WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаЛітература українська → Метафора, її різновиди та функції в ліриці Ліни Костенко. - Реферат

Метафора, її різновиди та функції в ліриці Ліни Костенко. - Реферат

не облетим.
("Красива осінь вишиває клени...")
Або у вірші "Осінь дикунська" знаходимо зелену барву у такому метафоричному контексті, де все живе, вирує:
І, настовбурчивши окраси -
зап'ястя, пера, пояси -
гудуть зелені папуаси,
лисніють литками ліси.
Зелений колір не має відтінків, але поруч з ним трапляється смарагдовий, який вживається у метафоричному сенсі:
Он гномики заготовляють дрова
в смарагдовій вечірній тишині.
("Рожеві сосни...")
Синьо-голуба гама також є основою метафоричних утворень. Кольорів цієї гами небагато, вони конкретизують художній образ, надають йому певного забарвлення: "Ті журавлі, і їх прощальні сурми... // Тих відлітань сюїта голуба..."; "Од холоду в ногах посиніли дуби"; "А коло хати пелехатий сонях // пасе траву в блакитному дощі".
Коли від життєдайних фарб осені поетеса переходить до зображення зими, змінюється й метафоричний настрій і кольорова гама вірша:
Вже в стільниках стерні немає меду сонця.
І дика груша журиться: одна.
Лиш клаптики червоного суконця
шляхам лишає сіра далина.
Проходить осінь, посмішка землиста.
Скляніють очі неба і води.
Суху розмову полум'я із листям
до ночі сумно слухають сади...
("Вже в стільниках стерні немає меду сонця")
На зміну жовтому - "меду сонця" приходить сірий колір. Червоний тут різко контрастує із сірим фоном. Навіть не називаючи сірий колір, поетеса змушує нас побачити його в кожному образі: "посмішка землиста"; "скляніють очі неба і води"; "суха розмова"; "сумно слухають сади...".
Метафоричний контекст іноді утворюється завдяки контрастному зіткненню різних кольорів, як композиційних чинників, зокрема чорного і білого. В результаті поряд із всеохопною метафорикою виникає і антитеза на рівні колористики:
Осінній сад ще яблучка глядить,
Листочок-два гойдає на гілляках.
І цілу ніч щось тихо шарудить,
і чорні вікна стигнуть в переляках.
Між стовбурами пробігає тінь...
А у світанків очі променисті.
То білий кінь,
то білий-білий кінь
шукає літо у сухому листі.
("Осінній сад ще яблучка глядить...")
Тут на широкому тлі метафоризації можна помітити навколо протиставлення "чорне-біле" більш ширшу ауру, ніж зіткнення лише двох кольорів: це контраст часовий (ніч - світанки); екзистенційний (тінь - матерія: тінь - білий кінь); зображення руху (пробігає тінь - білий-білий кінь шукає). Отже, з поетичного погляду ці образи амбівалентні.
Кожен вірш циклу має, крім осені, ще й другу - інтимну тему, яка вирішується у співпричетності до осені й взагалі - до природи. Спогади, сердечний "щем" - це не тільки зовнішня метафоричність, а ще й щось, що сховане у підтексті:
Це так природно - музика, і час,
і Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина.
("Двори стоять у хуртовині айстр")
Зерна авторського концепту містять у собі й такі афористичні вірші: "Убоге поле, ми з тобою Крези, // десь наше зерно - гори золоті"; "Чужі приходять в час твоїх щедрот, // а я прийшла у час твойого смутку".
Метафора Л.Костенко розширює межі тексту. Вона, за словами Ортеги-і-Гассета, "...є, мабуть, однією з найплідніших можливостей людини..." [6].
Метафора Ліни Костенко веде в "затекст", постійно вимагає домислити, розгадати текст, вловити логіку руху поетичного образу. З одного боку, виникає відчуття відкритості тексту, а з другого, - відчуття спресованості. Метафорика як шлях до підтексту й ідеї твору допомагає зрозуміти твір, розшифрувати його. Наприклад, усім відомий образ міфічного давньогрецького героя Сізіфа є символом виснажливої, безрезультатної праці. Міф про Сізіфа знають усі, тому цей метафоричний вираз легко розкриває свій підтекст. Але все значно складніше: духовний світ ліричної героїні, її приховані думки, сумніви, вагання, надії - все це ховається за міфом і переплітається з сучасністю:
...І тільки ми, подряпані Сізіфи,
тябричим вгору камінь-рюкзаки.
("Тінь Сізіфа")
Усе це набуває вигляду художніх образів-тропів, насамперед, метафор: генітивів "тінь Сізіфа", "тінь печалі", "тінь сторіч", метафоричних епітетів "горбата тінь", "трагічна тінь". Лірична героїня Костенко не раз порівнює себе із Сізіфом. І тоді ніби зникають тисячоліття, і Сізіф стає сучасником ліричної героїні. Він перестає бути міфом, тінню, матеріалізується й стає співвітчизником автора:
Сидить Сізіф і журиться, біда,
...Я знаю, важко. У твоєму віці.
Либонь, я знаю, що й подумав ти:
"Вже краще йти до Бога пасти вівці,
ніж на Вкраїні камінь той нести".
Сізіф ніби розчинився у структурі тексту, став стилетворчим фактором, залишаючись, з одного боку, міфом, а з другого - двійником ліричного героя: "І тінь Сізіфа, тінь моєї долі...".
Різновидом метафори є й метафоричний епітет (його частотність - понад 340). Можна сказати, що у Ліни Костенко майже всі епітети метафоризовані: "Горизонт піднімає багряним плечем // день..."; "Блакитні вії хата підніма"; "Стоять садів квітучі повені". У свою чергу, метафоричний епітет - лише частка прозопопеї: "...вишні чорноокі стоять до холодів"; "Ожиново-пташиний ліс. Озера всі в лататті".
У поезіях Ліни Костенко зустрічаються й епітети, "виникнення і емоційно-художню функцію яких у творі пояснити значно трудніше" [7]. Наприклад: "бархатна тиша", "солодкий день багать", "сивий-сивий спомин", "сивий сон", "каламутне слово" та ін. Такі епітети О.Веселовський назвав синкретичними, вважаючи, що виникнення їх зв'язане із злитістю (синкретизмом наших сприймань), з тим, що в наших враженнях "око підтримується слухом, дотиком і т. п. і навпаки" [8].
Отже, розглянувши метафорику як одну з констант стилю Л.Костенко, можна без перебільшення стверджувати, що метафора і принципи метафоризації є основою майже кожної її поезії. Метафори у всій сукупності своїх проявів відіграють принципово важливу роль на всіх рівняхіндивідуального стилю Л.Костенко - функціональному, емотивному, діалогічному, потенційному (що веде у підтекст), компози-ційному, сюжетотворчому.
Література
1. Качуровський І. Основи аналізи мовних форм (стилістика). Фігури і тропи. - Мюнхен-К., 1995. - С. 149.
2. Підрахунки зроблені на основі видання: Ліна Костенко. Вибране. - К.: Дніпро, 1989. - 559 с.
3. Квятковский А. Поэтический словарь. - М.: Сов. энциклопедия, 1966. - С. 264.
4. Лессінг Г.Е. Лаокоон: Пер. з нім. Є. Поповича. - К.: Мистецтво, 1968. - С. 260.
5. На метафоричність і експресивну насиченість кольору знаходимо вказівки в працях багатьох учених, наприклад: Леви-Стросс К. Мифологичные. Сырое и вареное // Семиотика и искусствометрия. - М.: Мир, 1972. - С. 25-49; Остуд Ч., Суси Дж., Танненбаум П. Приложение методики семантического дифференциала к исследова-ниям по этике и смежным проблемам // Семиотика и искусствометрия. - М.: Мир, 1972. - С. 278-297; Тернер В. Проблема цветовой класси-фикации в примитивных культурах // Семиотика и искусствометрия. - М.: Мир, 1972. - С. 50-81; Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. - Х., 1914. - С. 35.
6. Ортега-і-Гассет Х. Дегуманізація мистецтва // Вступ до літературознавства. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд. Н.І.Бернадська. - К.: Либідь, 1995. - С. 35.
7. Волинський П.К. Основи теорії літератури. - К.: Рад. шк., 1967. - С. 164.
8. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. - М.: Высш. шк., 1989. - С. 77.
Loading...

 
 

Цікаве