WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Святе письмо у творчості Тараса Шевченка - Курсова робота

Святе письмо у творчості Тараса Шевченка - Курсова робота

духу Іван Франко.
Творчість Т. Шевченка - Згусток добра і правди. Він був сіячем і вирощувачем духовних якостей народу. Він вірив, що є сила, котрійтреба поклонятися, бо вона врятуєлюдство від морального і духовного спустошення, виродження, збідніння. Цією силою є Бог.
Теологічна довідка.
Пророк. Під словом "пророк" розуміють, по-перше, людину яка передбачає майбутнє, по-руге людину, яка завіщає слово повчання, напучування і потішення через натхнення Святим Духом. Пророки, працю і слова яких ми знаємо із Святого Письма, - це Єнох, Ной, Авраам, Мойсей, Аарон, Маріям, Дебора, Самуїл, Давид, Сломон, Ілля, великі і малі прроки - автори пророчих книг та ін. Святе Письмо свідчить про те, що через пророків говорив Святий Дух, і що книги, написані ними, створені через натхнення Духа Божого, "Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим".
Лжепророк. У Святому Письмі згадується і про лжепророків, які не будучи призваними і посланими Богом, пророкують за своїм вимислом на шкоду ближнім, зводячи їх з праведної дороги. Такі пророки описані в Старому і Новому заповітах.
II. Виступ. Тарас Шевченко. Поема "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Україні і не в Украаїні моє дружнє посланіє".
Поема "І мертвим, і живим, і ненародженим …" - твір рідкісної емоційної напруги, що народилася в атмосфері дешевних переживань, нестабільного, дискомфортного внутрішнього життя, а це позначилось на емоційному стані ліричного героя, на проблематиці твору, його жанрових особливостях, композиції, своєрідній лексиці.
Поет звертається до жанру послання, що був досить поширений у культурній традиції різних часів і народів. У Біблії це послання святих апостолів Павла, Петра, Івана, Якова, Юди які своєрідно вплинули на творчість багатьох письменників, як-от: І. Вишневецького, П. Грабовського, І. Франка, М. Рильського, А. Малишка, Д. Павличка.
Сама назва твору вказує на позачосовість послання. Як і Біблія, воно написане для всіх часів і не обмежується географічно. Масштабність адресата, окресленого в назві, зумовлюється обширністю і гостротою проблематики, що актуальна як у прадавні часи, так і сьогодні й, очевидно залишиться такою і для ще ненароджених поколінь. Лаконічно її можна окреслити як проблему добра і зла та їх довічної бортьби, що конкретизується у творі як проблема правди і брехні. Для поета вона є принциповою і тому звучить безкомпромісно і звинувачувально уже в епіграфі який взято із Першого соборного послання апостола Івана: "Як хто скаже: "Я Бога люблю", та ненавидить брата свого, той неправдолюбець. Для Шевченка, як для справжнього християнина, - це принципова позиція, згідно якої любов до невидимого Бога оживає в любові до ближнього: "Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, якого не бачить?". Епіграф і задає полемічний характер посланню. Бажаючи розбудити серед українського люду дух любові, братства, взаєморозуміння, поет послуговується словами улюбленого учня Христа, якого називають апостолом Любові. Поет не приймає того українського патріотизму, за яким немає любові.
Стиль послання наближений до книг пророків Ісайї, Єремії, новозавітних послань та відкриття Івана Богослова. Як старозавітні пророки своїм словом стараються зупинити ізраїльський народ у їх гріхах, вказуючи на неменучу розплату, так і пророк-поет взивав до своїх земляків:
Схамніться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде…
Подібно до Божих пророків, Шевченко, як речник України, відчуває відповідальність за те, що діється на його землі, і своє призначення вбачає у тому, щоб змінити людей, їхні взаємостосунки, їхнє життя. Він не мовчить - говорить, просить, картає, будить. Власне, у цьому поет розуміє свою місію, бо справжньому пророкові несила спокійно споглядати на спотворений світ, спотворену природу, спотворені взаємини між людьми де
Кайданами міняються,
Правдою торгують
І господа зневажають…
Поет часто послуговується біблійною лексикою. Наприклад, використовуючи слова "кайдани", "ярма", що у Біблії вживаються як символ неволі (єгипетської, вавилнської і т.п.), поет описує уярмлений рідний народ:
Людей запрягають
В тяжкі ярма
Називаючи сплюндровану Укарїну великою руїною, автор згадує іншу руїну - пограбовану Юдею, поруйнований Єрусалим як біблійну пересторогу за непослуг Богові. Україна для поета одночасно є і "раєм тихим" (близький і часто вживаний Шевченком образ), і символом нового, омріяного щасливого майбутнього рідног краю.
Автор також використовує євангельські образи посіву і жнив (Притча про кукіль), передвіщаючи лихі жнива як результат недоброго засіву:
… побачите,
Які будуть жнива!
Уся система біблійних символів, використаних Шевченком, зводиться до того, щоб застерегти людей від лиха, попередити про майбутню відповідальність, навернути на Божу дорогу.
Картина змальовані поетом у "Посланні" нагадують "видіння", дані Богом пророками і описані ними в біблійних книгах. Лише прикінцеві слова пом'якшують грізний звинувачувальний тон всієї поеми і одним штрихом привідкривають завісу обіцяного майбутнього для Божого народу.
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє…
Подібні ідилічні картини - пейзажі майбутнього часто зустрічаються в Шевченкових творах. Це його ідеал, на фоні якого контрасніше вимальовується жорстка дійснісь. Через змалювання ідеалістичних картин майбутнього проявляється велика віра поета у дієву силу слова - як біблійного так і дараваного йому Богом - поетичного. Саме ця віра в слово - характерна риса пророка і кожного великого поета. Адже і біблійне слово, і поетове мають одну мету - самоочищення людини, через яке можливе і оздоровлення суспільства:
Умийтеся! Образ Божий
Багном не скверніте
А тому пророк і поет Шевченко прагне повернути природу до її первинного стану, коли все, в тому числі і людина, було "бельми добре".
III. Виступ. Тарас Шевченко. "Псалми Давидові".
Вперше слово "псалом" вживає Шевченко в поезії "До Основ'яненка":
Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами.
Неспроста поет називає так свій вірш-тугу, в якому вихваляє героїчне минуле України. Адже псалом - це пісня хвали. У його душі звучить псалом безстрашним волелюбни козаком. Це слово було близьке поетові, як близькими були рідкі добрі спогади з дяківської шкільної лави. Можливо тому перша велика книга малого Тараса, яку він часто читав над покійними замість п'яного дяка, вилилася згодом у "Псалом Давидові". Це рідкісне явище навіть у світовій літературі. Адже вони є співом душі поета.
Переспіви псалмів написані в зеніті творчості поета і датовані 19.2.1845 р. Не випадкове творче звернення до Псалтира саме у цей час, за 5 днів до появи "Заповіту". Перебуваючи на Переяславщині,
Loading...

 
 

Цікаве