на всіх комітетах бути, і на національний фонд збирати, і пісень співати. Та куди вам? Де співають - там і я! Де говорять - там і я! Де засідають - там і я.
Державний муж, однимсловом" ("Моя автобіографія")
Писало це в березні 1927 р. І, як бачимо, з легким серцем, з гумором, з вірою в те, що всі митарства позаду і всі неясності з'ясовані, що справедливість восторжествувала і давні метання під впливом соціальних ілюзій минули безслідно, а попереду - світла дорога до щасливого майбутнього і можна тільки посміятися над своєю колишньою наївністю.
Відтоді до кінця життя ніколи більше не хотілося Остапу Вишні іронізувати з приводу того, як він вертівся в роки революції. Лише від часу написання цитованої автобіографії близько шести літ, і в "компетентних органах" згадують його активність, і то в такій несподіваній інтерпретації, що в нього надовго відпаде охота і до гострого гумору і до безневинної іронії…
Проте за наведеною вище гумористичною цитатою письменника прихована згадка про три надзвичайно важливі для його долі роки. Студент Павло Губенко під час революції справді виявив неабияку громадську активність. Йому здавалося, що на звільненій від трьохсотлітнього царського гніту Україні вже розпочалося національне відродження, і як громадянин, а не переляканий обиватель, він прагнув особисто поринути у вир подій, зробити щось корисне у вирішальний для Батьківщини час. В біографії Остапа Вишні були і Центральна Рада і Свята Софія (тобто Софійський собор, де відбулися найголовніші політичні акції періоду Центральної Ради і Директорії), зрештою був і Кам'янець-Подільський… Під час громадянської війни, особливо розгулу денікінщини , чимало українських інтелігентів, рятуючись від можливих репресій, перебралися подалі від Києва, здебільшого саме до Кам'янця. В житті Остапа Вишні це короткочасне перебування на Поділля відіграло фатальну роль. Туди ж, до Кам'янця приохочувала й петлюрівка Директорія і це кидало тінь на кожного, хто волею обставин опинився в цьому місці , тінь Кам'янця нависла над багатьма українськими літераторами чорно-кривавою хмарою. Але саме в цьому місті почалася літературна робота Остапа Вишні.
"Перебуваючи в Кам'янці на Поділлі, написав фейлетон про Денікіна й поніс у "Робітничу газету".
Секретарював там Хомик (молодий).
Прочитав і сказав "Добре".
І не надрукував.
Потім я поніс свого фейлетона до "Народної волі"
Редактор (небіжчик Часник) узяв, прочитав, сказав: "Добре".
І надрукував".
Твір, про який згадує письменник, мав назву "Демократичні реформи Денікіна" (опублікований 1919 року за підписом Павла Грунського). Це була не перша літературна спроба. Десь за півтора року до того, ще в Києві, Остап Вишня написав фейлетон про одного з міністрів Центральної Ради, але надрукувати його не вдалося. Тоді він покинув навіть мріяти про роботу в газеті. А тут, нарешті, успіх і можливість дальшого співробітництва. Фейлетони Павла Грунського друкують мало не щодня, спершу - "Народна Воля", пізніше "Трудова громада". За неповних два місяці опубліковано понад 20 творів.
У 1920р. Павло Губенко повернувся до Києва, і ті, кому належало турбуватися про захист революцій, не обійшли його увагою: він був заарештований, а через півроку, після детального з'ясування характеру його дій і ретельного вивчення змісту його писань, звільнили. У вирішенні його долі в той драматичний момент узяв визначний діяч КП(б)У В.Елланський , що згодом став одним з фундаторів української літератури і відомий тепер читачам я Василь Еллан-Блакитний.
Залучивши до роботи у "Вістях ВУЦВК" тоді ще невідомого Павла Губенка, В.Еллан-Блакитний відкрив йому найбільш перспективний шлях творчого зростання. Остап Вишня працював, за його ж словами, "як горний віл", він писав майже щодня по фейлетону. Під його пером жанр українського фейлетону сягнув інших висот художності. В особі Остапа Вишні український читач вперше побачив сатирика - громадського діяча. Не думаючи про високі мистецькі цілі, він у суєті неспокійного газетного життя творив шедеври.
1923 року в Харкові вийшла дуже веселе книжка : "Сільськогосподарська пропаганда". Авторів було два: Марк Твен і Остап Вишня. ДО збірки увійшло класичне оповідання Марка Твена "Як я був редактором сільськогосподарського часопису" і кілька гуморесок Остапа Вишні, зокрема "Агрономка з Пуплієм Козанським полеміка". Видання не помітили тогочасної критики, і даремно. Дебют Остапа Вишні виявився справді символічним. Обидва письменники - Марк Твен і початківець - були першокласними газетярами, обидва з часопису пішли у велику літературу, обом випало стати поруч у світовому храмі сміху.
Мало хто з письменників був таким близьким до народу, як Остап Вишня. Він не попускав найменшої нагоди побувати десь у "глибинці". Географію його мандрів легко вивчати за творами, бо, либонь жодного разу сатирик не повертався навіть з короткочасної поїздки без циклу фейлетонів чи гуморесок, а з тривалих відряджень приїжджав з готовими до видання рукописами. Так, "Сільські усмішки" з'явилися в результаті поїздки 1923р.в с.Пасіки на Харківщині; "Кримські усмішки" - наслідок місячного відпочинку в Нижньому Сімеїзі 1924р.;збірка "Лицем до села" написана під час перебування в с. Мануйлівці на Полтавщині в 1925р.
Починаючи з 1924 року, щороку виходило по десять-п'ятнадцять книжок Остапа Вишні, деякі з них перевидавалися по 5-6 разів. А 1929 року на Україні випущено рекордну кількість його видань -27.
На початку 30-х років відчувалися зміни в суспільній атмосфері країни. 1930р став останнім роком масових видань Остапа Вишні. Саме тоді було ліквідовано "Книгоспілку", яка так багато зробила для розвитку української культури. Остап Вишня друкувався в основному в "Книгоспілці" й Держвидаві України і , отже, втратив один з важливих каналів спілкуватися з читачем. Наступав період доносів, ярликів, наклепів. 1930 року з'явилася в пресі й перша "Ластівка"(стаття з свідомо образливим заголовком "що таке Остап Вишня"). О Полторацький кидав письменнику звинувачення, які виходили далеко за межі літературної насмішки: автора "Насмішок" пильнували за те, що його творчість нібито "гостро конфліктує з вузловими, відправними точками нашої сучасності", з претензією на науковість робився висновок про "невідповідне до сучасності ідеологічне спрямування мистецької творчості" Остапа Вишні, її "войовничий антикультурний характер"
"Заздрість до таланту, наклепи, доноси зробили свою
Loading...

 
 

Цікаве