WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Складові літературознавства та механізм цілісно-системного дослідмення. - Реферат

Складові літературознавства та механізм цілісно-системного дослідмення. - Реферат

протилежна (теоретичній) і координаційна складова, яку не згадують ні О.С.Бушмін, ні Г.М.Фрідлендер, який згоден з О.С.Бушміним [18, 3], і що має назву "п р а к т и ч н о г о літературознавства".
На відміну від "теоретичного" практичне літературознавство досліджує те, що для художньої літератури є "окремим", виступає як свідчення розмежованих між собою літературних одиниць - окремих творів, творчості окремого письменника, літератури регіону, літературної епохи, літературного процесу окремої й певної національної літератури тощо.
Однак, цілісно-системний науковий рівень дає можливість не обмежуватися п е р ш и м, узагальненим ступенем дослідження основнихскладових об'єкта, в цьому випадку "літературознавства". Він покликаний (і дає можливість) охопити й конкретний, д р у г и й ступінь будови. Опорою для цього стає так само всезагальна об'єктивна закономірність, згідно з якою д р у г и й ступінь цілісно відкриває ч о т и р и складових цього ж об'єкта. Вони усвідомлюються внаслідок ще одного бінарного поділу, на цей раз поділу на дві протилежності кожної з двох уже отриманих на першому ступені складових (тобто поділу тепер теоретичного і практичного літературознавства).
"Окреме" як перша складова першого ступеня б у д о в и "цілого" в об'єкті відкриває себе тут, на д р у г о м у ступені, як єдність таких двох протилежностей: "одиничне" і "особливе".
"Однакове" як друга складова першого ступеня б у д о в и "цілого" в об'єкті показує себе тут, на д р у г о м у ступені, як єдність інших двох протилежностей: "загального" і "всезагального".
Таким чином, на другому ступені будови "цілого" в об'єкті складових стає не інакше як ч о т и р и. Разом вони складають невідривний ланцюг "одиничне-особливе-загальне-всезагальне".
Через такі нові підстави (на такій новій о с н о в і, якої не знала й філософія радянських часів, що також розвивалася на частково-системному рівні, занадто повільно крокуючи до рівня цілісно-системного) стає видно, що п р а к т и ч н е літературознавство, яке має справу неодмінно з розмежовуючими й розмежованими літературними одиницями (одиничним й особливим) - на цьому, наступному ступені поділу має однією зі своїх складових "літературну критику". Адже саме вона, літературна критика, вивчає суто одиничні прояви художньої літератури - і в часі їх появи, і з боку їх якості. Тому про літературну критику здебільшого пишуть, що це наука, яка займається с у т о літературними явищами с ь о г о д е н н я: новими творами, новими письменниками, новими темами, напрямами, ідеями тощо.
Протилежною складовою тут, на д р у г о м у ступені б у д о в и "цілого" в об'єкті і одночасно другою складовою практичного літературознавства маємо, у свою чергу, звісно, "історію літератури". Саме вона як носій "особливого" звертається до порівняльного вивчення, дослідження зв'язків одиничних літературних явищ між собою - і в їх часовому просторі, і з боку особливих якостей їх руху, розвитку. Тому здебільшого й пишуть, що історія літератури займається дослідженням особливостей літератури минулих років, десятиліть, століть, тисячоліть, тобто розвитком (через виявлення традицій і новаторства) специфіки національного історико-літературного процесу, специфіки літературних епох або епохи, специфіки творчості письменників або письменника на фоні епохи, періоду; історичним (через виявлення традицій і новаторства) дослідженням творів, тем, жанрів, родів, видів, образів тощо.
Такими є на другому ступені будови "цілого" в об'єкті, що його досліджуємо (в "літературознавстві"), д в і п е р ш і конкретні складові літературознавства з ч о т и р ь о х існуючих тут. Тобто - маємо дві складові поки лише "Практичного літературознавства". (Під час процесу цілісно-системного дослідження важливо не забувати, в якому конкретному місці будови об'єкта перебуваємо в той чи інший момент, що вже залишили позаду і що потрібно ще дослідити в обраних нами межах). Отже, усвідомленим є розподіл лише "Практичного літературознавства", настала черга звернути увагу на природний розподіл його протилежності - "Теоретичного літературознавства".
"Т е о р е т и ч н е літературознавство" так само має дві конкретні співвідносні складові. За своєю наступністю вони в той же час є третьою і четвертою серед усіх чотирьох складових "літературознавства" в цілому на цьому, другому ступені його будови.
Третя складова, було зазначено нами, відкриває себе як "загальна" сторона "однакового" в досліджуваному об'єкті. Це означає, що вона фіксує загальні, спільні для всіх літературних явищ, понять закономірності. Такі закономірності, додамо, одночасно властиві не лише літературі, але й ближній для неї ширшій сфері - мистецтву, куди література входить як вид. Ця особливість "загального" продиктована його суперечливістю, що позначається й у випадку з "теоретичним літературознавством", тому що його предмет - "література" - існує не абсолютно сама по собі, а перебуває у зв'язках насамперед з найближчим своїм відображаючим дійсність оточенням (мистецтвом), і цей найближчий зв'язок "загальне" теж захоплює, зберігаючи тим самим відносність відокремлення літератури. "Загальне", таким чином, є єдністю рис не лише обраного об'єкта, але й безпосередньо ширшого.
Цією третьою складовою літературознавства є, звичайно, "теорія літератури", про яку здебільшого пишуть як про науку, яка вивчає загальні принципи, закони, категорії, поняття літературної творчості: зокрема, образність, типовість, естетичну спрямованість, колізійність, конфліктність, роди, види, сюжет, жанри, зміст, форму, стиль тощо, які характерні в той же час для мистецтва загалом.
Нарешті, є й четверта складова літературознавства (вона ж є другою складовою теоретичного літературознавства). Це - м е т о д о л о г і я. Вона, безперечно, є основою, підґрунтям усіх трьох попередніх складових і самої літератури як об'єкта літературознавства, але, на відміну від "загальної" основи (теорії літератури), є вже "в с е з а г а л ь н о ю" основою, бо захоплює одночасно не лише основи безпосередньо ширшої сфери - мистецтва, а й основи усіх віддалених, ще більш широких сфер.
Тому насправді м е т о д о л о г і я літературознавства - це є не лише, як звичайно про неї пишуть, наука про методи (як лише способи) дослідження в межах окремої науки, в даному разі
Loading...

 
 

Цікаве